Рішення № 61822814, 03.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016р. Справа№ 914/2004/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспроект», м. Дніпро Дніпропетровської області

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів

про стягнення 1 699 627, 35 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним виробничо-комерційним підприємством «Транспроект» заявлено позов до Служби автомобільних доріг у Львівській області про стягнення 1 699 627,35 грн. заборгованості за виконання робіт з проектно-кошторисної документації капітального ремонту дороги, з них 1 064 093,33 грн. основного боргу, 584 370,02 грн. - втрат від інфляції та 51 164,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 03.08.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.09.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 05.09.2016 р.

Ухвалою від 26.09.2016 р., відповідно до ст.69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в попередніх судових засіданнях в обґрунтування заявлених вимог представники позивача посилались на порушення відповідачем зобов’язань щодо оплати за виконані позивачем роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232 у встановлені договором та чинним законодавством строки.

Відповідач участі в судове засідання повноважного представника не забезпечив, проте через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав відзив на позовну заяву (вх.№ 37538/16 від 21.09.2016 р.) у якому вимоги позивача заперечив повністю; зазначив при цьому, що відповідач є неприбутковою організацією, одержувачем бюджетних коштів і протягом строку дії договору не отримував бюджетних асигнувань на оплату робіт, виконаних позивачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

16 листопада 2011 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством «ТРАНСПРОЕКТ» (надалі - позивач, підрядник) та Службою автомобільних доріг у Львівській області (надалі - відповідач, замовник) укладено договір №5-11Т на виконання робіт з проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232, відповідно до умов якого підрядник зобов’язувався у 2011-2012 роках виконати роботи, згідно з завданням (додаток №1) на розробку проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Завданням №48 на розробку проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232 визначено умови здійснення капітального ремонту вказаної автомобільної дороги, які погоджені замовником - Службою автомобільних доріг у Львівській області, Департаментом автомобільних доріг України та 08.07.2011 року затверджені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки Державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор».

Відповідно до п.1.3. договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Якість виконаних робіт повинна відповідати нормам, правилам і стандартам, відповідно до чинного законодавства (п.2.1. договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2. договору ціна договору становить 1 326 912,00 грн., в тому числі 221 152,00 грн. ПДВ. Обсяг фінансування робіт згідно з договором на 2011 рік становить 50 000,00 грн., в тому числі 8 333,33 грн. ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.3.3. договору зобов’язання замовника за договором виникають у разі наявності та в межах затверджених бюджетних призначень та фактично отриманих бюджетних коштів (коштів державного бюджету).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред’явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт або після підписання сторонами акту виконаних робіт або поетапної оплати замовником виконаних робіт в порядку, встановленому умовами даного договору. Замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи в межах фактичного надходження бюджетних коштів на підставі актів виконаних робіт, виконавчих кошторисів та рахунків на оплату, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Здача до оплати виконаних робіт може проводитись подекадно.

Приписами пункту 4.3. договору передбачено, що уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє виконані роботи, згідно представленого акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт та в межах виділених бюджетних асигнувань, згідно з діючим на момент здачі планами фінансування, затвердженими Укравтодором. Оплата виконаних робіт здійснюється у п’ятиденний термін з моменту надходження бюджетних коштів (п. 4.5. договору).

Умовами пункту 4.6. договору визначено, що несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія зі сторони замовника щодо фактичного виконання робіт прирівнюється до їх несвоєчасної оплати.

Відповідно до п. 4.7. договору при відсутності фінансування підрядник має право виконувати роботи за власні кошти, та не виставляти судові претензії у разі затримки фінансування з боку Замовника.

Згідно з пунктом 4.12 договору при здачі підрядником завершеної проектної документації замовник розраховується з підрядником не пізніше 15 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі та надходження бюджетного фінансування.

Пунктом 5 договору передбачено строк виконання робіт: листопад 2011 року-вересень 2012 року. Місце виконання робіт - Служба автомобільних доріг у Львівській області. Автомобільна дорога державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232.

Відповідно до пункту 6 договору замовник, зобов’язувався, зокрема: своєчасно та у повному обсязі оплачувати виконані роботи за умови фактичного отримання бюджетних або державних коштів, а також приймати виконані роботи, згідно з актами виконаних робіт (виконавчих кошторисів та рахунків на оплату), а підрядник - забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором, та в обсязі, визначеному завданням на розробку проектно-кошторисної документації капітального ремонту, що додається до договору (п. 6.3.1 договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. Замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату виконаних робіт у випадку ненадходження бюджетних коштів з незалежних від нього причин.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року, але, у будь якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1. договору внесення змін до договору здійснюється шляхом укладання додаткової угоди. Додаткова угода є дійсною у разі підписання її сторонами або уповноваженими особами сторін.

Додатком №2 до договору встановлено Календарний план робіт, згідно якого підрядник зобов’язувався виконати роботи за договором загальною вартістю 1 326 912,00 грн. у період з листопада 2011 року по вересень 2012 року включно. Зведеним кошторисом (додаток №3 до договору) сторонами встановлено ціну робіт за договором у розмірі 1 326 912,00 грн. з урахування ПДВ. Вказаний Календарний план робіт та зведений кошторис підписано уповноваженими представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

У грудні 2011 році позивач виконав та здав, а відповідач прийняв та на підставі акту здавання-прийманя виконаних інженерно-геодезичних робіт від 10.09.2012 р. оплатив виконані роботи на суму 50 000,00 грн., у тому числі 8 333,33 грн. ПДВ. Вказаний акт підписано від імені Підрядника. Підпис Відповідача на акті відсутній.

У зв’язку з відсутністю фінансування у 2012 році сторонами укладено додаткову угоду від 26.12.2012 року №1, якою доповнено пункт 10.1 договору наступним змістом: «У зв’язку із відсутністю фінансування у 2012 році, продовжити дію договору до грудня 2013 року. Обсяг фінансування у 2013 році буде визначений окремою додатковою угодою…».

В подальшому, 30.12.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №5-11Т, в п.2 якої зазначено: «У зв’язку із відсутністю фінансування у 2013 році, продовжити дію договору до грудня 2014 року…» та додаткову угоду №3 від 31.12.2014 року, якою сторони, у зв’язку зі зміною системи оподаткування підрядника та відсутністю фінансування у 2014 році та враховуючи умови попередніх додаткових угод, внесли зміни до пункту 3.1. договору та виклали його у наступній редакції: «Ціна договору становить 1114093,33 грн., в тому числі: обсяг фінансування виконаних робіт за договором у 2011 році становить 50 000,00 грн, в тму числі ПДВ – 8 333,33 грн.; обсяг залишку робіт за договором складає 1 064 093,33 грн. без урахування ПДВ. Календарний план робіт викласти у новій редакції, що додається. Продовжити строк дії договору до 31.12.2015 року…». Окрім цього, вказаними додатковими угодами сторонами внесено зміни щодо реквізитів сторін.

Вказані додаткові угоди підписано уповноваженими представниками та засвідчено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

Окрім того, сторонами викладено додаток №2 до договору «Календарний план робіт» від 16.11.2011 року у новій редакції, якою змінено загальну ціну договору.

Супровідним листом від 25.11.2014 року. вих.№024 позивач на виконання умов договору передав відповідачу робочий проект «Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+154 км 114+232» в 4 екземплярах; накладну на передачу технічної документації №5-11Т/2 у двох екземплярах; акт здавання-приймання виконаних робіт №2 від 23.11.2014 року у трьох екземплярах та рахункок №5-11Т/2 - один екземпляр. Відповідачем вказані документи отримано 27.11.2014 р. за вх.№2708, про що свідчить відмітка відповідальної особи відповідача на вказаному листі.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензія від 04.09.2014р. №025 про перерахування заборгованості на суму 1 064 093,00грн., яку відповідач отримав 27.11.2014 р. (вх. №2709).

Відповідач листом від 22.12.2014 року №01н-3607/18-04 повідомив позивача про неможливість задоволення претензії з підстав відсутності бюджетних асигнувань на оплату робіт за договором та повідомив, що листом від 30.09.2014 р. звернувся до Державного агентства автомобільних доріг України з пропозицією плану дорожніх робіт на 2015 рік до якого включено розробку проектно-кошторисної документації за договором №5-11Т від 16.11.2011 року для виділення фінансування у 2015 році.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати виконаних за договором робіт складає 1 064 093,00 грн., доказів повного чи часткового її погашення суду не подано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача заперечує у повному обсязі, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні у зв’язку з тим, що кошти на фінансування робіт за договором є бюджетними, а фінансування за договором передбачене лише за умов наявності бюджетних коштів.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що відсутність бюджетних асигнувань на оплату виконаних за договором робіт не є підставою для відмови у позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 16.11.2011 р. між сторонами був укладений договір №5-11Т на виконання робіт з проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+514 - км 114+232.

Відповідно до п.1 договору підрядник зобов’язувався у 2011-2012 роках виконати роботи, згідно з завданням (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі роботи. Вартість робіт за договором та додатковою угодою №3 до нього, у відповідності до календарного плану та зведеного кошторису склала 1 064 093,33 грн.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з статтею 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обовязок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України).

Так, супровідним листом від 25.11.2014 р. №024 позивач на виконання умов договору передав відповідачу робочий проект «Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква, км 89+154 км 114+232» в 4 екземплярах; накладну на передачу технічної документації №5-11Т/2 у двох екземплярах; акт здавання-приймання виконаних робіт №2 від 23.11.2014 року у трьох екземплярах та рахункок №5-11Т/2 - один екземпляр. Відповідачем вказані документи отримано 27.11.2014 р. за вх.№2708, про що свідчить відмітка відповідальної особи відповідача на вказаному листі.

Згідно з пунктом 4.3. договору уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє виконані роботи згідно представленого акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт та в межах виділених бюджетних асигнувань, згідно з діючим на момент здачі планами фінансування, затвердженими Укравтодором.

Відповідно до пункту 4.12 договору при здачі підрядником завершеної проектної документації замовник розраховується з підрядником не пізніше 15 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі та надходження бюджетного фінансування.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» вказано, що, згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі №15/5027/715/2011).

Пунктом 6 вказаного Оглядового листа визначено, що за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими. Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Щодо доводів відповідача про те, що оплата виконаних робіт здійснюється у п’ятиденний термін з моменту надходження бюджетних коштів (п. 4.5. договору) та інших положень договору, які ставлять в залежність проведення розрахунків з позивачем від надходження бюджетних коштів суд додатково зазначає наступне.

Так, зі змісту договору не випливає будь-яких обов’язків третіх осіб. Згідно ст.511 Цивільного кодексу України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу наведеної норми вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов’язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, крім того, це повинна бути подія, яка неминуче має настати. Умова, що визначена у договорі - за умови надходження бюджетних коштів - суперечить вимогам ст.530 ЦК України, оскільки надходження бюджетних коштів (тим більше від невстановленого в договорі джерела) не є подією, яка має неминуче настати, оскільки така обставина залежить від ряду суб’єктивних обставин, зокрема волевиявлення та дій Замовника, в тому числі виконання ним певних зобов’язань перед третіми особами та інше; а відтак, бюджетне фінансування не є і подією, оскільки залежить від волевиявлення інших осіб та від волевиявлення самого відповідача.

Поряд з цим, включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов’язку, тим більше такого суттєвого як оплата наданих послуг, ставить у нерівні умови сторони даного договору, суперечить справедливості, розумності, добросовісності та утруднює виконання умов такого договору.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 064 093,33 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 51 164,00 грн. 3% річних та 584 370,02 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне

Позивач просить суд стягнути з відповідача 51 164,00 грн. трьох відсотків річних та 584 370,02 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати виконаних за договором робіт за період 15.12.2014 р.-22.07.2016 року.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений, відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Документи в підтвердження виконання робіт за договором відповідачем отримано 27.11.2014 р., і відповідно до п.4.3 та п.4.12 договору повинні були бути оплачені 22.12.2014 року включно (30.11.2014р. - неділя). Відтак, суд дійшов висновку, що прострочення оплати виконаних позивачем робіт на суму 1 064 093,33 грн. у відповідача виникло 23.12.2014 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

У вказаному листі роз’яснено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то нарахування починається з наступного місяця.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.3.1, 4.1 зазначеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов’язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період 23.12.2014 р. - 22.07.2016р., відтак задоволенню та стягненню з відповідача підлягає 50 551,72 грн. - 3% річних та 534 756,25 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку , що заявлені позовні вимоги підлягають до частково задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.54; ідентифікаційний код 25253009) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспроект» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Камянська, буд.36; ідентифікаційний код 32608902) 1 064 093,33 грн. - основного боргу, 50 551,72 грн. – 3% річних, 534 756,25 грн. - інфляційних втрат та 24 741,01 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.10.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.