Ухвала суду № 61795736, 04.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/87/16-ц 04.10.2016 04.10.2016 04.10.2016

Справа № 484/87/16-ц

Провадження № 22ц/784/2180/16 Головуюча в першій інстанції Літвіненко Т.Я.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

14 січня 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 11 143 грн. 99 коп.

Позивач зазначав, що 18 березня 2009 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 30 листопада 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11 143 грн. 99 коп., яка складається з:

-заборгованість за кредитом - 5 425 грн. 87 коп.;

-заборгованість по процентам - 4 031 грн. 99 коп.;

-заборгованість за пенею та комісією - 679 грн. 27 коп.;

-штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

-штраф (процентна складова) - 506 грн. 86 коп.

Посилаючись на вказане, а також на положення вимог ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 11 143 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором та 1 378 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

Вказаний договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

У заяві від 18 березня 2010 року, підписаної ОСОБА_3, зазначено, що остання дає згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг між ним та банком разом. Своїм підписом вона також підтвердила, що ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

За умовами п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу II Умов і правил строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

З пункту 9.4 Умов вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається, подальше поновлення дії карти можливо лише після повного погашення заборгованості клієнтом.

Згідно з п. 9.12 строк дії договору визначено сторонами 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується та той самий строк.

Відповідно до Умов та Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14 цс-14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідачка не заперечувала, що користувалась платіжною карткою постійно та останній платіж був нею внесений 27 лютого 2015 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 14 січня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 611 ЦК зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст. 1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобов'язань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та пенею, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 - позика.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 30 листопада 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11 143 грн. 99 коп. (а.с. 4).

Заперечуючи проти позову представник відповідача в суді першої інстанції заявив клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, так як відповідачка заперечує наявність її підпису у довідці про умови кредитування з використанням кредиту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 18 березня 2009 року.

Судом першої інстанції клопотання було задоволено, 06 квітня 2016 року призначена судова почеркознавча експертиза, оплату за яку покладено на ОСОБА_3 (а.с. 193 том 1).

Позивачем було надано експерту оригінали вказаної довідки та заява клієнта (а.с. 199-200 том 1).

24 травня 2016 року від експерта надійшло клопотання про надання вільних зразків підпису і почерку відповідачки та про проведення оплати за проведення експертизи (а.с. 205 том 1).

Про зазначене відповідачка була повідомлена судом (а.с. 207-208 том 1), але вимоги експерта не виконала.

27 липня 2016 року матеріали цивільної справи експертом були повернуті без надання висновку (а.с. 210 том 1).

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, відповідачка не довела факту не укладання кредитного договору з нею.

З іншого боку, позивач довів строк дії кредитної картки, розмір заборгованості та, що договір був укладений.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що написана нею заява-анкета на підключення клієнта до банківських послуг не є кредитним договором, безпідставні, спростовується вищезазначеним та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на задоволення позовних вимог ОСОБА_3, так як матеріали справи не містять зустрічного позову відповідачки.

Інші доводи апеляційної скарги не підлягають врахуванню, оскільки висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що рішення суду, яке перевірялось в межах доводів апеляційної скарги, ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства та є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: В.В. Коломієць

О.В. Локтіонова