Ухвала суду № 61821384, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 747/680/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Косенко Ю.Л. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Талалаївського районного суду Чернігівської області з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони), третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - Третя особа - Чернігівський ОВК), про:

- визнання неправомірними дії Відповідача щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_2 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконання обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії;

- скасування рішення Міноборони від 20.05.2016 року № 36, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині непризначення одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського ОВК

- зобов`язання Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Відповідача щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_2 з доданими документами про призначення та виплати одноразової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; скасовано рішення Відповідача від 20.05.2016 року, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36, п. 756, затвердженого Міністром оборони України 23.05.2016 року в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 на адресу Чернігівського ОВК; зобов`язано Міноборони розглянути заяву Позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками розгляду висновку Чернігівського ОВК із доданими до нього документами щодо призначення Позивачу одноразової грошової допомоги Відповідач повинен був прийняти або рішення про призначення такої допомоги, або про відмову в її призначенні. Відтак, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, жодного з рішень прийнято не було, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки виключно до компетенції Міноборони належить питання призначення одноразової грошової допомоги, втручатися у виключно компетенцію суб'єкта владних повноважень суд не вправі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині зобов`язання Міноборони розглянути заяву Позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення, ухваливши у вказаній частині нову постанову, якою зобов`язати Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. При цьому наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, вказуючи на те, що позовна вимога, яка задоволена судом, не була заявлена.

Крім того, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому наголошує на розгляді справи неповноважним судом, оскільки даний спір підсудний окружному адміністративному суду. Вказує на неврахуванні судом факту ненадання Позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а також не розгляду направлених Чернігівським ОВК документів у встановленому порядку, чим виключається обов'язок Міноборони призначити одноразову грошову допомогу. Крім іншого, звертає увагу на відсутність у Позивача права на призначення одноразової грошової допомоги через те, що інвалідність встановлена останньому через 36 років після звільнення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суд першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив строкову військову службу у період з 14.11.1978 року по 30.11.1980 року у військових частинах 21369, 75368, пп 77926, що підтверджується копіями військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10), послужного списку (а.с.11), довідкою військового комісара Срібнянського ОРВК № 55 від 10.04.2014 року, і приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан з 14.02.1980 року по 30.11.1980 року у складі військової частини пп 77926, що підтверджується копією довідки Срібнянського ОРВК від 10.04.2014 року № 56 (а.с. 13) та довідкою Срібнянського ОРВК від 09.03.2016 № 41 (а.с. 14).

За наслідками судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи було складено висновок від 13.02.2014 року №262/ж (а.с. 16), в якому зафіксовано зі слів Позивача, що у 1980 році під час бойових дій в Афганістані отримав осколочні поранення голови, лівої руки, правої ноги. Крім того, у висновку зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.02.2014 року № 413 (а.с. 17), множині вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги рядового у відставці ОСОБА_2, наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, є пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Згідно довідки МСЕК від 10.09.2014 року №004238 (а.с. 18) ОСОБА_2 було вперше встановлено III група інвалідності з 22.07.2014 року на строк до 01.10.2015 року, в зв`язку із отриманням поранення, контузії, захворювання, так, пов`язане з виконання обов`язків військової служб при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

За наслідками повторного огляду 10.09.2015 року Позивачу встановлено III групу інвалідності безтерміново у зв`язку із отриманням поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВА № 018256 від 10.09.2015 року (а.с.19).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2015 року Позивач отримав посвідчення інваліда війни 3 групи серії Є № 001002 (а.с.15).

10.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до військового комісара Срібнянського ОРВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням інвалідності пов'язаної з виконання обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, до якої були додані документи згідно переліку, наведеного в заяві (а.с. 20).

Листом від 10.03.2016 року №420 (а.с. 21) Срібнянський ОРВК направив на адресу Третьої особи документи учасника бойових дій ОСОБА_2 для розгляду і прийняття відповідного рішення щодо виплати останньому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з проходженням військової служби.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.03.2016 року Чернігівський ОВК направив листом №5/1027с (а.с. 22) Департаменту фінансів Міноборони заяву Позивача та документи для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки командування вважає, що він має право на отримання грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

За наслідками розгляду поданих документів Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла оформлене п. 756 протоколу від 20.05.2016 року № 36 рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2, оскільки документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (а.с. 23).

Листом від 30.05.2016 року № 5/2278с Чернігівський ОВК повідомив Позивачу, що подані ним документи для призначення одноразової грошової допомоги були повернуті для доопрацювання, відповідно до протоколу від 20.05.2016 року за № 36 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оскільки в наданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причину чи обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, та повернув документи заявника військовому комісару Срібнянського ОРВК (а.с. 24).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неприйняття Відповідачем за наслідками розгляду направлених Чернігівським ОВК документів щодо призначення одноразової грошової допомоги Позивачу свідчить про протиправність дій останнього з направлення документів на доопрацювання, а також безпідставність відповідного рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Приписи ч. ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 вказаного Закону визначають, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог даної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Так, в абз. 3 п. 2 даної постанови закріплено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як було встановлено раніше, вперше ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було встановлено Позивачу 22.07.2014 року. Відтак, оскільки саме з датою встановлення особі інвалідності, пов'язаної з виконання обов'язків військової служби законодавство пов'язує виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативні акти, якими дане питання було врегульовано у липні 2014 року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону в редакції, яка була чинною станом на липень 2014 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Так, відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно п. п. 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, приписи п. 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, визначають, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Отже, вищевказаним Положенням №530 передбачено обов'язок уповноваженого органу щодо письмового повідомлення заявника у разі відсутності документу, необхідного для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних повідомлень уповноваженого органу Позивача про факт недостатності документів, доданих до заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Наведеним, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовується твердження представника Міноборони про те, що Позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

При цьому, приписами п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п.14 Порядку № 975).

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12.04.2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

При цьому, саме за результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

При цьому судовою колегією враховується, що Верховний Суд України у постановах від 18.03.2014 року у справі №21-11а14 та від 22.04.2014 року у справі №21-484а13 висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату у одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, заява Позивача по виплату одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались.

Таким чином, оскільки заява Позивача Відповідачем не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправними дії Міноборони щодо повернення заяви ОСОБА_2 на доопрацювання та скасування рішення Міноборони, викладене у формі протоколу засідання комісії від 20.05.2016 року №36, п. 756.

Що стосується вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у її задоволенні, оскільки суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання та втручатися в дискреційні повноваження Відповідача.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Міноборони розглянути заяву Позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратоного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення.

Посилання Міноборони на те, що в силу п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а відтак, оскільки Позивачу встановлено інвалідність тільки через 36 років судовою колегією оцінюється критично, з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону, яким, як вже було зазначено вище, передбачено призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності.

Щодо твердження Відповідача про непідсудність даної справи місцевому загальному суду як адміністративному, наслідком чого є її розгляд неповноважним судом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з вищевикладеного, справи, в яких однією із сторін є міністерство, а предметом яких є спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, інших соціальних виплат підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як було встановлено раніше, Позивач просив визнати протиправними дій, скасувати рішення Міністерства оборони України та зобов'язати останнє виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який після звільнення був визнаний інвалідом третьої групи.

Тобто, Позивачем було заявлено позов, предметом якого є призначення соціальних виплат, а стороною - орган державної влади, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України дана справа повинна розглядатись Талалаївським районним судом Чернігівської області як адміністративним.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №825/465/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.