Ухвала суду № 61799808, 27.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6575/14 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/4595/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Берези В.І.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 (в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4) до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з позовом (а.с.2-6, 133-134), в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 09.11.2006 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3522, в частині укладення такого договору на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання її та ОСОБА_6 однією сімєю без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року і визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, а, отже, підтверджено той факт, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки за оспорюваним нею договором, на момент його укладення належала їй та іпотекодавцю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. Однак, в порушення вимог статті 65 СК України, статті 6 Закону України «Про іпотеку» оспорюваний договір іпотеки було укладено без її, як співвласника квартири, нотаріально посвідченої згоди, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30.03.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що спірна квартира, яка передана ОСОБА_6 в іпотеку за оспорюваним договором іпотеки, була придбана за їхні спільні з ОСОБА_6 кошти, які його мати ОСОБА_7 отримала від продажу квартири за адресою м. Львів вул. Козланюка 7/4 і подарувала їм та їхній малолітній доньці для придбання більшої квартири. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вказаних вище обставин при вирішенні даної справи не врахував і не дав належної оцінки розпорядженню Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.11.2006 року №1854, відповідно до якого районна адміністрація дозволила ОСОБА_7 продати квартиру за адресою м. Львів вул. Козланюка 7/4, в якій була зареєстрована малолітня ОСОБА_4, під зобовязання зареєструвати малолітню за адресою нової квартири на вул. Козланюка 6/4, однак, лише 12.07.2007 року (вже після укладення оспорюваного договору іпотеки) малолітню було зареєстровано в спірній квартирі. Апелянт звертає увагу на те, що всі три правочини, а саме: продаж ОСОБА_7 квартири №4 в будинку №7 на вул.Козланюка, купівля ОСОБА_6 спірної квартири №4 в будинку №6 на вул.Козланюка та укладення ОСОБА_6 оспорюваного договору іпотеки про передачу квартири №4 в будинку №6 на вул.Козланюка в іпотеку банку, було укладено в один день - 09.11.2006 року та посвідчено одним і тим же приватним нотаріусом - ОСОБА_5, а тому приватний нотаріус для укладення договору іпотеки повинна була б отримати у встановленому законом порядку її згоду, як дружини іпотекодавця, та дозвіл органу опіки та піклування, оскільки в спірній квартирі відповідно до вказаного вище розпорядження підлягала реєстрації малолітня донька іпотекодавця. Апелянт зазначає, що відсутність її нотаріально посвідченої згоди та відсутність дозволу органу опіки та піклування на передачу спірної квартири в іпотеку є підставами для визнання оспорюваного договору недійсним.

В судове засідання відповідач та треті особи не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.242, 243, 246), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є договір іпотеки від 09.11.2006 року (а.с.7-11), укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_6 (іпотекодавцем), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3522, в частині передачі в іпотеку банку 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

На момент укладення оспорюваного договору іпотеки квартира АДРЕСА_1 в цілому була зареєстрована на праві власності за іпотекодавцем ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2006 року, укладеного між ним та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №3516 (а.с.15-17).

На момент укладення оспорюваного договору іпотеки ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі не перебував.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки правових підстав для отримання у позивача, як у дружини іпотекодавця, нотаріально посвідченої згоди на передачу спірної кварти в іпотеку не було, оскільки лише рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2011 року (а.с.19-21), яке набрало законної сили 21.01.2014 року (а.с.22-27), встановлено факт проживання позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сімєю без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року і визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, а, відтак, як правильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, правових підстав визнавати оспорюваний договір іпотеки недійсним у звязку з недотриманням вимог ст.65 СК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку», - немає.

Доводи апелянта на захист прав малолітньої ОСОБА_4 про недійсність оспорюваного договору іпотеки із-за відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення цього договору не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки, як правильно зазначив районний суд у своєму рішенні, позивач ОСОБА_3 вже зверталась до суду з позовом про нікчемність договору іпотеки саме у звязку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування і судами всіх інстанцій підтверджено безпідставність такої вимоги, а тому, в силу вимог ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі, не підлягають доказуванню в даній справі.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, які сторони подали в обгрунтування своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті вирішення спору, а також щодо необхідності застосування вказаних в оскаржуваному рішенні правових позицій Верховного Суду України, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_9