Постанова № 61798435, 28.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/12385/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гаврилюка О.М.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В.

від відповідача: Польц Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/12385/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ПАТ «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та забезпечити виплату Товариству компенсації за нараховані споживачам послуг з централізованого опалення пільги за період з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/12385/16 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалося на вищезазначені пункти Положення, а також порушення відповідачем приписів, зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 6 серпня 2014 року № 409, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117. Однак зазначені нормативно-правові акти не регулюють господарські правовідносини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позов пред'явлено ПАТ «Київенерго» до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як до суб'єкта владних повноважень і цей спір про зобов'язання останнього вчинити певні дії в межах своїх повноважень не носить господарсько-правовий характер, оскільки є публічно-правовим, а тому наявні обумовлені п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірної ухвали.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач, як суб'єкт господарювання , звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача, як до юридичної особи, вирішуючи питання порушення відповідачем лише прав позивача, тобто дані відносини є приватно - правовими та носять персоніфікований характер. Таким чином, апелянт вважає, що спір між сторонами підвідомчий господарським судам, у зв'язку з чим підстави для припинення провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/12385/16 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. , Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/12385/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.09.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

Розпорядженням від 28.09.2016 було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12385/16 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 28.09.2016 для розгляду справи № 910/12385/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 справу № 910/12385/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Гаврилюк О.М. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснити в судовому засіданні 28.09.2016.

В судовому засіданні 28.09.2016 представник позивача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 28.09.2016 представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки остання відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Частиною шостою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

У липні 2016 року ПАТ «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та забезпечити виплату ПАТ «Київенерго» компенсації за нараховані споживачам послуг з централізованого опалення пільги за період з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року.

Позов мотивований тим, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 319 від 07.04.2016 «Про завершення опалювального сезону у м.Києві», з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року включно тривав процес відключення систем централізованого опалення житлового фонду та соціальної інфраструктури міста Києва, зокрема і опалення житла громадян, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». При цьому, відповідач всупереч пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» не визнав і не нарахував відповідні компенсації за надані пільги споживачам комунальної послуги з централізованого опалення за період з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року, тобто за період, коли опалювальний сезон вже закінчився, а процес відключення - ще не завершився повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/12385/16 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалося на вищезазначені пункти Положення, а також порушення відповідачем приписів, зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 6 серпня 2014 року № 409, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117. Однак зазначені нормативно-правові акти не регулюють господарські правовідносини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позов пред'явлено ПАТ «Київенерго» до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як до суб'єкта владних повноважень і цей спір про зобов'язання останнього вчинити певні дії в межах своїх повноважень не носить господарсько-правовий характер, оскільки є публічно-правовим, а тому наявні обумовлені п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження.

П. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 17 якого встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а також інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судом" від 24 жовтня 2011 року № 10.

При цьому, судом апеляційної інстанції під час дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з позовом про зобов'язання Департамента соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити дії, а саме: нарахувати та забезпечити виплату позивачу компенсації за нараховані споживачам послуг з централізованого опалення пільги за період з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року.

При цьому, визначальним у даному випадку є правова природа дій, які позивач просить зобов'язати вчинити відповідача у судовому порядку і чи є ці дії такими, що виконуються внаслідок виконання функцій держави у спірних правовідносинах, або внаслідок виникнення та/або існування певних господарських відносин між сторонами.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно по пункту 1 Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 лютого 2013 року № 175 (далі - Положення) відповідач є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітній та підконтрольній Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству соціальної політики України.

Відповідно підпункту 6 пункту 5 Положення основними завданнями Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є забезпечення реалізації державної соціальної політики у місті Києві у сфері соціального захисту населення, у тому числі, здійснення координації діяльності і контролю за виконанням структурними підрозділами соціального захисту населення районних в місті Києві державних адміністрацій законодавства України з питань реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, надання їм організаційно-методичної допомоги щодо правильності застосування законодавства у цій сфері.

Згідно з підпунктом 34 пункту 6 Положення Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, виконує функцію з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, здійснюючи координаціно-методичні функції та моніторинг у сфері надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 319 від 07.04.2016 «Про завершення опалювального сезону у м.Києві», з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року включно тривав процес відключення систем централізованого опалення житлового фонду та соціальної інфраструктури міста Києва, зокрема і опалення житла громадян, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».

При цьому, позивач в обгрунтування позову зазначає, що відповідач всупереч Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» не визнав і не нарахував відповідні компенсації за надані пільги споживачам комунальної послуги з централізованого опалення за період з 8 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року, тобто за період, коли опалювальний сезон вже закінчився, а процес відключення - ще не завершився повністю.

Таким чином, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при здійсненні функцій з визнання і нарахування відповідних компенсацій за надані пільги споживачам комунальної послуги з централізованого опалення виконує у відповідних правовідносинах функцію держави щодо здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету шляхом відшкодування енергопостачальній організації за рахунок відповідних коштів вартість опалення житла громадян, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відшкодування коштів відбувається саме за рахунок бюджетних коштів, і Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у даному випадку, виступає як їх розпорядник, а не власник або особа, якій ці кошти належать, тобто відповідач здійснює владні управлінські функції з розпорядження бюджетних коштів, які спрямовуються на виконання ним покладених функцій щодо реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, і розпорядження вказаними коштами не носить господарський характер.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ПАТ «Київенерго», обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалось на Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, а також порушення відповідачем приписів, зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 6 серпня 2014 року № 409, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117. Тобто, спірні правовідносини сторін мають не господарський характер, а публічно - правовий, оскільки вони виникли внаслідок того, що Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у даному випадку, виступає як особа наділена владними управлінськими функціями розпорядника бюджетних коштів, які спрямовуються на виконання ним покладених функцій щодо реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення. При цьому, розпорядження вказаними коштами не носить господарський характер, а позивач просить зобов'язати відповідача вчинити саме дії з реалізації вищенаведених владних управлінських функцій, що виключає наявність між сторонами господарських правовідносин.

Таким чином, оскільки позов пред'явлено ПАТ «Київенерго» до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як до суб'єкта владних повноважень і цей спір про зобов'язання останнього вчинити певні дії в межах своїх повноважень не носить господарсько-правовий характер, оскільки є публічно-правовим, а тому наявні обумовлені п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно винесено ухвалу про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/12385/16.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/12385/16 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/12385/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12385/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Гаврилюк

Г.В. Корсакова