Ухвала суду № 61813502, 29.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

УХВАЛА

"29" вересня 2016 р.Справа № 916/3821/14

За позовом: заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ"

про стягнення 931 645,74 грн.

Суддя Цісельський О.В.

СУТЬ СПОРУ: розглядається заява (вх.№2-4853/16) публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України.

Представники сторін:

від прокурора: не з'явився

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача (заявника): ОСОБА_2 (за довіреністю) ОСОБА_3 (директор)

На адресу господарського суду Одеської області надійшла заява публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" (вх.№2-4853/16) від 14.09.16р. про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2016р. заяву публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України судом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник прокурора в судове засідання, призначене на 29.09.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні, однак письмову позицію щодо заяви суду не надав.

Представник відповідача заяву підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради задовольнити повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 108, код ЄДРЮОФОПГФ 00291405) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56, код ЄДРЮОФОПГФ 26275763) збитки в розмірі 931 645 (дев'ятсот тридцять одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 74 коп., стягнуто з публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 108, код ЄДРЮОФОПГФ 00291405) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 18 632 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 74 коп. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі 916/3821/14 без змін.

На виконання вищенаведеного рішення, господарським судом Одеської області 29.06.2016р. було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2016р. рішення від 22.02.2016р. господарського суду Одеської області та постанову від 08.06.2016р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/3821/14 господарського суду Одеської області було залишено без змін.

14.09.2016р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№2-4853/16) публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що згідно балансу (звіту про фінансовий результат) на 30 червня 2016р. загальна вартість активів публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" складає 13 466 000,00 грн., з яких устаткування загальною вартістю 11 987 081 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що з метою добровільного виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р., заплановано продаж частини устаткування, а за рахунок отриманих коштів сплатити завдані позивачу збитки.

Проте, одночасне стягнення коштів буде мати наслідком зупинення підприємницької діяльності відповідача.

З врахуванням вищенаведених обставин, відповідач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даною заявою щодо надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області 22.02.2016р. по справі №916/3821/14 до 01.10.2017р. в порядку ст.121 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, набувши законної сили, виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України Про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, якій є виконавчим документом.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положеннями п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.п.7., 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Положеннями п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Між тим, як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

При цьому заявник вказує на те, що при негайному виконанні рішення суду, підприємство не зможе здійснювати господарську діяльність.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Ретельно дослідивши заяву відповідача, суд зазначає наступне:

При розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання (така позиція викладена Вищим Господарським судом України в постанові від 25.09.2014р. у справі №916/1941/14).

При цьому, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Своєчасне й повне виконання постановлених судових рішень є гарантією ефективності правосуддя.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі "Трихліб проти України", заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі "ОСОБА_4 проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп. 22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувана у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України,3акону України "Про виконавче провадження", ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

Дослідивши обставини справи суд, з урахуванням інтересів всіх сторін у даній справі дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 відсутні, у зв'язку з чим, заява публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх.№2-4853/16) публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі №916/3821/14 в порядку ст.121 ГПК України відмовити.

Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський