Вирок № 61786448, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1045/16 Справа № 179/30/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Джерелейко О.Є.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Капелюхи В.М., Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Звагольської Т.Г.

прокурора Грамми О.А.

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015040470000639 за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у с. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини у скоєнні злочину та кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановивши новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займися певною діяльністю, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що у ОСОБА_2 знаходиться на утриманні малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначив обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді обмеження волі, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Також суд не навів у вироку доводи про доцільність чи недоцільність призначення обвинуваченій факультативного додаткового покарання - позбавлення останньої права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що також призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік з покладанням обов'язків, стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 70 801 гривні та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень; також вирішено питання щодо судових витрат.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_2, працюючи на підставі трудового договору від 02 червня 2014 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, продавцем непродовольчих товарів (ювелірних виробів) у відділі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5" по АДРЕСА_3, будучи матеріально відповідальною особою згідно типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02 червня 2014 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, безпосередньо виконуючи обов'язки із приймання та збереження ввірених їй матеріальних цінностей, у період часу з кінця вересня місяця 2015 року по 15 жовтня 2015 року, керуючись єдиним продовжуваним умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, привласнила майно яке було їй ввірене на підставі накладних №5 від 02 липня 2015 року, N 26 від 02 липня 2015 року, № 10 від 01 вересня 2015 року, що належало ОСОБА_4, а саме:

- браслет із золота, вагою 5,51 грам 585 проби, вартістю 6 612 гривень;

- ланцюг із золота, вагою 14,84 грам 585 проби, вартістю 15 582 гривні;

- ланцюг із золота, вагою 5,02 грам 585 проби, вартістю 6 024 гривні;

- сережки із золота, вагою 1,91 грам 375 проби, вартістю 1 623 гривні;

- сережки із золота, вагою 1,12 грам 585 проби, вартістю 1 344 гривні;

- каблучку із золота, вагою 1,52 грам 375 проби, вартістю 1 292 гривні;

- сережки із золота, вагою 3,88 грам 585 проби, вартістю 4 656 гривень;

- каблучку із золота, вагою 2,42 грам 585 проби, вартістю 2 904 гривні;

- ланцюг із золота, вагою 22,80 грам 585 проби, вартістю 23 940 гривень;

- підвіс із золота, вагою 1,02 грам 585 проби, вартістю 1 224 гривні;

- підвіс (хрест) із золота, вагою 0,59 грам 585 проби, вартістю 708 гривень;

- сережки із срібла, вагою 2,65 грам 925 проби, вартістю 212 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 12,5 грам 925 проби, вартістю 1 020 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 30,0 грам 925 проби, вартістю 2 400 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 34,5 грам 925 проби, вартістю 2 760 гривень; та у подальшому здійснила розтрату вказаного майна, використавши його як предмет застави для отримання фінансового кредиту у ломбардах в м. Дніпропетровськ та смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 72 301 гривні.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, обвинувачену та захисника, які заперечень щодо вимог апеляційної скарги не мали, перевіривши матеріали кримінального провадження та частково їх дослідивши, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_2 за кримінальним законом та доведеність її вини в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги, поданої заступником прокурора Дніпропетровської області, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Стаття 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, суд призначає покарання, зокрема, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Частина 3 статті 61 КК України передбачає, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Дані вимоги закону України про кримінальну відповідальність судом належним чином не виконано.

Так, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та призначив покарання з порушенням вимог ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Також судом першої інстанції не приведено у вироку доводи про доцільність чи недоцільність призначення ОСОБА_2 додаткового покарання, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 191 КК України, а саме: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Отже, судом першої інстанції ОСОБА_2 призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п.4 ч. 1 ст. 409, п.1,3 ч.1 ст. 413 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, ст. 420 КПК України та з призначенням обвинуваченій з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану покарання: за ч.1 ст.191 КК України- у виді штрафу у розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п»ятдесят гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у зв»язку з чим апеляційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню .

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції враховує як і суд першої інстанції характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченої, яка за місцем мешкання характеризується задовільно, одружена, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, за даними лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, при цьому вчинила злочин, який в силу ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, визнала свою вину, розкаялася у вчиненому, що визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання і частково зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені. На час апеляційного перегляду обвинувачена працює, що підтверджує надана довідка.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на думку колегії суддів не підлягає застосуванню, оскільки обвинувачена має на утриманні малолітню дитину.

Таке покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року- задовольнити.

Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченій, прокурору.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ _____

О.Є. Джерелейко В.М. Капелюха Н.В. Коваленко