Рішення № 61828960, 04.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/9262/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1671/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.,

суддів: Курило В.П., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, яке є сумісною власністю подружжя, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, яке є сумісною власністю подружжя. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 14 листопада 1995 року між ним і відповідачкою по справі ОСОБА_2, був укладений шлюб, від якого мають двох дітей. Шлюбні відносин з відповідачкою припинили в жовтні 2014 року.

За час проживання однією сімєю за сумісні кошти було придбане наступне майно:

- автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору, вартістю 85 959 грн. 27 коп.

- житловий будинок, що розташований за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вул. Пролетарська, 13, вартістю 55707 грн. 54 коп.

- трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 444 324 грн. 11 коп.

Крім того, за час сумісного проживання відповідачка відкрила у Красноармійському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» депозитний рахунок і поклала туди на своє імя сумісні гроші в сумі 80 000 грн. та у Красноармійському відділенні VAB ОСОБА_3 відкрила депозитний рахунок і поклала туди сумісні гроші в сумі 240 000 грн. на своє імя.

Загальна сума нажитого майна складає 905 990 грн. 92 коп., що знаходиться у відповідачки і вона ним повністю розпоряджається.

Також він сплатив 1 800 грн. за оцінку спільно нажитого майна.

Просив спільно нажите майно поділити наступним чином:

Залишити у власності відповідачки ОСОБА_2 наступне майно:

- автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску чорного кольору, вартістю 85 959 грн. 27 коп.

- житловий будинок розташований за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вул. Пролетарська, 13, вартістю 55 707 грн. 54 коп.

- кошти в сумі 80 000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку в Красноармійському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», який відкрито на імя відповідачки.

- кошти в сумі 240 000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку в Красноармійському відділенні VAB ОСОБА_3, відкритого на імя ОСОБА_2

Залишити у його власності наступне майно:

- трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 444 324 грн. 11 коп.

Зобовязати відповідачку ОСОБА_2 сплатити грошову компенсацію у розмірі 8 671 грн. 35 коп., що є 1/2 частиною від різниці вартості спільно нажитого майна подружжя.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 4 529 грн. 95 коп.

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 предявила до ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву про розподіл майна подружжя, про визнання майна особистою приватною власністю. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що за час спільного проживання та перебування у зареєстрованому шлюбі вони з чоловіком придбали майно, що їх спільною власністю подружжя, а саме:

- трикімнатну квартиру, розміщену за адресою: м. Красноармійськ Донецької області, вулиця Свердлова, будинок № 147, квартира № 59;оформлену на її імя на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красно армійського міського нотаріального округу Донецької області 20 серпня 2004 року;

- житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, розміщений за адресою: місто Красноармійськ Донецької області, вулиця Пролетарська, будинок № 13, оформлений на імя ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 18 липня 2012 року і придбаний за 64 000 грн., що на час придбання було еквівалентно 8000 доларів США.

Відповідно до ринкового попиту, місцезнаходження та стану будинку, середня ринкова вартість будинку за адресою: місто Красноармійськ Донецької області, вулиця Пролетарська, будинок номер 13 (тринадцять) становить 135 000 грн.

Зазначила, що в предявленому первісному позові ОСОБА_1 безпідставно вказав про те, що вона нібито за час сумісного проживання відкрила у Красноармійському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» депозитний рахунок і поклала туди гроші в сумі 80 000 грн., а у Красноармійському відділенні VAB ОСОБА_3 відкрила депозитний рахунок і поклала на своє імя сумісні гроші в розмірі 240 000 грн., не надавши суду про це жодного доказу.

Вказаний у позові ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_2, 2005 року випуску, чорного кольору не є сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний за її особисті кошти, які вона отримала від продажу квартир, що дісталася їй у спадок.

Так, 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 продала квартиру за адресою: місто Красноармійськ Донецької області, мікрорайон ЛазурнийАДРЕСА_2, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 24 листопада 2011 року. Відповідно до договору продаж цієї квартири вчинено за 83 984 гривень.

04 червня 2013 року вона продала іншу квартиру за адресою: місто Красноармійськ Донецької області, мікрорайон ЛазурнийАДРЕСА_3, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 24 листопада 2011 року. Відповідно до договору продаж вчинено за 105 100 гривень.

05 грудня 2013 року частину грошей, вилучених від продажу належних їй квартир, у сумі 119 000 грн. ОСОБА_2 розмістила на депозитний вклад «Стандарт» у Красноармійському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» строком до 05 червня 2014 року.

19 червня 2014 року по закінченню строку депозитного вкладу ОСОБА_2 придбала автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору за 76 000 грн., який належить їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 321123, 04 вересня 2014 року зареєстрованого у Красноармійському МРЕВ ДАЇ.

Станом на червень 2015 року борг по кредитній картці ПАТ КБ «Приватбанку» становить 23 000 грн., який позивачка сплачує самостійно, і вважає, що вказаний борг необхідно врахувати при розподілі майна.

ОСОБА_5 не працює з 2002 року та не дбає про матеріальне забезпечення своєї сімї.

Один із синів є інвалідом 2-ої групи, хворіє на сахарний діабет, потребує постійного лікування. До повноліття дитини до квітня 2015 року позивачка перебувала по догляду за дитиною-інвалідом.

Тому, зважаючи на вищенаведені обставини, просила суд розділити майно наступним чином:

1. Визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- трикімнатну квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_4; вартістю 350 000 грн.;

- житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, розміщений за адресою: місто Красноармійськ Донецької області, вулиця Пролетарська, будинок № 13, вартістю 135 000 грн.

2. Визнати, що автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору, зареєстрований на імя ОСОБА_2, не є спільною власністю подружжя та визнати за нею право особистої власності на автомобіль.

3. Розподілити майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Виділити та залишити у власності ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, оформлену на її імя на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 20 серпня 2004 року, реєстр номер 5146.

Виділити та залишити у власності ОСОБА_1 житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Пролетарська, будинок 13, оформлений на його імя на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 18 липня 2012 року, реєстр № 2467.

Покласти на відповідача всі судові витрати, повязані з розглядом справи в суді.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, яке є сумісною власністю подружжя, задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Центральна (колишня Свердлова)АДРЕСА_6, вартість якої складає 363 538 гривень.

- житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Трудова (колишня Пролетарська), будинок 13, вартість якого складає 71 694 гривні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, про визнання майна особистою приватною власністю задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

1. Трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Центральна (колишня Свердлова)АДРЕСА_6, вартість якої складає 363 538 гривень.

2. Житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Трудова (колишня Пролетарська), будинок 13, вартість якого складає 71 694 гривні.

Розділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наступним чином:

Виділено та залишено у власності ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Центральна (колишня Свердлова)АДРЕСА_6, вартість якої складає 363 538 гривень, оформлену на її імя на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 20 серпня 2004 року; реєстр № 5146.

Виділено та залишено у власності ОСОБА_1 житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: Донецька область, місто Покровськ (колишній Красноармійськ), вулиця Трудова (колишня Пролетарська), будинок 13, вартість якого складає 71 694 гривні, оформлений на його імя на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 18 липня 2012 року, реєстр № 2467.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 145 922 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 4 334 гривні 52 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 5 420 гривень 81 копійку.

Визнано, що автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору, ідентифікаційний номер № KLITJ58Y95B433594, вартість якого складає 106 776 гривень 10 копійок, зареєстрований на імя ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 321123, є особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що шлюбні відносини між сторонами припинені в жовтні 2014 року і спільне господарство з цього часу не ведеться.

Станом на 30 жовтня 2014 року у ПАТ «VAB ОСОБА_3» на імя ОСОБА_2 були відкриті рахунки 26357040700962 на суму 220 000 грн. 44 коп., 153 699 грн. - відсотки та 4 грн. 19 коп. (т. 1 а.с. 178 - 179). Ці кошти відповідачка отримала після припинення шлюбних відносин і витратила на свій розсуд. Тому, як зазначив апелянт, є хибними та такими, що відповідають дійсності висновки суду про те, що ці кошти були зняті під час знаходження у шлюбних відносинах, подальше їх спрямування в суді не встановлено, а тому й не можливо визнати данні кошти власністю подружжя.

Також позивач зазначив, що спірний автомобіль був придбаний подружжям у шлюбі за сумісні кошти і тому підлягає поділу, як усе майно. Жодних доказів того, що відповідачка придбала автомобіль за особисті кошти вона суду не надала.

Він також посилався на те, що за сумісні кошти вони придбали двокімнатну квартиру синові і у звязку з цим той не потребує житла, позивач сам хворіє на глаукому ока та патологію кришталика та йому виділено у власність будинок, який не придатний для проживання, тому просив ухвалити рішення, яким квартиру залишити йому у власність.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали та просили скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Всупереч тверджень апелянта, доказів того, що будинок, що переданий йому у власність, не придатний для проживання, у справі відсутні.

Як зазначено в рішенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року про розірвання шлюбу, шлюбні відносини між сторонами припинені з 20 червня 2015 року (т. 1 а.с. 212).

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 2 ст. 309 ЦПК України передбачено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як розяснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За приписами ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 листопада 1995 року, який в наступному був розірваний рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року, що набрало законної сили 11 березня 2016 року (т.1 а.с. 7, 212).

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторони за сумісні кошти придбали будинок і трикімнатну квартиру, що ними не оспорюється.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року, ОСОБА_2 купила трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5. Договір посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 20 серпня 2004 року за реєстровим номером 5146 (т. 1 а.с. 75).

Також, за договором купівлі-продажу від 18 липня 2012 року ОСОБА_1 придбав житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Пролетарська, будинок 13, що посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області 18 липня 2012 року за реєстровим номером 2467 (т. 1 а.с. 110-111).

Від шлюбу вони мають двох синів - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають разом з ОСОБА_2 у трикімнатній квартирі. Перший з них є інвалідом з дитинства, хворіє на сахарний діабет. В теперішній час він є інвалідом 2 групи та потребує постійного лікування.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Донецького НДІСЄ № 309 від 26 квітня 2016 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_7, що оформлена на імя ОСОБА_2, складає 363 538 гривень, а житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та побудовами, розташованого в місті Красноармійську по вулиці Пролетарська, будинок 13, що оформлений на імя ОСОБА_1, складає 71 694 гривень (т. 1 а.с. 193-204).

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 04 вересня 2014 року на ОСОБА_2 за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Пролетарська, будинок 13 зареєстровано автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору (т. 1 а.с. 136).

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи Донецького НДІСЄ № 310/28 від 19 травня 2016 року, ринкова вартість автомобіля марки Chevrolet Aveo складає 106 775 грн. 10 коп. (т. 1 а.с. 183-187).

З довідок приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу вбачається, що 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 за 83 984 гривень продала квартиру, що розташована за адресою: м. Красноармійськ, Донецької області, мікрорайон ЛазурнийАДРЕСА_8, яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 листопада 2011 року за реєстром № 5434. 04 червня 2013 року за 105 100 гривень вона продала іншу квартиру, що розташована за адресою: м. Красноармійськ, мікрорайон ЛазурнийАДРЕСА_9, яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 листопада 2011 року за реєстром № 5434 (т. 1 а.с. 28, 29).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 05 грудня 2013 року, кошти в сумі 119 000 гривень вона поклала на депозитний рахунок в Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3), терміном дії по 05 червня 2014 року з нарахуванням 17 відсотків річних (т. 1 а.с. 30).

Згідно інформації ПАТ КБ «Приватбанк», станом на 30 жовтня 2014 року кошти на імя ОСОБА_2 в Банку відсутні (т. 1 а.с. 166-167).

При вирішенні справи суд зазначив, що твердження ОСОБА_2 про те, що автомобіль марки Chevrolet Aveo вона придбала за власні кошти, які зняла з депозитного рахунку Банку від продажу квартири, що належали їй в порядку спадкування, підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, що на підставі свідоцтва про реєстрацію СХХ 321123 від 04 вересня 2014 року зареєстрований на імя ОСОБА_2, вартість якого згідно висновку експертизи складає 106 776 грн. 10 коп., є її приватною власністю та поділу не підлягає.

Що ж стосується коштів, які знаходилися на депозитному рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на імя ОСОБА_2, то суд зазначив, що станом на 30 жовтня 2014 року на імя ОСОБА_2 19 грудня 2013 року був відкритий рахунок на суму 220 000 грн. 44 коп. та нараховані відсотки в розмірі 1 536 грн. 99 коп. і 4 грн. 19 коп. Під час дії тимчасової адміністрації 18 лютого 2015 року вкладнику виплачені кошти в сумі 3 935 грн. 14 коп. та 02 березня 2015 року - в розмірі 196 064 грн. 86 коп. (т. 1 а.с.178 - 179).

Суд дійшов висновку про неможливість визнання даних коштів спільною власністю подружжя.

Вирішуючи справу, суд дійшов висновку, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторони за сумісні кошти придбали будинок і трикімнатну квартиру, що ними не оспорюється, а тому визнав вказану нерухомість спільною сумісною власністю подружжя, виділив у власність ОСОБА_2 житловий будинок з відповідними господарчими спорудами вартістю 71 694 грн. та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2Є грошову компенсацію в сумі 145 922 грн., частково задовольнивши його позов, та виділив у власність ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, вартістю 363 538 грн. Одночасно суд визнав автомобіль марки Chevrolet Aveo особистою приватною власністю ОСОБА_2, який вона набула за продане спадкове майно.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну правову оцінку і обґрунтовано визнав спільною власністю подружжя ОСОБА_2Є та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру та житловий будинок з відповідними господарчими спорудами, які вони набули під час шлюбу за сумісні кошти, частково задовольнивши позов ОСОБА_2, виділивши йому у власність житловий будинок, вартістю 71 694 грн. та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2Є грошову компенсацію в сумі 145 922 грн., що складає ? частину вартості спільно нажитого майна, та задовольнивши позов ОСОБА_2, виділивши їй у власність трикімнатну квартиру, вартістю 363 538 грн. та визнавши автомобіль марки Chevrolet Aveo, вартістю 106 776 грн. 10 коп., є її особистою приватною власністю.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду є правильними, вони підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що автомобіль і грошові вклади відповідач ОСОБА_2 придбала за сумісні кошти подружжя, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не відповідають дійсності і суперечать встановленим обставинам справи.

Так, з довідок приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу вбачається, що 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 продала одну квартиру за 83 984 гривень, а 04 червня 2013 року - другу квартиру за 105 100 гривень, що належали їй на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 листопада (т. 1 а.с. 28, 29).

15 лютого 2013 року, ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» уклали договір банківського вкладу № 537911/2013 на 80 000 грн. за ставкою 25 відсотків річних з вимогою вкладником вкладу до 15 червня 2013 року та пролонгацією договору, про що свідчить відповідний договір банківського вкладу та квитанція № 851195 про здійснення касової операції - залучення коштів на вклад (т. 1 а.с. 51; т. 2 а.с. 19, 20).

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3) від 22 вересня 2016 року, вкладник ОСОБА_2 мала в депозитний рахунок «Стандарт» строком на 6 місяців в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 110 000 грн., який був відкритий 04 червня 2013 року та закритий 05 грудня 2013 року (т. 2 а.с. 22).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 05 грудня 2013 року, на імя відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито особовий рахунок № 263096127440949, на який зараховано депозитний вклад в сумі 119 000 гривень, терміном дії по 05 червня 2014 року з нарахуванням 17 відсотків річних (т. 1 а.с. 30).

Як вбачається з особового рахунка ОСОБА_2 № 263096127440949, 10 червня 2014 року здійснено перевід суми депозиту на картку (т. 2 а.с. 26).

З повідомлення Територіального сервісного центру № 1444 регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 20 вересня 2016 року за вих. № 31/5-1444-1872 вбачається, що згідно довідки - рахунку, виданої 19 червня 2014 року ТОВ «Автолідер -2010», за ОСОБА_2 19 червня 2014 року зареєстровано транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, вартістю 72 000 грн. (т.2 а.с. 21).

Твердження ОСОБА_2 про те, що вона здійснила купівлю автомобіля Chevrolet Aveo за особисті кошти, вилучені від продажу її спадщини підтверджується відповідними письмовими доказами, які досліджені в суді.

Так, ОСОБА_2 надала суду письмові докази вартості проданих нею квартир, які вона отримала у спадщину, кошти від реалізації яких залучила на відповідні рахунки банків, які остаточно перевела на депозитний рахунок в ПАТ «ВіЕйБі Банк», а потім зняла та розпорядилася ним на свій розсуд, як і коштами рідної тітки ОСОБА_10 в сумі 80 000 грн. від продажу останньою житлової квартири, які позивачу ОСОБА_1 не належали на праві спільної сумісної власності (т. 1 а.с. 27; т.2 а.с. 29).

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Втім, позивач ОСОБА_1 зазначені доказі не спростував, та будь-які докази того, що вклади на імя ОСОБА_11 є їх спільною сумісною власністю, суду не надав.

Всупереч тверджень позивача ОСОБА_2, суд в рішенні суду навів відповідні докази і відповідно до вимог ст. 57, 60, 61 ЦПК України, надав їм належну оцінку.

Свої висновки суд належним чином мотивував і виклав у рішенні.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 про те, що шлюбні відносини сторони припинили у жовтні 2014 року, суперечать обставинам справи, встановленими рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке набуло законної сили 11 березня 2016 року. З тексту рішення вбачається, що сімейні відносини сторони припинили з 20 червня 2015 року (т. 1 а.с. 212).

Доводи апелянта про те, що йому виділено у власність будинок, який не придатний для проживання, а тому він просив ухвалити рішення, яким квартиру залишити йому у власність, апеляційний суд відхиляє, оскільки будинок був придбаний ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18 липня 2012 року, на своє імя, як житловий будинок, за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 309 від 26 квітня 2016 року він має ринкову вартість 71 694 грн. та непридатним до житла його не визнано (т. 1 а.с. 193-200, 201 204).

За таких обставин суд зробив правильний висновок про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна, яке є сумісною власністю подружжя, виділивши йому у власність будинок та стягнувши на його користь грошову компенсацію за ? частину спільного майна, та про повне задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та про визнання автомобіля її особистою приватною власністю.

Однак, довід позивача відносно неправильного розподілу судових витрат апеляційний суд вважає обгрнутованим, оскільки суд частково задовольнив первісний позов ОСОБА_1, поділив між сторонами нерухоме майно, врахувавши висновки експертиз стосовно його вартості, проведених Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз (т. 1 а.с. 183 - 189, 193 204, 206 - 209).

Суд першої інстанції при вирішенні справи, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, мав стягнути судовий збір в розмірі 2 176 грн. 16 коп. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, оскільки суд частково задовольнив заявлений позов ОСОБА_1 на суму 217 616 грн. та судовий збір за зустрічний позов ОСОБА_2 не платила.

Одночасно, між сторонами слід порівну розподілити витрати по оплаті за проведення судових експертиз по 2 167 грн. 26 коп., кожному, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частину судових витрат за проведення експертиз в розмірі 2 167 грн. 26 коп., оскільки ОСОБА_2 оплатила ці витрати повністю на загальну суму 4 334 грн. 52 коп. (т. 1 а.с. 208, 209).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 2 176 грн. 16 коп., а з ОСОБА_2Є на користь ОСОБА_2 - стягнути ? частину судових витрат за проведення судових експертиз в розмірі 2 167 грн. 26 коп., частково задовольнивши апеляційну скаргу позивача.

Таким чином, рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, як ухвалене з порушенням норм процесуального права.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд , -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 176 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частину судових витрат за експертизи в розмірі 2 167 грн. 26 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: