Постанова № 61788651, 03.10.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 жовтня 2016 р. Справа № 802/1241/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася позивач - ОСОБА_1 до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. В позовній заяві позивач просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016 року про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 24.02.2016 року вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року, їй було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту). Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до представлених позивачем документів місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території. Крім того, на думку відповідача, обґрунтування потреби поділу масиву земель сільськогосподарського призначення зазначеного у графічних матеріалах, відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України потребує розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці згідно вимог ст. 45 Закону України "Про землеустрій".

Вважаючи, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є протиправним та з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернулася з даним позовом до суду.

28.09.2016 року за вх. № 20459 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли письмові заперечення проти заявленого адміністративного позову (а.с.36-37). Як підставу заперечень, представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурі призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Таким чином, на думку представника відповідача, відповідно до представлених позивачами документів, місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах, не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Представник відповідача вважає, що з метою позитивного вирішення питання щодо надання дозволу розробку документації із землеустрою, для обґрунтування потреби поділу масиву земель сільськогосподарського призначення зазначеного на графічних матеріалах, відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, потребує розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці згідно вимог ст. 45 Закону України "Про землеустрій".

Відтак, на думку представника відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області правомірно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою бажаної для неї земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектари на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання (за вх. №20897 від 03.10.2016 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 40).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.02.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

При цьому позивач повідомила, що правом безоплатної приватизації земельних ділянок по даному виду цільового призначення не скористалася (а.с. 29). Також, до клопотання додала викопіювання із схем землекористування Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (а.с. 32-34), копію паспорта та копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків (а.с. 30-31).

29.03.2016 року, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № П-2990/0-1532/6-16, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) (а.с. 9). Відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області мотивована тим, що відповідно до представлених позивачем документів місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території. Крім того, відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України потребує розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці згідно вимог ст. 45 Закону України "Про землеустрій".

Надаючи правову оцінку відмові Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що викладена у листі № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року, суд зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про землеустрій" та Законом України "Про охорону земель".

Так, в силу положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України. Зокрема частиною 6 вказаної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки відноситься до компетенції саме Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Як видно із матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є те, що місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах, не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Надаючи оцінку правомірності відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з цих мотивів, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 181 ЗК України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів (ст. 182 ЗК України).

Відповідно до ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель, розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою, проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

В силу вимог ч. 1 ст. 186 ЗК України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць погоджуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

У разі розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель району така документація із землеустрою додатково погоджується відповідними сільськими, селищними, міськими радами та районною державною адміністрацією.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд насамперед враховує те, що документального підтвердження наявності схем землеустрою та техніко-економічного обґрунтування використання та охорони спірних земель села Вівсяники Козятинського району Вінницької області відповідачем суду не надано.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для надання позивачу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, загрози здійснення перерозподілу земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Крім того, суд зазначає, що в оскаржуваній відмові Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яка викладена у листі № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року відсутні посилання на відповідну землевпорядну документацію адміністративно-територіальної одиниці, якій, на думку відповідача, не відповідають представлені позивачем викопіювання розміщення земельної ділянки.

Водночас, в силу положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до відповідного клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Судом встановлено, що у наданому ОСОБА_1 викопіюванні з плану землекористування Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області зазначено бажане місце розташування спірної земельної ділянки, заперечень щодо можливості її передачі у власність позивача для ведення особистого господарства немає.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Відтак, адміністративний позов в частині визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що викладена у листі № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року, належить задовольнити.

В той же час, позовні вимоги ОСОБА_1 у спосіб скасування відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають, оскільки відмова відповідача викладена у формі листа, не є рішенням в розумінні статті 17 КАС України, а тому така не може бути скасованою. Тому, повний захист прав та інтересів позивача забезпечує задоволення адміністративного позову у спосіб визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що викладена у листі № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області обов'язку повторно розглянути її клопотання від 24.02.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, з огляду на наявність у суду повноважень при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, суд вказує на таке.

Відповідно до вимог статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначене свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку подати у місячний строк звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідно до ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № П-2990/0-1532/6-16 від 29.03.2016 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016 року про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ЄДРПОУ 39767547) судовий збір у розмірі 551, 20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович