Рішення № 61822510, 05.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.16р. Справа № 904/4944/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку "Хрещатик", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 870 615 грн. 43 коп.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Судді Мартинюк С.В.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство банк "Хрещатик" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" заборгованість в сумі 1 870 615 грн. 43 коп., з яких: 1 425 000 грн.00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 123 305 грн. 94 коп. - заборгованість по відсоткам, 23 136 грн. 54 коп. - заборгованість за щомісячною комісією, 207 533 грн. 71 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9 898 грн. 91 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків, 1 375 грн. 25 коп. - пеня за прострочення сплати комісії, 14 548 грн. 21 коп. - 3% річних, 65 816 грн. 87 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов кредитного договору від 27.11.2007р. № 01НКЛ-07 в редакції додаткових договорів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що кредитні кошти за спірним договором отримувались для здійснення господарської діяльності, а саме надання послуг із збирання та перевезення побутових відходів у м. Дніпропетровську за територіальним принципом за результатом конкурсного відбору, але 24.09.2015р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради №633 внесено зміни до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 22.08.2012р. № 1013, відповідно до якого, відповідача виключено із переліку виконавців послуг із збирання та перевезення побутових відходів у м. Дніпропетровську, у зв'язку з чим обсяг надання послуг (основного виду діяльності) відповідача зменшився. До того ж, згідно відкритих виконавчих проваджень Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, на поточні рахунки відповідача накладено арешт. Саме по причині нездійснення господарської діяльності, через арешт поточних рахунків та відсутність грошових коштів відповідач не мав змоги належним чином виконувати умови спірного договору. Крім того, у звязку із віднесенням банку позивача до категорії неплатоспроможних та відкликанням банківської ліцензії, поточний рахунок відповідача в ПАТ «КБ» Хрещатик», на якому знаходились грошові кошти у розмірі 61 700 грн. 70 коп., заблоковано банком. При чому, вказані кошти не враховано позивачем, як погашення процентів за кредитом, або за комісією за кредитом та не повернуто відповідачу. 17.08.2016р. відповідачем надано контррозрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого відповідач визнав основну заборгованість за кредитом та зазначив, що банком заснована невірна процентна ставка для розрахунку процентів за користування кредитом, невірно розраховані інфляційні та не враховані грошові кошти в сумі 61 700 грн. 70 коп., які знаходяться на заблокованому банком рахунку відповідача. Водночас, із посиланням на норми ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити нарахований позивачем розмір пені на 50%.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016р. вирішено розглядати справу № 904/4944/16 колегіально.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.08.2016р. №631 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 904/4944/16 та протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.08.2016р. визначений склад колегії: головуючий суддя - Рудь І.А., судді Мартинюк С.В., Рудовська І.А.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2016р. справу прийнято до розгляду в колегіальному складі та призначений її розгляд у судовому засіданні 29.09.2016р.

У призначене судове засідання представники сторін не зявились.

29.09.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

27.11.2007р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладений кредитний договір № 01НКЛ-07 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор відкриває позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію в сумі 10 390 000, 00 грн., строком користування 60 місяців з 27.11.2007р. до 25.11.2012р., зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 18,0% річних.

Позичальник зобовязаний використати кредитні кошти, які надаються в межах цього ОСОБА_3, для поповнення контейнерного та транспортного парку з метою впровадження збирання та вивезення твердих побутових відходів із міста Дніпропетровська (п. 1.2 ОСОБА_3).

Позичальник зобовязується сплатити кредитору відсотки за користування кредитом, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченим цим ОСОБА_3, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим ОСОБА_3 (п. 1.3 ОСОБА_3).

Протягом дії зазначеного кредитного договору, деякі його умови змінювалися та доповнювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод та додаткових договорів до кредитного договору № 01НКЛ-07 а саме: додаткова угода №1 від 25.04.2008р.; додатковий договір №2 від 27.08.2008р.; додатковий договір №3 від 27.02.2009р.; додатковий договір №4 від 28.05.2009р.; додатковий договір №5 від 19.10.2009р.; додатковий договір №6 від 30.12.2009р.; додатковий договір №7 від 31.03.2010р.; додатковий договір №8 від 29.07.2010р.; додатковий договір №9 від 31.12.2010р.; додатковий договір №10 від 29.06.2011р.; додатковий договір №11 від 31.08.2011р.; додатковий договір №12 від 29.02.2012р.; додатковий договір №13 від 31.05.2012р.; додатковий договір №14 від 31.01.2013р.; додатковий договір №15 від 23.04.2013р.; додатковий договір №16 від 23.04.2013р.; додатковий договір №17 від 23.05.2013р., додатковий договір №18 від 30.09.2014р.; додатковий договір №19 від 30.01.2015р.; додатковий договір №20 від 15.12.2015р.

Зокрема, додатковими договорами № 9 від 31.12.2010р., № 14 від 31.01.2013р., № 18 від 30.09.2014р. вісі розділи кредитного договору викладались в новій редакції.

Так, за умовами п. 1.1 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 19 від 30.01.2015р., банк відкриває позичальнику в порядку, передбаченому цим ОСОБА_3, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1 515 478,02 грн., далі Кредит, строком на 12 місяців терміном повернення 29.01.2016р. з графіком, зазначеним у п. 4.5.

Згідно п. п. 1.2, 1.3 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. позичальник зобовязується використати кредит на цілі, передбачені цим ОСОБА_3, сплатити банку проценти за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим ОСОБА_3, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим ОСОБА_3. Кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів для придбання основних засобів для розширення транспортного та контейнерного парку та інші поточні витрати.

За умовами п. 4.1 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 19 від 30.01.2015р. за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 16,1% річних, а починаючи з 01 березня 2015р. у розмірі 18,1% річних.

Відповідно до п. 4.5 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 19 від 30.01.2015р. повернення кредиту позичальник здійснює не пізніше 29 січня 2016 року на позичковий рахунок № 2063.7.001092781 у ПАТ «КБ» Хрещатик», згідно з наступним графіком:

Період погашення кредитуСума кредиту, що погашається, грнЛіміт кредитної лінії після погашення, грн31.03.2015р.20 000, 001 495 478,0230.04.2015р.10 000,001 485 478,0229.05.2015р10 000,001 475 478,0230.06.2015р.10 000,001 465 478,0231.07.2015р10 000, 001 455 478,0231.08.2015р.10 000,001 445 478,0230.09.2015р.10 000,001 435 478,0230.10.2015р.10 000,001 425 478,0230.11.2015р.200 000,001 225 478,0231.12.2015р.400 000,00825 478,0229.01.2016р.825 478,020,00Всього:1 515 478,02

Проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом «факт/факт»). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту ( абз. 1 п. 4.3 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р.).

Нараховані проценти позичальник сплачує до останнього робочого дня місяця включно в тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування процентів на рахунок доходів майбутніх періодів № 3600.7.001.092781 у ПАТ «КБ» Хрещатик», МФО 300670. Остання сплата процентів здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості за кредитом (абз. 2 п. 4.3 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 20 від 15.12.2015р.).

За умовами п.п. 4.4.1 п. 4 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 20 від 15.12.2015р. позичальник сплачує на користь банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно із розрахунку 4,9% річних від фактичної заборгованості за кредитом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день її сплати на рахунок доходів майбутніх періодів № 3600.7.001.092781 у ПАТ «КБ» Хрещатик», МФО 300670. Така комісійна винагорода нараховується щомісячно з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну заборгованість за кредитом із врахуванням фактичної кількості днів у році (місяці). Сплата комісії здійснюється позичальником до останнього робочого дня місяця включно в тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування комісії та в день повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 4.9 ОСОБА_3 в реакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. боргові зобовязання позичальника по цьому ОСОБА_3 погашаються у такій черговості:

4.9.1 витрати, понесені банком за цим ОСОБА_3, повязані з одержанням виконання;

4.9.2 прострочені проценти та комісії за користування кредитом та одночасно штрафні санкції за не своєчасну сплату процентів;

4.9.3 строкові проценти та комісії за користування кредитом;

4.9.4 прострочена суму кредиту та одночасно штрафні санкції (пеня) за несвоєчасне погашення кредиту;

4.9.5 строкові платежі у погашення строкової заборгованості за кредитом.

Позивач виконав своє зобовязання за ОСОБА_3, надавши відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 1 495 478 грн. 02 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ „Грінко-Дніпро.

Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови ОСОБА_3 та не дотримано графіку погашення кредиту в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. та не виконано своїх зобовязань по своєчасному поверненню кредиту та сплаті нарахованих процентів й комісії в повному обсязі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку прострочена заборгованість за кредитом станом на 17.05.2016р. складає 1 425 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за період з 01.12.2015р. по 16.05.2016р. становить 123 305 грн. 94 коп., а заборгованість зі сплати комісії за вказаний період - 23 136 грн. 54 коп.

За умовами п. 10.2 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. у разі несвоєчасного повернення кредиту в гривні позичальник зобовязаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, сплатити 3% річних від простроченої суми кредиту відповідно до 625 ЦК України, крім того, проценти, передбачені п. 4.1 цього ОСОБА_3, а також сплатити штрафні санкції за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати процентів і комісій відповідно до п. 10.3 цього ОСОБА_3.

За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань з повернення кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій за умовами ОСОБА_3 позичальник зобовязаний сплатити банку штрафні санкції (пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня). Нарахування штрафних санкцій (пені) здійснюється з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобовязань. Нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється з дня виконання простроченого зобовязання (день погашення включається до розрахунку простроченого платежу) або в межах строків позовної давності, визначеної цим ОСОБА_3 (п. 10.3 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р.)

У п. 10.5 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. сторони узгодили, що позичальник зобовязаний сплачувати у випадку невиконання умов п. 7.15 цього ОСОБА_3 процентну ставку за користування кредитними коштами підвищену на 1%, починаючи з першого числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було таке невиконання. Якщо після застосування підвищеної процентної ставки позичальник у наступному звітному місяці виконає зобовязання згідно п. 7.15 ОСОБА_3, процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні, визначеному п. 4.1 ОСОБА_3, починаючи з першого числа місяця наступного за звітним.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення зобовязань, визначених п. 7.15 ОСОБА_3, не здійснював у спірному період грошові обороти на рахунках, відкритих у ПАТ «КБ» Хрещатик» щомісяця в обсязі не менше ніж 95% від загального розміру грошових оборотів, що підтверджується довідками ТОВ «Грінко-Дніпро» за листопад 2015р., грудень 2015р., січень 2016р., березень 2016р. та звітами банку, у звязку із чим банком при розрахунках процентів за користування кредитом застосована підвищена процентна ставка у розмірі 19,1%.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня за прострочення погашення кредиту складає 207 533 грн. 71 коп. за період з 01.12.2015р. по 16.05.2016р.., пеня за прострочення погашення відсотків 9 898 грн. 91 коп. за період з 01.01.2016р. по 16.05.2016р., пеня за простроченими комісіями 1 375 грн. 25 коп. за період з 01.01.2016р. по 16.05.2016р.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 14 548 грн. 21 коп. 3% річних за період з 01.12.2015р. по 16.05.2016р. та 65 816 грн. 87 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2015р. по квітень 2016р.

У пункті 10.12 ОСОБА_3 в редакції додаткового договору № 18 від 30.09.2014р. сторони домовились, що строк позовної давності за цим ОСОБА_3 встановлюється в три роки, в тому числі вимоги по поверненню процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штрафних санкцій, пені (неустойки) за несвоєчасну сплату процентів, комісій та кредиту, та інших видатків, понесених банком під час виконання умов цього ОСОБА_3.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту, регулюються умови ОСОБА_3 та відповідними положеннями статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно норм ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, колегією суддів встановлено, що розрахунок пені та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та умовам ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 65 816 грн. 87 коп. колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 3 пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок інфляційних втрат у заявленому періоді з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у звязку із чим, згідно перерахунку, виконаного судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальному розмірі 62 528 грн. 76 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_3, зобовязання щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків й комісії, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 1 425 000 грн.00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 123 305 грн. 94 коп. заборгованості по відсоткам, 23 136 грн. 54 коп. заборгованості за щомісячною комісією, 207 533 грн. 71 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 9 898 грн. 91 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 1 375 грн. 25 коп. пені за прострочення сплати комісії, 14 548 грн. 21 коп. 3% річних, 62 528 грн. 76 коп. інфляційні втрати - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання скрутним фінансовим становищем підприємства, нездійсненням господарської діяльності та арештом поточних рахунків відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, доводи відповідача, викладені в обґрунтування вказаного клопотання, суд вбачає підстави для часткового його задоволення. Крім того, суд зауважує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшивши пеню на 30% до загальної суми 153 165 грн. 51 коп., з яких: 145 273 грн. 60 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 6 929 грн. 24 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків, 962 грн. 67 коп. - пеня за прострочення сплати комісії.

В той же час, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не можуть бути прийняті колегією суддів.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (49041, м. Дніпро, ж/м Тополя-3, б. 47, корп. 1, код ЄДРПОУ 35112687) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) 1 425 000 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста двадцять пять тисяч грн. 00 коп.) простроченої заборгованості за кредитом, 123 305 грн. 94 коп. (сто двадцять три тисячі триста пять грн. 94 коп.) заборгованості за відсотками, 23 136 грн. 54 коп. (двадцять три тисячі сто тридцять шість грн. 54 коп.) заборгованості за щомісячною комісією, 145 273 грн. 60 коп. (сто сорок пять тисяч двісті сімдесят три грн.. 60 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту, 6 929 грн. 24 коп. (шість тисячі девятсот двадцять девять грн. 24 коп.) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 962 грн. 67 коп. (девятсот шістдесят дві грн.. 67 коп.) пені за несвоєчасну сплату комісії, 14 548 грн. 21 коп. (чотирнадцять тисяч пятсот сорок вісім грн.. 21 коп.) 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 62 528 грн. 76 коп. (шістдесят дві тисячі пятсот двадцять вісім грн. 76 коп.) інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 28 009 грн. 91 коп. (двадцять вісім тисяч девять грн. 91 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії ОСОБА_1 Суддя С.В. Мартинюк

Суддя І.А. Рудовська

Повне рішення складено -04.10.16р.