Рішення № 61822755, 22.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 911/2943/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

Полтавська обл., м. Кременчук

до Військової частини А 2167, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 99987,48 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А 2167 (далі відповідач) про стягнення 99987,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за договором про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. ФОП ОСОБА_2 (первісним кредитором) було передано позивачу право вимоги за зобовязаннями відповідача з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 р. за договором № 64 від 22.11.2012 р. товару. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 99987,48 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.09.2015 р. у даній справі № 911/2943/15 позов задоволено повністю; стягнуто з Військової частини А 2167 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 99987,48 грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 р. згідно договору № 64 від 22.11.2012 р., товар та 1999,75 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. у справі № 911/2943/15 апеляційну скаргу Військової частини А 2167 залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 04.09.2015 р. у даній справі № 911/2943/15 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 р. у справі № 911/2943/15 касаційну скаргу Військової частини А 2167 задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. та рішення господарського суду Київської області від 04.09.2015 р. № 911/2943/15 скасовано; справу № 911/2943/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи № 911/2943/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2016 р. справу № 911/2943/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

29.08.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 1773 від 25.08.2016 р., в якому відповідач просить суд витребувати у приватного нотаріуса м. Кременчука ОСОБА_3 спадкову справу ОСОБА_2 за № 54831275, встановити коло спадкомців ОСОБА_2; залучити в якості 3-х осіб на стороні позивача спадкоємців ФОП ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України; для огляду в судовому засіданні витребувати у ФОП ОСОБА_1 оригінали договору № 64 від 22.11.2012 р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 та військовою частиною А2167 і договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 Зазначене клопотання в частині витребування у ФОП ОСОБА_1 оригіналів договору № 64 від 22.11.2012 р. та договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. було задоволене судом.

В частині витребування у приватного нотаріуса спадкової справи № 54831275 та встановлення кола спадкоємців клопотання позивача судом не задоволене. Клопотання в частині залучення в якості 3-х осіб на стороні позивача спадкоємців ФОП ОСОБА_2 також судом не задоволено.

Представник позивача у судові засідання 08.09.2016 р. та 22.09.2016 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103252294884 та № 0103256340880. Позивач вимоги ухвал суду від 15.08.2016 р. та 08.09.2016 р. не виконав.

Представник відповідача у судові засідання 08.09.2016 р. та 22.09.2016 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103252294876 та № 0103256340899 та клопотанням № 1773 від 25.08.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Військовою частиною А 2167 (замовник) укладено договір № 64 (далі договір), згідно якого постачальник зобовязався поставити і передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (далі товар), а замовник забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах договору у кількості, у строк і за цінами згідно з нижче вказаною специфікацією.

Згідно п. 4.2. договору сума договору складає 99987,48 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. (п. 9.3. договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору № 64 від 22.11.2012 р. ФОП ОСОБА_2 було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 99987,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8 від 21.12.2012 р. на суму 99987,48 грн.

19.03.2013 р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (первісний кредитор) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) підписано договір про відступлення права вимоги № 24, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення договору, за договором поставки № 64 від 22.11.2012 р., укладеним між первісним кредитором (який згідно з договором поставки є постачальником) та боржником (який згідно з договором поставки є замовником).

На виконання договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. ФОП ОСОБА_2 передав позивачу договір № 64 від 22.11.2012, видаткову накладну № 8/215 від 21.12.2012 р., що підтверджується актом прийому-передачі від 19.03.2013 р., підписаними та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1

Однак, пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору № 64 від 22.11.2012 р. передбачено, що сторони зобовязуються не передавати окремо прав та обовязків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони. Вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляді. Правонаступник сторони договору безпосередньо приймає на себе всі права і обовязки за договором.

Проте, письмова згода на укладення договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р., як це передбачено п.п. 8.1., 8.2., 8.3. договору, відповідачем не була надана.

25.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги № 16 від 25.04.2013, згідно якого повідомив відповідача про укладення договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р., а відтак перехід до позивача права вимоги з відповідача по погашенню кредиторської заборгованості за отриманий товар в сумі 99987,48 грн. на умовах, які встановлені договором поставки № 64 від 22.11.2012 р. Вказане повідомлення 16.05.2013 р. направлено позивачем відповідачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 59000012872199 від 16.05.2013 р.

Відповідач в порушення п. 4.4. договору № 64 від 22.11.2012 р. заборгованість за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 р. згідно договору № 64 від 22.11.2012 р., товар ФОП ОСОБА_2 не сплатив, у звязку з чим, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. просить суд стягнути з відповідача 99987,48 грн. заборгованості.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.2016 р. зазначив, що договір про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. містить ознаки трьохстороннього правочину, оскільки його сторонами є ФОП ОСОБА_2 (первісний кредитор), ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) та Військова частина А2167 (боржник), проте з боку боржника відсутній підпис уповноваженої особи. Інших екземплярів договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. матеріали справи не містять.При цьому, суди не дослідили обставин дотримання сторонами письмової форми правочину і не з'ясували чи можна вважати договір не підписаний однією з сторін укладеним, тобто таким, що відбувся.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Як вбачається з договору про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р., сторонами за даним договором є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (первісний кредитор), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (новий кредитор) та Військова частина А 2167 (боржник), тобто, договір № 24 від 19.03.2013 р. є трьохстороннім.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ч. 4 ст. 626 ЦК України).

За вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. підписаний лише двома сторонами, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор), а підпис Військової частини А 2167 (боржник) на договорі про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. є неукладеним, оскільки боржником (стороною за договором відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р.) Військовою частиною А 2167 не підписаний, а відповідно до приписів ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Таким чином, оскільки договір відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. є неукладеним, то він не породжує у позивача та відповідача взаємних прав та обовязків, повязаних з його виконанням.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 99987,48 грн. заборгованості не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Cуду України від 10.02.2016 р. у справі № 910/6098/14 якщо договір про відступлення права вимоги, укладений з порушенням ч. 1 ст. 516 ЦК України, то є підстави для визнання його недійсним.

Проте, у даному випадку у суду відсутні підстави для визнання договору № 24 від 19.03.2013 р. недійсним відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки недійсною може бути визнана лише укладена угода, а договір про відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 р. є неукладеним.

Враховуючи те, що ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, а позовні вимоги судом не задоволено, судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (39625, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Манагарова, буд. 24/36-А, кв.7, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1999,75 грн. ( одну тисячу девятсот девяносто девять грн. 75 коп.) судового збору.

Рішення підписано 05.10.2016 р.

Суддя О.О. Рябцева