Ухвала суду № 61818306, 05.10.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5739/16-к

1-кс/206/364/16

УХВАЛА

05 жовтня 2016 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Пучкова О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській старшого лейтенанта поліції Бариш С.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, маючого базову середню освітою, не одруженого, не маючого на утримані малолітніх чи неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 13.02.2014 Баглейським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років та 6 місяців позбавлення волі. 04.08.2014 року рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області не відбуту частину покарання у вигляді 2 років 1 місяця та 8 днів замінено обмеженням волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Шаповаленко Я.В.,

слідчого Бариш С.О.,

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2016 року слідчий Бариш С.О. звернувся до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи раніше судимим, за скоєння умисних злочинів, маючи не зняту і не погашену, у встановленому законом порядку судимість та відбуваючи покарання, пов'язане з обмеженням волі в установі виконання покарання, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив умисний злочин.

19 квітня 2016 року ОСОБА_2, на виконання ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2016, для подальшого відбуття покарання у вигляді обмеження волі, переведений до Ігренського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133).

09 вересня 2016 року ОСОБА_2 перебуваючи на лікуванні у стаціонарному відділенні Дніпропетровського обласного комунального клінічного лікувально-профілактичного об'єднання «Фтизіатрія», відповідно до наказу керівника виправного центру № 276 від 05.07.2016, у невстановленому органом досудового розслідування місці та часу, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, не маючи передбаченого законом дозволу на здійснення законних дій з наркотичними засобами, діючи умисно, незаконно придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи за грошові кошти, в невстановленому органом досудового розслідування розмірі, в якості наркотичного засобу, рідину темно-коричневого кольору, яка знаходилась у медичному шприці, номінальною ємністю 2,5 мл., заповненому до відмітки приблизно 0,6 мл., після чого почав її зберігати, поклавши його під футболку сіро-жовтого кольору та спортивні штани світлого кольору.

Надалі, у той же день, приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи на території комунального закладу «Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Бехтєрєва, 1 та незаконно зберігаючи при собі рідину темно-коричневого кольору, яка знаходилась у медичному шприці, номінальною ємністю 2,5 мл., заповненому до відмітки приблизно 0,6 мл., яка була ним придбана, в якості наркотичного засобу був помічений службовою особою Ігренського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133) - начальником відділу нагляду та безпеки ОСОБА_3 Вказана особа, прийнявши до уваги неприродну нервову поведінку ОСОБА_2, як поведінку особи, яка намагається щось приховати, керуючись інструкцією з організації нагляду за засудженими в кримінально-виконавчих установах», затвердженої наказом керівництва Державного департаменту України з питань виконання покарань № 205 від 22.10.2004 (ДСК), провів поверхневий огляд засудженого ОСОБА_2 та виявив предмет, зовні схожий на медичний шприц, після чого викликав слідчо-оперативну групу Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

09 вересня 2016 року у період часу під час проведення огляду, який відбувався з 12 години 55 хвилин до 13 години 24 хвилини під футболкою сіро-жовтого кольору та спортивними штанами світлого кольору одягнутих на ОСОБА_4 працівниками СОГ було виявлено та вилучено медичний шприц, номінальною ємністю 2,5 мл., заповненому рідиною темно-коричневого кольору до відмітки приблизно 0,6 мл., який останній умисно, незаконно придбав та зберігав у якості наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту.

Згідно із висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 1/8.6/2398 від 29.09.2016 надана на експертизу речовина коричневого кольору масою 0,3010 г., вилучена 09.09.2016 у ОСОБА_2, містить небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований, масою, в перерахунку на суху речовину - 0,0060 г.

Дії ОСОБА_2 слідчий кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Слідчий зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки оскільки ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який відповідно до ч. 1 ст. 309 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до трьох, проте знаходячись в Ігренському виправному центрі управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133). може перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливаючи на свідків, які теж відбувають покарання та працюють в цьому виправному центрі. Крім того, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 скоєно злочин у сфері обігу наркотичних засобів під час виконання вироку Баглейського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.02.2014 в Ігренському виправному центрі управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133). Таким чином, відбування покарання Ігренському виправному центрі управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133), враховуючи характер режиму вказаного об'єкту, не гарантує постійний контроль та попередження вчинення ОСОБА_5 нових злочинів, що як доказ є вчинення ним вказаного злочину та не є перепоною можливості переховуватись від органів досудового розслідування. Також, ОСОБА_2, має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, скоїв новий тяжкий злочин, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та може вчинювати нові злочини.

Підозрюваний ОСОБА_2 визнав клопотання, підтвердив, що дійсно вчинив зазначене правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і пояснив, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обов'язків згідно КПК України, оскільки домашній арешт є занадто м'яким. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 09.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 1 ст. 309 КК України, кримінальне провадження № 12016040700001063.

03 жовтня 2016 року о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 05 жовтня 2016 року о 12 год. 30 хв.

ОСОБА_2 затриманий не був.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення середньої тяжкості, за яке у разі визнання винним передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років. Проте в період відбування покарання у вигляді обмеження волі в Ігренському виправному центрі УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 відбуває покарання в Ігренському виправному центрі управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№133).

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

У відповідності до п.1 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.1 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016р. - 1378,00 грн.

Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 27560,00 грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312066017442, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обов'язки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) самовільно;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській старшого лейтенанта поліції Бариш С.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 05 жовтня 2016 року по 03 грудня 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 27560,00грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) самовільно;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

Зазначені обов'язки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти.

Роз'яснити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Бариш С.О.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя А.О. Сухоруков