Ухвала суду № 61821371, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/1477/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Святодух О.Б., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Красноармійськвугілляна постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 805/1477/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Красноармійськвугілля про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 528456,56 грн. та пені у сумі 13634,18 грн.,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2016 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства Красноармійськвугілля про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 528456,56 грн. та пені у сумі 13634,18 грн., призначених для працевлаштування інвалідів, та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XII) і Постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 31.01.2007 року за № 70 не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, наданого ДП Красноармійськвугілля, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 5672 особи, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 227 інвалідів. Фактично за даними звіту працювало 219 інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у розмірі 528456,56 грн. Оскільки відповідач зазначені санкції не сплатив, йому станом на 22.04.2016 року нарахована пеня у розмірі 13634,18 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 542090,74 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 805/1477/16-а позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Красноармійськвугілля на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 528456 грн. 56 коп. та пені у сумі 13634 грн. 18 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що специфіка підприємства зумовлює повязаність переважної більшості посад на підприємстві з особливо-шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, праця інвалідів має використовуватись на такому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначається в порядку, встановленому законодавством. Також зазначено, що у звязку з відсутністю у відповідача обовязку здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування, відсутні підстави для застосування санкцій.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач до судового засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Зважаючи на викладене, у спірних правовідносинах Фонд виступає в якості субєкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Державне підприємство Красноармійськвугілля (код ЄДРПОУ 32087941; 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Ватутіна, б. 1) зареєстроване в якості юридичної особи, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875-XII, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно ст. 17 Закону № 875-XII, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 Закону№ 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачаться зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, який наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році становила 5672 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, визначена у звіті, становить 227 осіб, проте кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 219 осіб.

Таким чином, підприємством за 2015 рік не було працевлаштовано 8 інвалідів, що, на думку позивача, є порушенням вказаних вище вимог законодавства.

Оскільки на підприємстві не створено необхідної кількості інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, що не відповідає нормативу, передбаченому ст. 19 Закону № 875-XII, відповідач згідно вимог ст. 20 цього Закону має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідачем у відповідності до викладених приписів не було виконано нормативу по створенню 8-ми робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону ДП Красноармійськвугілля мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З урахуванням вимог ст. 20 Закону № 875-XII позивач нарахував ДП Красноармійськвугілля адміністративно-господарські санкції у розмірі 528456,56 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-XII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 528456,56 грн., що дало підстави позивачеві для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, станом на 22.04.2016 року розмір нарахованої пені становить 13634,18 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону № 875-XII , Державна служба зайнятості здійснює пошук належної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що специфіка підприємства зумовлює повязаність переважної більшості посад на підприємстві з особливо-шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, праця інвалідів має використовуватись на такому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначається в порядку, встановленому законодавством.

По справі № 21-6344а15 від 19 квітня 2016 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи вимоги Закону № 875-ХІІ, зокрема, частини першою статті 20, статті 19 , дійшла висновку, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово викладена, зокрема в постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року (справа № 21-523а14), про те, що законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому такий норматив має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних (тобто всіх без винятку) працівників.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що специфіка роботи ДП Красноармійськвугілля та наявні особливості умов праці на даному підприємстві не зумовлює вжиття відповідачем заходів, спрямованих на пошук інвалідів для працевлаштування шляхом надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, чи інших, передбачених законодавством заходів.

Відповідачем до суду не надано доказів надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, у 2015 році. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не інформував Центр зайнятості про наявність вільного робочого місця на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інваліда для працевлаштування.

Пояснення представника апелянта щодо вжиття заходів працевлаштування інвалідів, а саме інформування служби зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування інваліді, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно пункту 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Згідно частини 2 пункту 2 Порядку, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів подає відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінпраці.

Відповідачем не надано суду доказів, що саме Державного підприємства Красноармійськвугілля, яке зареєстровано у Фонді, надавало до служби зайнятості інформацію про наявність робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Надані представником апелянта до суду апеляційної інстанції звіти структурних підрозділів відповідача за формою № 3-ПН, інформація про попит на робочу силу (вакансії), не можна вважати належним доказом виконання відповідачем приписів частиною 3 ст. 18 Закону № 875-XII, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року за № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за N 988/23520 затверджено форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання.

Відповідно до розділу I «Загальні положення», зазначеного порядку форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - інформація) заповнюється роботодавцями.

1.2. У цьому Порядку термін "роботодавці" вживається у значенні, наведеному в Законах України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", термін "вакансія" - у значенні, наведеному в Законі України «Про зайнятість населення».

1.3. Роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Пунктом 2.1 вищевказаного Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно пункту 3.1.3 Порядку. у пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, зокрема інваліди.

У наданих представником апелянта звітах за формою № 3-ПН, у розділу ІІ відсутні дані щодо працевлаштування саме інвалідів на зазначені у розділі І вакансії.

Таким чином, твердження відповідача на вжиття ним всіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів є необґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях субєкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем до суду не надано доказів виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, тому позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є нормативно та документально обґрунтованими, та, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Красноармійськвугілля на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 805/1477/16-а - залишити без задоволення.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 805/1477/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Красноармійськвугілля про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 528456,56 грн. та пені у сумі 13634,18 грн., - залишити без змін.Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2016 року.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3