Рішення № 61826548, 20.09.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2543/15-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГАМАК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Таміла Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ТОВ «АРГАМАК» звернулося до суду з вищевказаним позовом, який у червні 2016 року уточнили.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «АРГАМАК» є належним власником нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 26 червня 2014 року.

Зазначили, що оскільки відповідач звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому це є прямим підтвердженням того, що він не визнає та оспорює право власності ТОВ «АРГАМАК» на спірне приміщення.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 368,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасувати записи про державну реєстрацію права власності на дану нежитлову будівлю та визнати право власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «АРГАМАК».

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року позов ТОВ «АРГАМАК» задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року рішення Подільського районного суду м. Києва в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної вище нежилої будівлі, укладеного 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337.

В решті рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки вказаний договір купівлі-продажу жодним чином не порушує права позивача, так як його укладення відбулося раніше ніж набуття ТОВ «АРГАМАК» права власності на спірну будівлю. Крім того, визнання договору купівлі-продажу недійсним фактично позбавляє позивача права власності на вказану будівлю, оскільки набуття позивачем права власності на будівлю обумовлено вибуттям будівлі з власності відповідача-2 (т.2 а.с. 56-59).

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Приватний нотаріус направив до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представник відповідачів, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Подільської районної у м. Києві ради № 344 від 27 березня 2008 року ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» надано у користування земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1.

17 листопада 2009 року між ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» та ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність, яким сторони узгодили умови щодо організації будівництва нежитлового будинку та розробки проектної документації, а також отримання прибутку шляхом організації вказаного будівництва.

На виконання умов договору про спільну діяльність від 17 листопада 2009 року ОСОБА_1 за власний рахунок самовільно побудовано окремо розташовану двоповерхову будівлю загальною площею 368,9 кв. м.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2010 року в справі № 2-1527 у задоволенні позову ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, нежитлові приміщення першого та другого поверху окремо розташованої будівлі, загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 86-87).

Також, в матеріалах справи наявна копія рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в справі № 2-1527, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

30 листопада 2010 року на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в справі № 2-1527 право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 368,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за ОСОБА_1, про що зроблено запис номер 420-П в книзі 4п-17, та присвоєно реєстраційний номер 32208247 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. (т.1 а.с. 3).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2012 року апеляційну скаргу прокурора Святошинського району старшого радника юстиції Смітюха В.Є. задоволено частково. Апеляційну скаргу представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - Архіпової Г.І. задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг», третя особа: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін ( т.1 а.с.88-89).

Як вбачається з довідки Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року, в провадженні вказаного суду перебувала лише одна цивільна справа № 2-1527/10 за позовом ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг», третя особа: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності, в якій рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2010 року відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов та визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 178).

Отже, судом встановлено, що цивільної справи, в якій за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не існувало і підстави для проведення реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 368,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні.

На сьогоднішній день ТОВ «АРГАМАК» є власником нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 26 червня 2014 року (т.1 а.с. 9).

Представник позивача у судовому засіданні пояснював, що ТОВ «АРГАМАК» придбало спірне приміщення на підставі внесення коштів до статутного фонду. Спірний договір порушує права ТОВ «АРГАМАК», оскільки існує рішення про витребування у позивача нежитлової будівлі на користь ОСОБА_2 вказав, що ТОВ «АРГАМАК» є добросовісним набувачем, а тому як добросовісний набувач, вони мають право звернутися до суду з даним позовом про захист своїх прав.

Як на правову підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. 215 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа вільно на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.

Зі змісту ст. ст. 27, 31 ЦПК України вбачається, що позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета та підстав позову.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема й визнання правочину недійсним.

У ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з оспорюваного договору, він укладений 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач не є стороною спірного договору та на момент вчинення даного правочину, позивач в установленому законом порядку не набув права власності на нерухоме майно, а тому представник позивача у судовому засіданні не довів, яке саме право ТОВ «АРГАМАК» та яким чином порушує спірний договір.

Щодо позовних вимог про визнання права власності суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині з таких підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно роз'яснень у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У судовому засіданні встановлено, що на сьогоднішній день ТОВ «АРГАМАК» є власником вищезазначеного нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 26 червня 2014 року.

Дослідивши наявні докази у справі і давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що право власності на вищезазначене приміщення не може бути визнано повторно. А само по собі звернення до суду ОСОБА_2 про витребування майна не є підставою про повторного визнання права власності на вищезазначене нежиле приміщення за позивачем.

Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять:1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

У ст. 10 вказаного Закону зазначено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Отже, аналіз положень Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що державний реєстратор є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав щодо нерухомого майна.

Таким чином, позови про внесення, виключення, зміну будь-яких записів в Державному реєстрі прав пред'являється до державного реєстратора органів державної реєстрації прав, та/або нотаріуса.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3, 118 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і інтересів фізичних осіб та юридичних осіб в порядку, визначеному законодавством України. Захист цивільних прав у судовому порядку здійснюється шляхом пред'явлення позову до особи, якою, як вважає позивач, порушені його права, свободи чи інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АРГАМАК» позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію пред'явило до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів згідно вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачі наділені функціями реєстратора, який має право вносити записи до Державного реєстру, позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю задоволенню не підлягають.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов задовленню не підлягає, оскільки не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 57, 203, 215, 392 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 18, 16, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГАМАК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Таміла Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна