Ухвала суду № 61814563, 28.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 876/4775/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому з врахуванням остаточних уточнених позовних вимог просить зобов'язати Баранинську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області скасувати записи, щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 фізичних осіб ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

Позовні вимоги мотивує тим, що він є єдиним власником зазначеного вище будинку, право власності в порядку спадкування на який за ним визнано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2015 року. В процесі розгляду цивільної справи №308/14441/13-ц позивачу стало відомо, що у домоволодінні зареєстровані з 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, в той час коли власником будинку була його мати ОСОБА_5 З моменту припинення права власності ОСОБА_5 у зв"язку із її смертю, позивач вказує, що припинилось і право користування будинком у вищезазначених осіб. Проведення реєстрації фізичних осіб позивач вважає незаконним, оскільки домоволодіння являлось об'єктом незавершеного будівництва і яке було завершене лише в листопаді 2008 році, а також відповідачами не було дотримано процедури реєстрації фізичних осіб, а саме неотримання згоди членів сім'ї попереднього власника, щодо проведення реєстрації. Позивач, як член сім'ї попереднього власника такої згоди не давав.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов в частині зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про скасування записів щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач оскаржив дану постанову з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що через неправомірні дії відповідачів, його права як власника, та як члена сім»ї попереднього власника порушені, шляхом обмеження у вільному розпорядженні своїм майном.

Позивачем на підтвердження виникнення права власності та реєстрації свого права власності на житловий будинок надано судові рішення які набрали законної сили та витяг про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно №34754290 від 11.03.2015р. Вважає, що належними і допустимими доказами підтверджено факт державної реєстрації права власності, як це визначено ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відповідно прийняте рішення державного реєстратора за результатами розгляду заяви позивача про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Для проведення відповідачами реєстрації місця проживання фізичних осіб останнім необхідно було подати Заяву про реєстрацію місця проживання фізичних осіб та документи що підтверджують підставу для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму-піднайму, оренди) або інші документи). Отже, позивачем було доведено той факт, що на момент проведення реєстрації місця проживання фізичних осіб, відповідачами такого житлового будинку не існувало і попередній власник до заяви про реєстрацію місця проживання таких документів подати не міг.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу та просить її задоволити, третю особу, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 1996 року мати позивача ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 61 %, та земельної ділянки площею 0,11 га, що знаходяться за адресою: с.Баранинці Ужгородського району, вул.Садова,16, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за № 868 ( а.с.32-33 т.1).

Згідно свідоцтва про смерть від 18 травня 2009 року, мати позивача ОСОБА_8 (ОСОБА_8 Єлізавета Іванівна) померла 16 травня 2009 року, (а.с.41 т.2), однак за час життя остання не оформила право власності на домоволодіння.

На час відкриття спадщини позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з третьою особою ОСОБА_2, шлюб між якими було розірвано заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року, яке набрало законної сили 10 вересня 2013 року та проживали разом у зазначеному будинку, разом із дочкою ОСОБА_2, як члени сім'ї власника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що права позивача станом на 2007 рік не були порушені та позивачем не надано доказів у відповідності до яких суд міг би зробити висновок про порушені особисті права позивача у сфері публічно-правових відносин з боку сільської ради, виходячи з наступного:

З будинкової книги та прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що згідно талонів реєстрації за місцем проживання (а.с.163-165 т.1) зареєстровано ОСОБА_2 з 19.12.2007 року та ОСОБА_9 з 21.12.2007 року.

ОСОБА_5 (мати апелянта) на момент здійснення реєстрації, була власником будинку, що стверджується технічним паспортом на обєкт нерухомого майна від 19.12.2006 року, а сам позивач, на момент реєстрації ОСОБА_2, за даною адресою не був зареєстрований та не був ні власником, ні співвласником, а отже його дозвіл на реєстрацію, у відповідності до законодавства, не був необхідний.

Відповідно до ч.3 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) ... письмову заяву.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів ч.7 цієї ж статті.

Єдина підстава для реєстрації місця проживання особи - заява особи, а тому наявність заяви була достатньою підставою для реєстрації місця проживання особи. Станом на 2007 рік фактичним власником такого майна, була ОСОБА_5

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали та були зареєстровані з 2007 року за цією адресою, а ОСОБА_2 проживає за цією адресою і на сьогоднішній день, що стверджується рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року та встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку з 2007 року та проживала в ньому як член сім"ї позивача, та перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбу до 2013 року, а тому припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє її права на користування займаним приміщенням. Разом з тим, суд визнав такою що втратила право на користування цим житлом ОСОБА_9, з підстав визначених ч.2 статті 405 ЦК України, а саме що така не проживає в будинку понад один рік, (а.с.52, т.2). Цим же рішенням суд встановив, що відсутні правові підстави для зняття ОСОБА_2, ОСОБА_10 з реєстраційного обліку, оскільки зняття з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - право власності на нерухоме майно, у разі прийняття спадщини, виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а не з моменту прийняття спадщини.

Крім цього, позивач у будинку №16 по вул.Садовій у с.Баранинці не зареєстрований, право власності на нерухоме майно житловий будинок за спірною адресою не зареєстрований, а лише 11.03.2016р. за ним зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2124880301:03:002:0024, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і сспоруд (присадибна ділянка) пл.1,1097 га, яке виникло на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 року, після внесення відповідних даних державним реєстратором до державного реєстру 10.03.2015 року.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016р. по справі №807/1480/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_11

Повний текст виготовлено 30.09.16р.