Ухвала суду № 61808550, 30.09.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/3837/16-к

Провадження № 11-кп/782/270/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі

головуючого Рябчун О.В.

суддів Павленко Т.І.,Белаха А.В.

з секретарем Підрябінкіним Я.В.

за участю прокурора Лагунова Д.М.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1, поданих на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12.08.2016 року , якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та звільнення підозрюваного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 263 КК України, із поверненням цього клопотання, для здійснення кримінального провадження у загальному порядку,

встановила:

28.07.2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури управління прокуратури Луганської області ОСОБА_3, у порядку ч.3 ст. 263, ч.2 ст. 44 КК України, про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності.

За результатами розгляду зазначеного вище клопотання прокурора судом винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання і воно повернуто прокурору для здійснення кримінального провадження у загальному порядку.

Підставою для такого процесуального рішення суд навів ту обставину, що із змісту оголошених у судовому засіданні показань свідків-працівників поліції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які вони надали під час досудового розслідування, вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 добровільно бойові припаси їм не видавав, а вони були вилучені безпосередньо працівниками поліції при огляді його речей.

Крім того, суд зазначив, що пояснення самого підозрюваного ОСОБА_1, які він надавав під час досудового розслідування щодо обставин придбання ним у невстановлених осіб 60 патронів калібру 5,45 мм, плутані та мають протиріччя щодо місця та обставин скоєння ним цього кримінального правопорушення.

Судом, із посиланням на рекомендації постанови Пленуму ВСУ від 29.04.2002 року № 3 «Про судову практику у справах про викрадення та інше незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями та радіоактивними матеріалами», зроблений висновок про те, що після затримання ОСОБА_1 на залізничному вокзалі працівниками поліції для перевірки документів вже не мав можливості зберігати і надалі патрони у валізі, і суд вважає, що підозрюваний не за власним бажанням повідомив поліцію про їх незаконне зберігання, та і не мав такого бажання взагалі.

На ухвалу суду прокурором відділу прокуратури ОСОБА_2 подана змінена та доповнена апеляційна скарга, у якій він просить скасувати ухвалу суду як незаконну та необґрунтовані, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 263 КК України та закриття провадження по справі, задовольнити.

В обґрунтування цього прокурор зазначає, що суд, дослідивши докази під час розгляду клопотання прокурора, тим не менш, дав їм невірну оцінку, а саме: не взяв до уваги ту обставину, що працівники поліції, які затримали ОСОБА_1 для перевірки документів, не мали прав та законних підстав проводити самостійно обшук та огляд речей, які зберігав у валізі ОСОБА_1, і не робили цього. Про що вони вказують у своїх показаннях. ОСОБА_1 добровільно повідомив працівників поліції про знаходження у його валізі боєприпасів, після чого, за його згодою, валіза була оглянута, а патрони вилучені.

Крім того, на думку прокурора, суд, у порушення вимог ч.8 ст. 95 КПК України, які зазначають про те, що отримані під час досудового розслідування пояснення не є джерелом доказів, у мотивувальній частині ухвали послався на те, що у досліджених у судовому засіданні поясненнях ОСОБА_1, які він надавав під час досудового розслідування, вбачаються протиріччя щодо місця та обставин незаконного придбання ним згаданих вище патронів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення щодо обставин скоєння ним кримінального правопорушення, які і викладені у клопотанні прокурора, підтверджені зібраними під час досудового розслідування доказами.

Таким чином, висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у результаті чого судом не застосований закон, який у даному випадку підлягає застосуванню.

У апеляційній скарзі підозрюваного ОСОБА_1 також міститься прохання про скасування ухвали суду та призначення нового судового розгляду клопотання за підставами, аналогічними із підставами, викладеними у клопотанні прокурора.

Зазначає про те, що він, маючи при собі документи, які посвідчують його особу, тим не менш, добровільно повідомив працівникам поліції про знаходження у його валізі патронів, прослідував за ними до приміщення вокзалу, де особисто відкрив валізу та надав можливість вилучити ці боєприпаси.

Кримінального провадження за фактом зберігання ним бойових припасів до того, як вони були добровільно видані слідчому, що прибув за викликом поліції, зареєстровано взагалі не було.

Клопотань про повторне дослідження доказів або про дослідження нових доказів, у порядку ч.3 ст. 404 КПК України у апеляційних скаргах не заявлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, підозрюваного, які підтримали подані ними апеляційні скарги у повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження у межах апеляційних вимог сторін, та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів вважає , що обидві апеляційні скарги підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 286 КПК України прокурор, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, складає відповідне клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності ( яке повинно відповідати за змістом та формою вимогам ст. 287 КПК України), та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його для суду.

Згідно приписів ст. 288 КПК України розгляд клопотання здійснюється у присутності сторін кримінального провадження у загальному порядку, передбаченому діючим КПК, та за результатами розгляду приймається одне з процесуальних рішень, передбачених ч.3 або ч.4 цієї статті.

Тобто, законодавцем передбачено, що під час розгляду клопотання прокурора у порядку ст. 288 КПК України, та ухвалення процесуального рішення за результатами судового розгляду, суд повинен виконати вимоги закону щодо принципу безпосередності дослідження доказів та процедури отримання показань учасників кримінального провадження та обґрунтувати свої висновки ( ч.1 ст. 23, ч4 ст. 95 КПК України).

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки добровільності передачі ним представникам влади бойових припасів, які він зберігав у своїй валізі, виходячи із плутаності та суперечливості показань, які ця особа надала під час досудового розслідування, та показань свідків працівників поліції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Разом з тим, як вбачається із даних журналу та технічного носія інформації ( а.п.13-14), суд, у порушення вимог ч.4 ст. 95, ч.1 ст. 23 КПК України безпосередньо не досліджував докази, на які він послався в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання прокурора.

У судовому засіданні, окрім ОСОБА_1, судом для перевірки викладених у клопотанні обставин, свідки не допитувались, а судом, без зясування їх місця знаходження та служби, і можливості отримати їх показання у порядку вимог ч.1 ст. 225 КПК України, використані показання цих осіб, наданих слідчому під час досудового розслідування.

Таким чином, судом під час розгляду клопотання допущені порушення визначених у діючому кримінальному принципів безпосередності дослідження доказів, які були покладені за основу мотивування висновків суду по відмові у задоволенні клопотання прокурора, що потягло за собою невідповідність ухвали суду вимогам законності і обґрунтованості, зазначених у ст.370 КПК України.

Враховуючи цю обставину, допущені під час розгляду клопотання прокурора істотні порушення вимог чинного КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів, діючи на підставі ч.1 ст. 412 КПК України, вважає за необхідне ухвалу суду скасувати, із призначенням нового судового розгляду матеріалів кримінального провадження, враховуючи ту обставину, що, у порядку ч.3 ст. 404 КПК України, сторони у апеляційних скаргах не заявляли клопотання про повторне дослідження доказів, які судом взагалі не досліджувались та не були отримані процесуальним шляхом, передбаченим діючим КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,412 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Змінену та доповнену апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2 та апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12.08.2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та звільнення підозрюваного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 263 КК України, із поверненням цього клопотання, для здійснення кримінального провадження у загальному порядку, скасувати із призначенням нового судового розгляду матеріалів клопотання у тому ж суді, у іншому складі суду.

Судді