Ухвала суду № 61789492, 29.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 р.Справа № 820/818/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Бут Ю.В., відповідача - Приходько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 820/818/16

за позовом Приватного підприємства " Технобазіс"

до Чернігівської митниці ДФС

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Технобазіс" (далі по тексту - позивач, ПП «Технобазіс»), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000029/1 від 12.02.2016 року Чернігівської митниці ДФС;

- скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00069 Чернігівської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року по справі № 820/818/16 адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано Рішення Чернігівської митниці ДФС № 102000010/2016/000029/1 від 12 лютого 2016 року про коригування митної вартості товарів.

Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС №102110002/2016/00069.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року по справі № 820/818/16 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Технобазіс" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, передбачених Митним кодексом України, при здійсненні митної оцінки застосований резервний метод. При цьому зазначає, що відповідачем цілком обґрунтовано при визначенні реальної митної вартості задекларованого позивачем товару було використано орієнтовні показники митної вартості, сформовані Єдиною автоматизованою інформаційною системою Державної фіскальної служби. Враховуючи викладене, вважає, що Чернігівською митницею ДФС правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000029/1 від 12.02.2016 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00069.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зокрема зазначив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000029/1 від 12.02.2016 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00069 є незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним підприємством "Технобазіс" надалі (Покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD надалі (Постачальник) укладено контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29 вересня 2015 року відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити Покупцю товари в асортименті, а Покупець зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.

Статтею 3 Контракту визначено, що поставка товару здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Партія товару, яку було поставлено на виконання умов Контракту поставлялася на умовах, визначених інвойсом № BTCN 2015458 від 27 грудня 2015 року надалі (Інвойс), відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010", тобто Постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Статтею 2 Контракту передбачено, що загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Виходячи з інформації, зазначеної в Інвойсі та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці складається з товару у асортименті, загальною вартістю 18 662,08 доларів США.

Товар, визначений Інвойсом, передано перевізнику NINGBO DASHING INTERNATIONAL LOGASTICS CO. LTD, що підтверджується коносаментом DXG1512835 від 27 грудня 2015 року, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером CMAU5952209, як і вказано в Інвойсі та пакувальному листі до нього.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною № 0000002015458 від 24 грудня 2015 року, яка визначає, що на виконання Контракту контейнером CMAU5952209 буде здійснено поставку товару у асортименті, загальною вартістю 18 662,08 доларів США.

До порту призначення товар, якій поставлено за Контрактом, прибув у лютому 2016 року. Вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) було отримано ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ", який відповідно до умов Договору № 3/11 К від 03 листопада 2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між Приватним підприємством "Технобазіс" та ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ", надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України та передано перевізнику "Prometey LTD" для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.

12 лютого 2016 року позивач звернувся до Чернігівської митниці ДФС з митною декларацією № 102110002/2016/020691 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту, укладеного між Приватним підприємством "Технобазіс" та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ).

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості вищевказаного товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення за МД № 102110002/2016/020691 документів митним органом встановлено, що

- надана калькуляція собівартості від 11.01.2016 року № BTCN201545 8/01 дійсна на період з 05.09.2015 року по 05.12.2015 року, в той час як відвантаження товару здійснено 27.12.2015 року згідно інвойсу від 27.12.2015 року № BTCN2015458. Калькуляція надана не виробником товару, а постачальником Changxing Baite Import And Export Co.,LTD;

- прайс - лист від 14.12.2015 року № plp974 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється вказана цінова пропозиція;

- звіт про оцінку майна від 10.02.2016 року № 05-04/02/19 (далі - Звіт) містить посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту роздруковані з сайту www.alibaba.com, який не зазначено в списку наведених джерел інформації. Джерела інформації, на які посилається оцінювач, або не знайдені в мережі інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів. В звіті про оцінку майна від 10.02.2016 року № 05-04/02/19 цінова інформація стосується інших товарів, відмінних від оцінюваних та надана на умовах FOB, в той час як умови поставки згідно контракту CFR-UA ODESSA. В частині 9 розділу 4 Звіту "Основні припущення та обмежуючи умови" зазначено, що стан об'єкта оцінки обстежується і оцінюється шляхом візуального натурного огляду, в той час як додатки до звіту не містять фото-результати проведеного огляду.

Враховуючи вище викладене, Чернігівською митницею ДФС зроблено висновок, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 МКУ здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. На підставі викладеного, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000029/1 від 12.02.2016 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00069.

Не погодившись із вищевказаною карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів), а також рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування останніх.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених Митним кодексом України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" також встановлено правило: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Зі змісту положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України випливає, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

При цьому, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов вказаного Контракту декларантом було подано: контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29 вересня 2015 року; міжнародна товарно-транспортна накладна № 1929 від 08.02.2016 року; коносамент № DXG1512835 від 27.12.2015 року; калькуляція № BTCN2015458/01 від 11.01.2016 року; інвойс № BTCN2015458 від 27.12.2015 року; пакувальний лист до інвойсу б/н від 27.12.2015 року; видаткова накладна № 0000002015458 від 24.12.2015 року; відвантажувальна специфікація № BTCN2015458/185-13/1 від 28.12.2015 року; звіт про оцінку майна №05-04/02/19 від 10.02.2016 року; лист № 34/11-01 від 11.01.2016 року; лист № 35/11-01 від 11.01.2016 року; лист № 36/11-01 від 11.01.2016 року; довідка № 70 від 12.02.2016 року; лист № BTCN2015458/11 від 11.01.2016 року; лист № BTCN2015458/12 від 12.01.2016 року; лист № BTCN2015458/13 від 13.01.2016 року; лист № BСТВ2016/2 від 08.01.2016 року; прайс-лист № 90185-13 від 22.12.2015 року.

Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України (зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, видаткові накладні, відвантажувальну специфікацію), а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України (міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція ціни товару, звіт про оцінку майна, прайс-лист).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі № BTCN 2015458 від 27 грудня 2015 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010",а отже, у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом Постачальника № BTCN2015458/11 від 11 січня 2016 року в якому чітко визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у Інвойсі. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція № BTCN2015458/01 від 11.01.2016 року, надана Постачальником.

Товар, визначений Інвойсом, було передано перевізнику NINGBO DASHING INTERNATIONAL LOGASTICS CO. LTD, що підтверджується коносаментом DXG1512835 від 27 грудня 2015 року в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером CMAU5952209, як і вказано в Інвойсі та пакувальному листі до нього.

До порту призначення товар, якій поставлено за Контрактом, прибув у лютому 2016 року.

Вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) отримано ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ" який відповідно до умов Договору № 3/11 К від 03 листопада 2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між Приватним підприємством "Технобазіс" та ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ", надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України та передано перевізнику "Prometey LTD" для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 263 Митного кодексу України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Треба також відмітити, що оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD як постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням Постачальника № BTCN2015458/12 від 12.01.2016 року.

Позивач також не здійснював страхування товару, що підтверджується відповідним листом.

При цьому, позивачем, який за умовами поставки CFR ніс ризик втрати або ушкодження товару від моменту навантаження, також не здійснювалося страхування товару, що підтверджується листом № 36/11-01 від 11.01.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи та який надавався позивачем при митному оформленні.

Враховуючи вказані обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року за інвойсом № BTCN 2015458 від 27 грудня 2015 року, такі складові митної вартості поставленого товару, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Слід вказати, що позивачем надавався до митного оформлення звіт про оцінку майна №05-04/02/19 від 10.02.2016 року, виконаний ТОВ "Професіонал", копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається зі змісту контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, станом на час митного оформлення товару час оплати поставки не настав, у зв'язку з чим надати бухгалтерські платіжні документи до митного оформлення було неможливо.

Таким чином, декларантом було надано до митного оформлення усі можливі та необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише зазначено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо визначення Чернігівською митницею ДФС митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000029/1 від 12.02.2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем було визначено митну вартість на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України МД № 508050000/2016/000623 від 10.02.2016 року, № 807110000/2016/000916 від 30.01.2016 року.

Колегія суддів зазначає, що вказані висновки відповідача є необґрунтованими оскільки згідно роз'яснень Міністерства доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17, відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Твердження Чернігівської митниці ДФС, щодо недоліків, які перешкоджають визначенню митної вартості товарів, поставлених позивачу за умовами Контракту, а саме: відсутність інформації щодо ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України у звіті про оцінку майна №05-04/02/19 від 10.02.2016 року; відсутність у прайс-листі інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція; надання калькуляції на товар № BTCN2015458/01 від 11.01.2016 року не виробником, а постачальником товару та складена на період виробництва товару з 05.09.2015 року по 05.12.2015 року, в той час як відвантаження товару здійснено 27.12.2015, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-ІІІ від 12.07.2001 року, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

В даному випадку, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, тому він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.

Отже, враховуючи зазначене, у Чернігівської митниці ДФС були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта стосовно того, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція, з огляду на наступне.

Як випливає зі звичаїв ділового обороту та етикету, прайс-лист направляється контрагенту виключно у тому випадку, коли його зацікавила комерційна пропозиція, направлена попередньо суб'єкта господарювання.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи той факт, що прайс-лист було направлено Приватному підприємству "Технобазіс", інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції, не викликає жодних сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну в якій здійснює свою господарську діяльність Приватне підприємство " Технобазіс", а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії товару, зауваження з цього приводу Чернігівської митниці ДФС є недоречними.

Щодо доводів відповідача про невідповідність змісту поданої позивачем калькуляції, колегія суддів зазначає, що товар придбавався не у виробника товару, а у постачальника, а тому доводи відповідача, що калькуляція надана не виробником є безпідставними. Враховуючи, що калькуляція складена на період виробництва товару, а реалізація товару відбувається після його виробництва, то дата виробництва товару може не співпадати з датою його реалізації.

Отже, документи надані позивачем митному органу на підтвердження задекларованої митної вартості товару, містять усі необхідні відомості та не містять розбіжностей, які унеможливили підтвердження числових значень складових такої митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глав 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів", Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" № 63 від 30.05.2012 року, а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оформленні картки відмови у митному оформленні діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а отже, наявні підстави для скасування даних рішень.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення про коригування митної вартості та рішення у формі картки відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року по справі № 820/818/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Чернігівської митниці ДФС колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 820/818/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2016 р.