Ухвала суду № 61790114, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/5173/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Олексієнка М.М.,

Стародуба О.П.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника Державної судової адміністрації України Сердіченка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України, Апеляційний суд Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України, Апеляційний суд Вінницької області про визнання протиправними дій Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України як суб'єктів владних повноважень щодо виплати суддівської винагороди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць з 01.01.2015р. і по день звільнення його з посади судді, а також встановлення посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з 01.01.2015; стягнення з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Головного управління Державної казначейської служби України на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди в розмірі 16003,71 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2015р. і по день звільнення з посади судді.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. скасовано та ухвалено нову постанову: адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо виплати ОСОБА_5 суддівської винагороди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_5 недоплачену суддівську винагороду щомісячно в сумі 16003,71грн. за період з січня 2015 року по 31 березня 2015 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна судова адміністрація України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу, не висловивши будь-якої позиції щодо доводів та вимог останньої, заперечував проти відкриття (як такого) касаційного провадження у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді судді з червня 1986 року й у березні 2004 року був обраний суддею Апеляційного суду Вінницької області.

Згідно із ст.ст.126, 131 Конституції України та ст.109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 07.07.2010р.) позивач 06.02.2014р. подав заяву про відставку, яка разом з доданими до неї матеріалами 07.02.2014р. за №150/2-02/2014 Апеляційним судом Вінницької області була направлена на адресу Вищої ради юстиції, а остання, в свою чергу, 18.03.2014р. внесла до порядку денного питання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідна ж постанова за №636-VIII Верховною Радою України була прийнята 16.07.2015р.

19.09.2014р. ОСОБА_5 виповнилось 65 років в зв'язку з чим у нього закінчились повноваження судді.

З вересня 2014 року по грудень 2014 року включно позивач отримував суддівську винагороду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (в редакції чинній до 01.01.2015р.), а після внесення Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII змін до вказаного Закону щодо порядку нарахування щомісячної суддівської винагороди з 01.01.2015р. розмір останньої зменшився й згідно розрахункового листа за січень 2015 року ОСОБА_5 виплачена суддівська винагорода в розмірі 1218,00 грн. з відрахуванням відповідних податків.

За таких обставин та вважаючи, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р №76-VIII було протиправно зменшено розмір його щомісячної суддівської винагороди, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Правовий порядок в Україні згідно до ст.19 Конституції України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 102 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 07.07.2010р.) суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. №76-VIII ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною 9, за змістом якої судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць (редакція діяла в період з 01.01.2015р. по 28.03.2015р.).

29.03.2015р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. №192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції, й відповідно з цієї дати указані вище положення ч.9 ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратили чинність.

Таким чином, в період січня-березня 2015 року суддям, у яких закінчились повноваження та відносно яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про їх звільнення (відставку), виплата грошової винагороди повинна була здійснюватись у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць.

Оскільки позивач у зв'язку з досягненням 65-ти років не міг виконувати свої повноваження зі здійснення правосуддя в указаний період, при цьому рішення про його звільнення (відставку) прийнято не було, то виплата йому грошової винагороди правомірно здійснювалась виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць, тобто у відповідності до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Водночас, слід зазначити, що наведені вище положення ч.9 ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавались, а тому були обов'язковими для виконання.

Разом з тим, Пленумом Верховного суду України 02.10.2015р. прийнято постанову "Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності частини дев'ятої статті 129 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати ОСОБА_5 суддівської винагороди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за січень-березень 2015 року й стягнення недоплаченої суддівської винагороди за вказаний період, а отже й для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.

Стародуб О.П.