Ухвала суду № 61789332, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/746/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Кирман О.Д., Дрінясов О.В., Бурлака О.І., Капац П.Г.;

відповідача: Поліщук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.16р. у справі №823/746/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Трейд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.06.16р. №0000462301 та від 23.06.16р. №0000522301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно протоколу допиту директор контрагента позивача заперечував свою причетність до фінансової діяльності цього підприємства, а тому первинні документи підписані від імені контрагента позивача не є належними у розумінні податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства в правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у декларації з ПДВ за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.05.16р. №91/23-01-22-03/32654168.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0000462301 від 02.06.16р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 55 069 грн.;

№0000522301 від 23.06.16р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2015 року, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 13 767 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (18 рядок Декларації за квітень 2015 року) у розмірі 3 451 грн.; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (19 рядок Декларації за квітень 2015 року) у розмірі 55 069 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування заявленої на розрахунковий рахунок за квітень 2015 року у розмір 55 069 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході допиту згідно протоколу допиту свідка від 05.05.16р. гр. ОСОБА_7 - директора та головного бухгалтера ТОВ «Сістем Технолоджи М» останній пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; зазначив, що у 2006 році втратив паспорт, відношення до реєстрації підприємства немає, документів податкової та бухгалтерської звітності не підписував, на підписання документів нікого не уповноважував, взаємовідносин з позивачем не мав. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості 09.08.15р. щодо кримінального провадження за №12015100100009313 відповідно до ч. 4 ст. 358 КК України за фактом виготовлення реєстраційних та статутних документів ТОВ «Сістем Технолоджи М» невстановленими особами від імені ОСОБА_7, які вони використовують для надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань іншим суб'єктам господарювання.

Окрім того, податковий орган вказав на сумніви щодо транспортування товару, так як у товаросупровідних документах не вказано ім'я відправника.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин щодо формування позивачем за результатами господарської діяльності з ТОВ «Сістем Технолоджи М» податкового обліку, апеляційним судом було витребувано у податкового органу додаткові докази у справі, а також викликано у судове засідання у якості свідка ОСОБА_7

На вимогу суду апеляційної інстанції, податковим органом подано довідки 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2015 року, а також витяг з ЄДРПОУ за №22271177 станом на 29.09.16р., які долучено до матеріалів справи відповідно до ст.195 КАС України.

Викликаний у якості свідка ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та зібраним у справі доказам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Сістем Технолоджи М» було укладено договір №17 від 17.03.15р., за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити комплекти запасних частин для печі-автомату А2-ОВА, до складу комплекту входить: полуформа А2.ОВА.02.067 - 1 шт.; полуформа А2.ОВА.02.068 - 1 шт.; штифт А2.ОВА.02.035 - 2 шт.; пуансон А2.ОВА.02.033 - 5 шт.; плита А2.ОВА.02.021 - 1 шт. Кількість товарів складає 30 комплектів. Договір з боку ТОВ «Сістем Технолоджи М» підписаний ОСОБА_7 Загальна вартість товару складає 351 119,88 грн., в т.ч. ПДВ 58 519,98 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору матеріали справи містять рахунок-фактуру від 14.04.15р. №1405, видаткову накладну від 14.04.15р. №1405 та докази реєстрації податкової накладної №3144 від 14.04.2015р. Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання обумовлених товарів. Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 17.04.15р. №1287.

Згідно умов договору, поставка товару здійснювалась замовленим транспортом або «експрес» поштою за рахунок покупця. Передача товару по кількості та якості здійснювалась на складі покупця.

Як свідчать обставини справи, транспортування товару здійснювалось новою поштою, що підтверджується актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.15р. №НП/28-003827 та експрес-накладною №59000104575655.

Покликання податкового органу на те, що у товаросупровідних документах не вказано ім'я відправника не є доказом безтоварності господарської операції. У процесі транспортування товару позивачем не повинен перевіряти належність повноважень особи на відправку товару від імені продавця. Такими повноваженнями наділена організація, що надає послуги з перевезення (доставки) товару; порушення працівниками нової пошти правил перевезення (доставки) товару не тягне за собою наслідків для отримувача товару.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

У даному випадку, як свідчать обставини справи, обумовлені договором товари придбавались позивачем у ТОВ «Сістем Технолоджи М» з метою їх подальшої реалізації на користь підприємства нерезидента UAB «Albava» (Alytus, Lithuania), згідно укладеного між сторонами контракту №17-3 на поставку 30 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА. Факт реалізації позивачем 30 комплектів запасних частин до печі-автомату на користь підприємства нерезидента UAB «Albava» (Alytus, Lithuania) підтверджується митною декларацією № 902050000/2015/002385 та міжнародною ТТН, наявними у матеріалах справи.

Протокол допиту директора та головного бухгалтера ТОВ «Сістем Технолоджи М» - ОСОБА_7 не може розцінюватись судом як належний та достатній доказ безтоварності вказаної господарської операції. Як встановлено судом, за результатами кримінального провадження рішення не ухвалювалось; належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності господарської діяльності вказаного Товариства суду не подано. Окрім того, кримінально-процесуальне законодавство надає право особі, відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому, за встановлених судом обставин, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, такий протокол допиту не може бути беззастережним та належним доказом у спірних правовідносинах.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Натомість, з наданих податковим органом на вимогу суду апеляційної інстанції довідок 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2015 року вбачається, що ТОВ «Сістем Технолоджи М» мало персонал та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Підприємство зареєстроване належним чином як суб'єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з відповідних Держреєстрів.

Як зазначено в пункті 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.»

Отже, на думку Європейського суду з прав людини, відмова у підтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися на встановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував суми бюджетного відшкодування.

Загальновідомим також є Рішення ЄСПЛ у справі «Булвес АД» проти Болгарії, де вказано на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення, зокрема, за несплату контрагентом ПДВ до бюджету.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.16р. у справі №823/746/16 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.16р. у справі №823/746/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 05.10.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.