Ухвала суду № 61790041, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/51331/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Маринчак Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України (далі - Державна фіскальна служба, контролюючий орган) від 17.08.2015 року № 7921/п/99-99-100-03-02-14 та зобов'язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що Державна фіскальна служба при наданні податкової консультації позивачеві, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать нормам Податкового кодексу України, правам та інтересам платника податків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що надана податковим органом податкова консультація від 17.08.2015 року № 7921/п/99-99-100-03-02-14 не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки контролюючим органом не розглянуто та не надано чітких відповідей по суті поставлених в запиті питань, а отже вказана податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до податкового органу з письмовим запитом від 22.07.2015 року про надання податкової консультації щодо окремих положень законодавства, зокрема, позивачем поставлено наступні питання: 1. Чиї такі «суб'єктивні бачення» (трактування) повинні враховуватись при застосуванні презумпції, вказаної в ст. 4 Податкового кодексу України? 2. Яким чином застосовувати презумпцію у ситуаціях, коли у відкритому доступі, в Інтернеті (чи друкованих виданнях, в тому числі «Податковому віснику») містяться різні за змістом роз'яснення, як самої ДФС, так і її територіальних органів - чи можна виходити з того, що (з урахуванням ст. 4 Податкового кодексу України) наявність таких різних роз'яснень дозволяє платнику податку застосовувати найбільш вигідний для нього підхід навіть тоді, коли ці множинні роз'яснення не адресовані йому персонально? 3. Чи можна використовувати рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень як джерело для застосування презумпції, вказаної в ст. 4 Податкового кодексу України? 4. Чи зобов'язані податкові органи, приймаючи ті чи інші рішення в рамках Податкового кодексу України, обов'язково притримуватись висновків Верховного Суду України?

За результатом розгляду вказаного запиту податковим органом надано консультацію від 17.08.2015 року № 7921/п/99-99-100-03-02-14.

Не погодившись із наданою консультацією, вважаючи її протиправною та такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пп. 52.1-52.2 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до ч. 1 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Наслідки застосування платником податкової консультації наведені у п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, згідно з якою не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Наведені законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що податкова консультація являє собою здійснене податковим органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування, а для визнання недійсною податкової консультації Податковий кодекс України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач виконав вимоги ст. 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем запитання, зокрема, що в оскаржуваній податковій консультації позивачу роз'яснено суть поняття «презумпція правомірності».

Щодо доводів позивача про відсутність чіткої відповіді у податковій консультації на поставлені у запиті питання, то суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України не передбачено визнання судом податкової консультації недійсною з тих підстав, що на думку платника податків вона не містить конкретної відповіді на поставлене питання, оскільки підставами визнання податкової консультації недійсною можуть бути лише є суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Крім того згідно ст. 52 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень, а як вірно зазначено судами попередніх інстанцій у своєму запиті ОСОБА_4 ставить питання, які не пов'язані з практичним застосуванням окремих положень норм податкового законодавства щодо адміністрування податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів, а пов'язані зі здійсненням владних управлінських повноважень відповідача.

Таким чином, враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків, надана відповідачем виключно в межах його повноважень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі № 826/19216/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

Н.Є. Маринчак