Ухвала суду № 61831477, 04.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

[1] АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Худика М.П.,

суддів - Балацької Г.О., Сілкової І.М.,

за участю

секретаря судового засідання - Міленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора в провадженні на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.08.2016 року у кримінальному провадженні №42016000000001909 щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю прокурора - Миропольця Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою з підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях центрального апарату Генеральної прокуратури України для усунення виявлених недоліків та виконання вимог КПК України.

Рішення суду, з посиланням на ряд рішень Європейського Суду з прав людини, мотивовано тим що, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке б відповідало вимогам КПК України та узгоджувалось з позицією ЄСПЛ з даного приводу. Оскільки, з обвинувального акту неможливо встановити місце (адресу) де саме 16.12.2014 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, в той час, як прокурор в усних поясненнях вказав, що реєстрація відбулась за адресою: вул.М.Раскової в м.Києві, тобто ця інформація є відомою стороні обвинувачення, однак не зазначена в обвинувальному акті, що є неприйнятним та позбавляє суд можливості однозначно переконатися у підсудності цього кримінального провадження саме Дніпровському районному суду м.Києва.

Крім цього, в обвинувальному акті прокурор фактично слово в слово переніс фактичні обставини кримінального правопорушення в формулювання обвинувачення, що не відповідає вимогам закону, зокрема

п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в якому не тільки відокремлені поняття, а й зазначена послідовність їх викладення.

Тому, відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що є порушенням права особи на захист.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в провадженні, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду, направити обвинувальний акт у суд першої інстанції на новий судовий розгляд, зі стадії підготовчого судового засідання.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому наявне формулювання висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні придбання права на майно, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. При цьому, місцем вчинення злочину ОСОБА_3 є місце державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Управлінні державної реєстрації Головного управління юстиції у м.Києві, що на час вчинення інкримінованого

ОСОБА_3 кримінального правопорушення було єдиним уповноваженим державним органом, який здійснював державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Та зазначені обставини дозволяють суду встановити підсудність цього провадження та не дають підстав для повернення обвинувального акту, з огляду на те, що орган, який здійснював реєстрацію, розташований у адміністративних межах Дніпровського району м.Києва за адресою: вул.Марини Раскової, 15 в м.Києві.

Окрім цього, на думку апелянта, суд під час підготовчого засідання вийшов за межі наданих повноважень, оскільки перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції, та, в порушенням вимог ст.ст. 32, 34 КПК України не направив обвинувальний акт до апеляційної інстанції для вирішення питання про його підсудність.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких захисник вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, в зв'язку з її безпідставністю.

Заслухавши доповідь судді, прокурора в провадженні, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні злочину і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 291 КПК України визначені вичерпні вимоги до обвинувального акта. Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті наводиться після викладу фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад злочину. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.

Однак, всупереч ст. 291 КПК України обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, як вірно вказав суд першої інстанції, взагалі не містить інформації про місце, вчинення злочину, при цьому з пояснень прокурора ця інформація є відомою стороні обвинувачення, про що зазначено в ухвалі суду, а також в апеляційній скарзі прокурора в провадженні.

Не є обґрунтованими доводи прокурора, що під час підготовчого засідання суд вийшов за межі наданих повноважень, оскільки перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції, та, в порушенням вимог

ст.ст. 32, 34 КПК України не направив обвинувальний акт до апеляційної інстанції для вирішення питання про його підсудність.

Оскільки вказане питання, зокрема щодо передачі кримінального провадження до іншого суду, вирішується лише у разі виявлення, що воно (кримінальне провадження) надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності. Однак, як зазначалось, в ухвалі суду, з чим погодилась і колегія суддів, за відсутності в обвинувальному акті місця (адреси) вчинення злочину суд позбавлений можливості вирішувати питання підсудності.

Крім цього, такі посилання прокурора суперечать його доводам про підсудність даного обвинувального акту Дніпровському районному суду м.Києва, на території якого (в час вчинення злочину) перебував орган, який здійснював державну реєстрацію права власності, про що стверджував прокурор, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції. При цьому, розгляд провадження не у межах територіальної юрисдикція якого вчинено правопорушення є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування вироку.

В обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_3 містяться відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність. Разом із цим, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_3 і від якого він буде захищатись у суді. Оскільки формулюючи обвинувачення слідчий переніс дослівно викладені перед цим фактичні обставини, що на думку колегії суддів, суперечить вимогам КПК України.

Оскільки п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Частиною 1 ст. 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Таким чином, формулюючи обвинувачення орган досудового розслідування зобов'язаний був сформулювати твердження про вчинення злочину (кримінального правопорушення) ОСОБА_3, а це перш за все зазначити подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб) та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету вчинення, проте вказаних вимог закону орган досудового розслідування не виконав.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та вказує на обґрунтованість ухвали суду про повернення обвинувального акту прокурору, з наведених в ухвалі підстав, та за вищевказаних обставин неможливість встановити його підсудність, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги прокурора в провадженні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.08.2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000001909 про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях центрального апарату Генеральної прокуратури України для усунення виявлених недоліків та виконання вимог КПК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора в провадженні - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

__ ___ __

ХудикМ.П. Балацька Г.О. Сілкова І.М.

Справа № 11-кп/796/1736/2016

Головуючий в 1 інст.: Бірса О.В.

Доповідач: Худик М.П.