Ухвала суду № 61814209, 04.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4455/16-ц Провадження № 22-ц/795/1763/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Супрун О. П. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,при секретарі:ОСОБА_3за участю:представника позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 і ОСОБА_8 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики від 03.01.2015 в розмірі 128 974 грн. 06 коп., який складається з: 126 000 грн. сума боргу, 2 974,06 грн. 3 % річних від простроченої суми. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1289 грн. 74 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють правовідносини за договором позики. Апелянт зазначає, що коштів у ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не брали і про це в розписці не зазначалось, мова йшла про повернення боргу, який виник за підрахунками ОСОБА_7 зовсім з інших відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а не з договору позики, які регулюються різними нормами матеріального права.

Апелянт зазначає, що у 2009 році ОСОБА_7 вирішив купити квартиру по вул. Незалежності в м. Чернігові та провести в ній ремонтні роботи. У звязку з чим у лютому 2010 року ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_7 підписав договір купівлі-продажу квартири і в цій квартирі проводилися внутрішні будівельні роботи. Після закінчення ремонтних робіт в квартирі, ОСОБА_7 почав вимагати від нього повернення 5000 дол. США, які він вважає, що фактично переплатив за проведення будівельних робіт та облаштування квартири меблями, оскільки вважає, що деякі будівельні роботи коштують дешевше ніж фактично сплачені кошти. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей і дату отримання коштів.

Відповідач зазначає, що розписка, яка міститься в матеріалах справи не містить посилань на отримання коштів в позику, а містить відомості про повернення боргу. Борг про який йде мова у розписці не є боргом, що виник на підставі договору позики і відповідачем були надані докази як письмові так і показання свідків, а тому на його переконання висновок суду про те, що розписка є договором позики, відповідно до якої ОСОБА_5 отримав у позику у ОСОБА_7 в борг 5000 дол. США і отримав кошти саме в день написання дружиною ОСОБА_8 розписки є припущенням, яке не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на досліджених судом доказах.

Вислухавши суддю доповідача, доводи та заперечення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача борг без врахування індексу інфляції, суд першої інстанції виходив з того, що розписка про повернення боргу ОСОБА_7 написана дружиною відповідача та підписана відповідачем, є договором позики і свідчить про те, що 03.01.2015 року відповідачі взяли в борг у ОСОБА_7 5 000 доларів США. Відповідач ОСОБА_5 порушив взяті на себе договірні зобовязання борг не повернув.

З таким висновком суду погоджується апеляційний суд з наступних підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 січня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 склали розписку про те, що зобовязуються повернути борг ОСОБА_7 у розмірі 5000 дол. США до 15 травня 2015 року. Однак взяті на себе зобовязання відповідачі не виконали. Тобто розписка містить усі істотні умови договору, а тому доводи відповідача про те, що розписка не містить дати отримання коштів та самого факту їх передачі, є безпідставними. Зі змісту розписки щодо взяття відповідачами на себе обовязку повернути кошти у визначеному розмірі вбачається факт їх отримання від позивача.

Доводи ОСОБА_5 про те, що позивач на підтвердження укладення договору позики та його умов в порушення ч. 2 ст. 1047 ЦК України не надав розписки позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не оскаржив в судовому порядку договір позики, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи відповідача про те, що розписка, яка міститься в матеріалах справи не містить посилань на отримання коштів в позику, а містить відомості про повернення боргу, а борг про який йде мова у розписці не є боргом, що виник на підставі договору позики, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці доводи суперечать діючому цивільному законодавству. До того ж і відповідно до приписів ст. 1053 ЦК України борг, що виник із договорів купівлі - продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути заміненим позиковим зобовязанням. Заміна боргу позиковим зобовязанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: