Постанова № 61798500, 15.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа№ 910/6916/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Яковенко У.Д., дов. № 51/73 від 05.01.2016р.

від відповідача: Безнощенко К.В., дов. б/н від 09.08.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Ленінської комуністичної спілки молоді України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.06.2016 року

у справі № 910/6916/16 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Міністерства молоді та спорту України

до Ленінської комуністичної спілки молоді України

про стягнення 112 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

14.04.2016 Міністерство молоді та спорту України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Ленінської комуністичної спілки молоді України про стягнення грошових коштів у розмірі 112 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2016р. у справі № 910/6916/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Ленінської комуністичної спілки молоді України на користь Міністерства молоді та спорту України кошти в розмірі 112 500 (сто дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Ленінська комуністична спілка молоді України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2016р. у справі № 910/6916/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.07.2016 р. апеляційну скаргу Ленінської комуністичної спілки молоді України у справі № 910/6916/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 у справі № 910/6916/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 15.09.2016 р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2016р. у справі № 910/6916/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220, Міністерство молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 №1049 затверджено Порядок проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка.

23.09.2011 між Державною службою молоді та спорту, правонаступником якого є Міністерство молоді та спорту України, (далі - позивач) та Всеукраїнською молодіжною громадською організацією "Ленінська комуністична спілка молоді України" (далі - відповідач) укладено договір №5 про реалізацію програми "Юний захисник Вітчизни", відповідно до п. 1.1 якого позивач на підставі наказу Держмолодьспорту України від 16.09.2011 №863 згідно з яким відповідач став переможцем конкурсу проектів програм, розроблених молодіжними, дитячими громадськими організаціями та їх спілками стосовно дітей, молоді, жінок та сімї на 2011 рік, забезпечує підготовку та подання МОНмолодьспорту документів, необхідних для виділення асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на виконання відповідачем програми "Програма патріотичного виховання молоді "Юний захисник Вітчизни", а відповідач зобов'язується забезпечити виконання програми.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач забезпечує підготовку та подання МОНмолодьспорту документів, необхідних для виділення асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на виконання зазначеної Програми у сумі 190 000,00 грн. відповідачу на його рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України на виконання відповідачем програми "Програма патріотичного виховання молоді "Юний захисник Вітчизни".

Одним із завданням Програми було проведення зльоту учасників програми в Київській області, за участю представників громадських молодіжних, ветеранських організацій у кількості - 150 чол. (п.3.3. р.3 Програми). Пунктом 3.7. Програми узгоджене сторонами матеріально-технічне забезпечення програми (заходу), відповідно до якої вартість проживання учасників становить 99 000,00 грн., витрати на харчування становлять 13 500,00 грн.

На виконання Програми ЛКСМУ був укладений договір № 1 від 23.09.2011р. з ТОВ «Журавочка» про надання послуг з проживання та харчування.

Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору, ТОВ «Журавочка» прийняло на себе зобов'язання надати Відповідачу по справі послуги з проживання та харчування. Загальна вартість послуг з проживання складає 99 000,00 грн., з харчування - 13500,00 грн. (п.1.5. договору про надання послуг з проживання та харчування).

Пунктом 3.1. договору зазначено, що замовник виконує сплату після повного надання послуг Виконавцем на підставі Акту виконаних робіт шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Так, на підтвердження належного виконання зобов'язання, Сторони підписали Акт від 03.11.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює обов'язкові реквізити, які повинні містити первинні документи:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарської операції та договірних відносин між відповідачем та ТОВ «Журавочка» підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 27.09.2011р. до договору №1 від 23.09.2011 року, в зв'язку з тим, що у ЛКСМУ виник обов'язок з проведення розрахунку за надані послуги, ЛКСМУ перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Журавочка» грошові кошти в загальній сумі 112 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 03.11.2011р. на суму 99 000,00 грн. та платіжним дорученням №2 від 03.11.2011р. на суму 13 500,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що сторонами в п.3.4. Програми узгоджена очікувана кількість осіб, які приймуть участь в програмі - 150 осіб. Відповідно до списку поселення учасників програми «Юний захисник Вітчизни», на якому зазначені прізвища, ім'я та по батькові осіб, номери кімнат, в яких були розміщені ці особи, участь в Програмі приймало 150 осіб, що є також підтвердженням належного виконання зобов'язань по договору №5.

Також апелянт зазначає, що проведення зльоту «Юний захисник Вітчизни» було висвітлено в засобах масової інформації, що підтверджується інформацією із мережі інтернет, сайт - http://photo.unian.net/ukr/detail/383896.html.

Отже, в зв'язку з належним виконанням договору №5 між Державною службою молоді та спорту України та ЛКСМУ підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт до договору №5 від 23.09.2011р., який є первинним документом у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підтверджує факт здійснення господарської операції.

Також колегія суддів зазначає, що п.3.2. договору №5 закріплено право Державної служби молоді та спорту України подати МОНмолодьспорту пропозиції щодо вимоги повернення виділених коштів Державного бюджету, якщо сторона по договору не реалізовує Програму або не виконує умов Договору.

Однак, Державна служба молоді та спорту України не подавала жодних пропозицій до МОНмолодьспорту відносно повернення виділених коштів, натомість підписала акт виконаних робіт, який підтверджує факт належного виконання ЛКСМУ зобов'язань по договору №5 та відсутність претензій з боку Державної служби молоді та спорту України.

При цьому, договором про реалізацію програми «Юний захисник Вітчизни» не передбачено випадків, за яких змінювалась би вартість послуг після підписання актів, а також сторонами по договору не погоджено, що ціна послуг залежить від результатів перевірок Державної фінансової інспекції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи свідчать про належне виконання відповідачем зобов'язань по договору №5 про реалізацію програми «Юний захисник Вітчизни», що також не заперечується сторонами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 5 від 23.09.2011р., укладеного з Державною службою молоді та спорту України, відповідач як переможець конкурсу проектів програм, розроблених молодіжними, дитячими громадськими організаціями та їх спілками стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї на 2011 рік зобов'язаний здійснити заходи, спрямовані на виконання Програми патріотичного виховання молоді «Юний захисник Вітчизни» у відповідності до зведеного кошторису витрат, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Крім того, в Програмі сторонами узгоджений термін реалізації Програми, а саме: початок - 23 вересня, закінчення - 10 грудня.

Отже, у випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №5, право на позов у позивача виникло з 11 грудня 2011року, а тому позивач мав право звернутися до суду із позовом до 11 грудня 2014 року включно. Натомість, позовна заява подана позивачем у квітні 2016 році, що свідчить про пропущення строку позовної давності, а тому, у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови судом у позові.

В монтувальній частині рішення місцевий суд посилається, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/8978/13-а, якою, на підставі акту ревізії № 03-24/120 від 27.07.2012р„ складеного за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Державної служби молоді та спорту України за період з 01.04.2010р. по 01.04.2012р., зобов'язано Державну службу молоді та спорту України провести претензійно-позовну роботу.

На думку суду, всі обставини вже встановлені у адміністративній справі № 826/8978/13-а, а тому суд керуючись ст. 35 ГПК України зазначив, що ці обставини не підлягають повторному доказуванню в даній справі, у якій беруть участь ці самі ж особи.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки предметом розгляду справи № 826/8978/13-а є зобов'язання провести Міністерство молоді та спорту України претензійно-позовну роботу за результатами проведеної перевірки дотримання громадськими організаціями вимог законодавства при використанні бюджетних коштів та забезпечити повернення коштів, які сплачено дитячим та молодіжним громадським організаціям за фактично невиконані послуги (роботи) в частині непроведеної претензійно-позовної роботи. Отже, при розгляді адміністративної справи № 826/8978/13-а не досліджувалися факти невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору № 5 від 23.09.2011р. про реалізацію програми «Юний захисник Вітчизни», укладеного з Державною службою молоді та спорту України щодо забезпечення виконання програми патріотичного виховання молоді «Юний захисник Вітчизни» Слід також звернути увагу, що ревізія проводилась в Державній службі молоді та спорту України, а тому відповідач не може об'єктивно нести відповідальність за наявність або відсутність будь-яких документів у Державної служби молоді та спорту України.

Щодо клопотання відповідача про порушення позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року (надалі - постанова Пленуму ВГСУ № 10) зазначено наступне - якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та тими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог.

Пунктом 2.1. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених ст.ст. 253-255 ЦК України.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує факт спливу строку позовної давності, однак не вбачає підстав для його застосування, оскільки порушення прав позивача з боку відповідача в даному спорі взагалі відсутні.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції доводи представника відповідача, наведені в апеляційній скарзі, підтвердились, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Ленінської комуністичної спілки молоді України є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2016р. у справі № 9106916/16 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційну скаргу Ленінської комуністичної спілки молоді України задовольнити.

2) Рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2016р. у справі № 9106916/16 скасувати.

3) Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4) Стягнути з Міністерства молоді та спорту України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, код 38649881) на користь Ленінської комуністичної спілки молоді України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, код 21666536) за подачу апеляційної скарги суму судового збору в розмірі 1 856,25 грн.

5) Матеріали справи № 910/6916/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

6) Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Є.Ю. Пономаренко