Ухвала суду № 61797347, 04.10.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 682/1634/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1855/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Талалай О.І.,

суддів: Корніюк А.П., Янчук Т.О.

секретар Філіпчук О.С.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького обласного центру зайнятості, Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області про виплату середньомісячної заробітної плати під час проходження військової служби під час мобілізації.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

у с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він працював на посаді провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості. 10 квітня 2015 року був звільнений на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на строкову військову службу. 13 квітня 2016 року після демобілізації поновлений на роботі з 20 квітня 2016 року. Після поновлення на роботі у відповідності до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і ст. 119 КЗпП України подав заяву про виплату йому середнього заробітку за час проходження військової служби, однак у проведенні виплати відмовлено. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив стягнути із Славутського міськрайонного центру зайнятості на його користь середньомісячну заробітну плату за період проходження військової служби з 14 квітня 2015 року по 13 квітня 2016 року у сумі 25212 грн 60 коп.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2016 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача Славутський міськрайонний центр зайнятості.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період проходження військової служби з 14 квітня 2015 року по 13 квітня 2016 року у розмірі 25212 грн 60 коп. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць у розмірі 2101 грн 05 коп допущено до негайного виконання.

Славутський міськрайонний центр зайнятості Хмельницької області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати і закрити провадження у справі. Посилається на порушення норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що на правовідносини сторін не поширюються дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14 травня 2015 року, що набрав чинності 11 червня 2015 року.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта і Хмельницького обласного центру зайнятості апеляційну скаргу підтримав.

Позивач не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 з 02 грудня 2014 року працював у Славутського міськрайонному центрі зайнятості. 10 квітня 2015 року був звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на строкову військову службу. 13 квітня 2016 року після демобілізації поновлений на роботі з 20 квітня 2016 року. Прийняття на роботу позивача і його звільнення проводив Хмельницький обласний центр зайнятості, виплату заробітної плати - Славутський міськрайонний центр зайнятості. У виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час проходження військової служби відмовлено.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких вони працювали на час призову.

Висновок суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам закону.

Відповідно до довідки Славутського об'єднаного міського військового комісаріату Хмельницької області № 202/3 від 04 травня 2016 року ОСОБА_2 проходив військову службу з 14 квітня 2015 року по 13 квітня 2016 року.

Призов позивача на строкову військову службу здійснювався під час дії Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію».

За змістом ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції станом на 14 квітня 2015 року) за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 433-VIII від 14.05.2015 року, що набрав чинності 11 червня 2015 року внесено зміни у ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доводи апеляційної скарги про те, що на позивача не поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України не спростовують висновок суду про необхідність стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за період проходження військової служби з 14 квітня 2015 року по 13 квітня 2016 року, оскільки такі гарантії були визначені ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинній на час його призову на строкову військову службу.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області відхилити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий/підпис/О.І. Талалай

Суддя/підпис/А.П. Корніюк

Суддя /підпис/Т.О. Янчук

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай

_____________

Головуючий в першій інстанції Зеленська В.І. Провадження: № 22-ц/792/1855/16

Доповідач Талалай О.І. Категорія № 53, 55