Рішення № 6180533, 16.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 13719, 05 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

Від позивача : Лісовал О.В.- дов. № б/н від 15.05.2008 року;

Від відповідача : не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12054, 86 грн. основного боргу та 1664, 19 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі укладених між позивачем та відповідачем Договорів № 129, 129/1 та 129/2 від 20.03.2008 року позивач надав відповідачу послуги по забезпеченню автотранспорту відповідача дизельним паливом, однак відповідач в порушення умов зазначених Договорів вартість наданих послуг оплатив частково, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість розмірі 12054, 86 грн.

Ухвалою від 19.12.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.01.2009 року.

Представники позивача в судовому засіданні 26.01.2009 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2009 року не з'явився, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 16.02.2009 року.

В судовому засіданні 16.02.2009 року позивач надав суду додаткові докази по справі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16.02.2009 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 16.02.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис -Юг»(далі-позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-відповідач) були укладені Договори № 129,129/1, 129/2 по наданню послуг по заправленню автотранспорту дизельним паливом на автозаправних станціях.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.1.1, 2.1.2 Договорів, позивач зобовязувався надавати послуги по заправці автотранспорту відповідача та надавати додаткові послуги на підставі предявлених відповідачем пластикових карток. Згідно пункту 1 Протоколу №№ 1, 2 від 20.03.2008 року до Договорів вартість однієї пластикової картки складає 2 EUR за курсом НБУ на день виставлення рахунку.

Забезпечення автотранспорту відповідача здійснюється позивачем на його автозаправних станціях (далі - АЗС), зазначених в списку АЗС на підставі предявлених пластикових карт, а відповідач в свою чергу, відповідно до п.п. 1.2 Договорів зобовязується оплачувати вартість наданих послуг.

П.п 2.1.3. Договорів сторони передбачили, що позивач щомісяця зобовязується проводити звірку взаєморозрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Рахунки фактури виставляються щонеділі.

Порядок розрахунків сторони погодили розділом 3 Договору відповідно до якого ціна послуг по заправці автотранспорту, визначається на підставі діючих цін на автозаправочній станції відповідно до умов передбачених в протоколах, які є невідємною частиною Договорів.

Ціна палива та послуг щодо заправки автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чеку, виданого терміналом), підписаний оператором АЗС та водієм.

Строк протягом якого відповідач зобовязується сплачувати вартість відпущеного палива та наданих послуг, включно винагороду, зазначається в протоколі погодження умов розрахунків.

В силу положень п. 3.2 зазначених Договорів, фактом надання послуг відповідачу, є чеки «АРІС»встановленої позивачем форми, а на автоматичних станціях (без присутності оператора АЗС) реєстр, який поступив на сервер позивача, підписаний позивачем та скріплений печаткою, або акти виконаних робіт.

П.п.1, 2 Протоколу № 1, 2 від 20.03.2008 року до Договорів про погодження умов розрахунків з обслуговування по пластиковим карткам, строк сплати по заправці автотранспорту нафтопродуктами та додатковими послугами становить 12 календарних днів з моменту отримання рахунку.

Як свідчать матеріали справи, позивач для забезпечення наданих відповідно до умов Договорів послуг, передав відповідачу пластикові картки в кількості 2 штуки, що підтверджується актами приймання передачі пластикових карт »№ АВК-009434 від 27.03.2008 року та надав послуги по заправці автотранспорту відповідача дизельним паливом на АЗС у кількості 6 650 літри на загальну суму 33471, 91 грн., що засвідчується актами прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000052/129/2 від 31.05.2008 року, № ЗкП-000051/129/2 від 30.04.2008 року. З тексту зазначених актів та наявних в матеріалах справи доказів також вбачається, що позивачем виставлені рахунки фактури, які отримані відповідачем своєчасно.

Однак, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково в сумі 13146, 40 грн., що засвідчується банківськими виписками, які містяться у справі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 12054, 86 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2008 року та від 31.05.2008 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, відповідач за надані позивачем послуги в повному обсязі не розрахувався, заборгувавши позивачу 12054, 86 грн., в тому числі заборгованість за переданими пластиковими картками, вартість яких станом на день виставлення рахунку становила 31,84 грн., обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 12054, 86 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договорів встановлено, що у разі недотримання строків або умов оплати, передбачених Договором або Протоколом погодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Керуючись п. 4.2 Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1664, 19 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 1364,19 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 48-А, 03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) 12054 (дванадцять тисяч пятдесят чотири) грн. 86 коп. боргу, 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 19 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) грн. 19 коп. державного мита та 115 (сто пятнадцять) грн. 42 коп. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяО.М. Спичак Дата підписання рішення

23.03.2009 року