Ухвала суду № 61821581, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

06 жовтня 2016 року Справа № 826/5013/16

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256;

- стягнення з відповідача на користь позивача витрат, які понесені залізницею, у розмірі 394466,62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 187 КАС України, а саме: апелянтом не сплачено судовий збір.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімально заробітної плати 1378,00 грн.

Разом з тим, позовна заява у даній адміністративній справі містить одну вимогу вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру у розмірі 394466,62 грн., а отже, з викладених правових норм вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного позову у цій справі підлягає сплаті у розмірі 1378,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру та 5917,00 грн. за майнову позовну вимогу, що разом складає 7295,00 грн., а відповідно судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 7295,00х110% = 8024,50 грн.

Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було та не надано суду жодних доказів, які підтверджували наявність у нього пільг зі сплати судового збору, у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на момент виникнення в нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

Крім того, разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що УПСЗН фінансується з державного бюджету, а також у своєму клопотанні заявник посилається на п. 7 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Перевіривши доводи заявника вважаю, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами.

Тож, для застосування судом положень статті 88 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан та неспроможність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі, наприклад виписок по рахункам, кошторису й тощо, а отже, в даному випадку відсутні належні та необхідні правові підстави для звільнення апелянту від сплати судового збору та/або для розстрочення, зменшення розміру.

Більш того, п. 7 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», на який посилається апелянт, був виключений на підставі Закону від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Згідно приписам ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації залишити без руху та надати апелянту строк для усунення недоліків протягом двадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації – залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом двадцяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 8024 (вісім тисяч двадцять чотири) грн. 50 (п’ятдесят) коп. за наступними реквізитами: п/р 31211206781007, отримувач – УДКСУ у Печерському районі, банк отримувача – ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності – 206; призначення платежу – судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд, справа № 826/5013/16.

Роз’яснити апелянту, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя О.В. Епель