Постанова № 61798388, 21.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/30794/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р.

у справі № 910/30794/15 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства Міністерства оборони України

"Укрвійськбуд" в особі Філії Державного підприємства

Міністерства оборони України "Укрвійськбуд-135

Домобудівельний комбінат"

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

в розмірі 263 612, 96 грн.

В судовому засіданні 21.09.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд-135 Домобудівельний комбінат" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 263 612,96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/30794/15 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з порушенням загальних принципів судочинства, закріплених ст.4-7 ГПК України, без належного з'ясування та обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 20.04.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.04.2016р., в зв'язку перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

22.06.2016р. та 20.07.2016р. від представника відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" надійшли заяви про відвід судді Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. заяву представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про відвід судді Гончарова С.А. залишено без задоволення. Заяву судді Гончарова С.А. про самовідвід у справі №910/30794/15 задоволено. Справу №910/30794/15 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу в частині визначення нового складу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.07.2016р., у зв'язку із задоволенням заяви судді Гончарова С.А. про самовідвід, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2016р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2016р.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 21.09.2016р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.12.2003р. між АК «Київенерго» (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач, електропостачальна організація) та Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд-135 Домобудівельний комбінат" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 3315121 (далі - Договір), відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікується у пресі, виконує інші умови, визначені Договором та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

01.10.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 3315121 від 19.12.2003р., відповідно до умов якої сторони, з метою приведення умов договору про постачання електричної енергії № 3315121 від 19.12.2003 у відповідність до вимог чинного законодавства, дійшли згоди викласти Договір від 19.12.2003 № 3315121 (з усіма додатками до нього) про постачання електричної енергії в новій редакції.

В судовому засіданні першої інстанції представником позивача було надано суду для огляду зазначену копію Додаткової угоди, та вказано на ту обставину, що вона є неукладеною, оскільки сторонами не виконано пункт 6 Додаткової угоди.

Однак, вивчивши зазначену Додаткову угоду, суд дійшов висновку, що вона є укладеною та чинною, з огляду на наступне.

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено, що угода набирає чинності з 01.10.2008 за умови підписання її обома сторонами та стає частиною цього Договору лише за умови її отримання постачальником.

З наданої представником позивача у судовому засіданні 30.03.2016 для огляду копії Додаткової угоди, а також копії, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказана Додаткова угода до Договору містить підписи і печатки сторін, що в свою чергу свідчить про отримання її позивачем від відповідача, оскільки в іншому випадку у позивача була б відсутня копія зазначеної Додаткової угоди з підписами і печатками обох сторін.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Таким чином, з огляду на приписи закону та враховуючи наявність підписів та печаток сторін, а також з урахуванням того, що саме представником позивача було надано суду для огляду копію Додаткової угоди до Договору з підписами та печатками сторін, у суду відсутні підстави вважати Додаткову угоду неукладеною у зв'язку з неотриманням її позивачем.

Позивач зазначає, що з урахуванням Додатку 2 до Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії, згідно з виписаним рахунком, однак відповідачем системно порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.07.2014 по 01.11.2015 у відповідача виникла заборгованість за Договором за використану електричну енергію, яка становить 195 004,22 грн.

Однак, судом встановлено, що Договір, за яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, припинив свою дію 01.10.2009р., враховуючи наступне.

Пунктом 9.5 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін до 01.10.2009. Договір вважається продовженим на один рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Кінцевим терміном дії Договору є 01.10.2009, що обумовлено п. 3 цієї угоди. Дія Договору після кінцевого терміну продовжується шляхом складання додаткової угоди. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

В свою чергу, судом було витребувано у позивача додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії № 3315121 від 19.12.2003, укладені в період з 01.10.2008 до 01.10.2009, в разі їх наявності, а також письмові пояснення щодо строку дії Договору, з урахуванням п. 9.5 Додаткової угоди від 01.10.2008 до Договору.

Проте сторонами не було надано суду жодної додаткової угоди, укладеної в період дії Договору, яка б продовжувала строк його дії.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог було надано суду копії рахунків-розшифровок, рахунків за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції, акти контрольного огляду за спірний період, а також довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

В даному випадку факт та момент передачі товару підтверджується звітами про використану електричну енергію, наданими відповідачем з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання.

В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем рахунків на оплату з липня 2014р. по серпень 2015р. включно (а.с.81-96, т.1), рахунків-розшифровок за вказаний період (а.с.97-124, т.1), а акти прийняття-здавання товарної продукції за період з липня 2014р. по серпень 2015р. (а.с.125-140, т.1) включно не містять підпису уповноваженої особи відповідача та відбитку печатки його підприємства.

Враховуючи те, що Договір про постачання електричної енергії №3315121 від 19.12.2003, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за використану електричну енергію за період з 01.07.2014р. по 01.11.2015р. у розмірі 195 004,22 грн., припинив свою дію 01.10.2009р., обов'язок відповідача з оплати спожитої електроенергії у спірний період виникає з моменту отримання відповідачем рахунків на оплату з урахуванням положень ст.530 ЦК України.

Доказів отримання відповідачем рахунків на оплату із зазначенням кількості спожитої електроенергії та її вартості у спірний період матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наявні у справах рахунки в своєму номері мають наступні складові 3315121 (номер договору) /7 (далі -місяць за який виставляється рахунок)/1 (однакова цифра для всіх рахунків), а тому посилання апелянта на те, що у призначеннях платежу відповідач посилався на рахунки, не свідчить про їх отримання відповідачем.

Наявний у матеріалах справи лист позивача на адресу відповідача від 22.06.2015р. №34/4-4031 про сплату заборгованості на суму 331 322, 94 грн.(а.с.28, т.2), надісланий відповідачеві 10.07.2015р. (а.с.29, т.2), в якому зазначено про надіслання двох екземплярів актів звірки взаєморозрахунків за електричну енергію, також не свідчить про направлення відповідачеві рахунків на оплату.

Крім того, з опису вкладення у цінний лист від 10.07.2015р. неможливо ідентифікувати рахунки за який рік були направлені на адресу відповідача, оскільки зазначено лише їх номери та суму.

З наданих відповідачем до суду банківських виписок та відомостей про сплату за електроенергію мешканцями будинків через КП «ГІОЦ» за період з 01.07.2014р. по 31.10.2015р. вбачається сплата 357 022, 42 грн. з нарахованих 531 451, 75 грн.

Доказів того, що різниця між нарахованою сумою за спірний період 531 451, 75 грн. та сплаченою сумою 357 022, 42 грн. є заборгованістю саме відповідача (а не мешканців будинків відповідача) за спожиту електроенергію у спірний період, матеріали справи не містять.

При цьому відповідач має на утриманні військове майно (відповідно до акту приймання-передачі від 06.12.2000р.), а саме житлові будинки за номерами 21-49 по вул. Бориспільській в м.Києві та по пров. Поліському, 13 в м.Києві, мешканці яких є кінцевими споживачами послуг електричної енергії, що надаються позивачем.

Посилання апелянта на рішення Господарського суду м.Києва від 09.03.2011р. у справі №48/22 в обґрунтування своєї позиції щодо продовження дії спірного договору оцінюються судом критично, оскільки у справі №48/22 обставини щодо строку дії спірного договору не розглядались та не встановлювались.

Доводи позивача щодо визнання відповідачем суми заборгованості у листуваннях з позивачем не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки лист від 25.06.2015р. вих.№106 був адресований В.о. голови Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, а не позивачеві.

При цьому в листі зазначено про те, що 13 житлових будинків, що знаходяться на експлуатаційному обслуговуванні відповідача станом на 25.06.2015р. не передано на по квартирний облік в ПАТ «Київенерго», а у зв'язку із застосуванням тарифу для підприємства та населення, та різницею нарахувань, що виникає, відповідач несе збитки.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові щодо стягнення заборгованості за використану електричну енергію за період з 01.07.2014р. по 01.11.2015р. у розмірі 195 004,22 грн.

Оскільки підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості на даний час не має, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 689,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 38 164,48 грн., пеня в розмірі 26 754,62 грн., які є похідними вимогами від основного зобов'язання, також залишаються без задоволення.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/30794/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/30794/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/30794/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх