Постанова № 61784568, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1318/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Прокуратури Київської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просила:

визнати протиправними дії прокуратури Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітній платі у розмірі 37697,61 грн. за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

зобов'язати прокуратуру Київської області відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що на момент її звільнення з органів прокуратури відповідачем не виплачено в повному обсязі заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", натомість заробітна плата нараховувалася і виплачувалася виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Київської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язано прокуратуру Київської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_2 за період з 15 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, з врахуванням вже здійснених виплат за цей період без урахування обов'язкових податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить зазначену постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У частині відмови у задоволенні позову рішення суду сторонами не оскаржене.

За правилами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що починаючи з 20.11.2012 ОСОБА_2, працювала на різних посадах в органах прокуратури України.

Наказом прокурора Київської області № 2222к від 11.12.2015 ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та органів прокуратури Київської області у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скорочення кількості прокурорів прокуратури Київської області, на підставі па підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за період з липня 2015 року по грудень 2015 року, заробітна плата позивачу нараховувалася і виплачувалася виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Позивач, вважаючи, що відповідач у названий період виплачував їй заробітну плату у розмірі меншому, ніж передбачений законом, звернулася до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що з 2 липня 2015 року по 3 грудня 2015 року заробітна плата ОСОБА_2 та її складові повинні нараховуватись відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру", тому застосування Прокуратурою Київської області підзаконного нормативного акта Кабінету Міністрів України при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 заробітної плати є незаконним та протиправним.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості таких вимог позивача, недоведеності їх розміру та існування моральних страждань.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Згідно із ч. 1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 90 цього Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

За правилами ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету.

За своєю суттю останній є також спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Абзацами 2 та 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наведена норма неконституційною не визнавалася та на час виникнення спірних правовідносин є чинною.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України).

Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовано відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників прокуратури і, враховуючи, що цей закон є спеціальним, а також прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" має пріоритет у застосуванні.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів працівників органів прокуратури визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 (далі за текстом - постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505).

Колегія суддів враховує, що відповідно до п.13 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

Водночас, реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до Бюджетного Кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505. Оскільки, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені, тому правові підстави для виплати різниці в заробітній платі відсутні.

Таку правову позицію в подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №21-1461а15 та від 30.03.2016 у справі №822/504/13-а.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру".

Судова колегія відзначає, що Закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі регулювати свою поведінку (принцип юридичної визначеності).

В даному випадку слід погодитись з тим, що застосоване національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності на момент його правозастосування.

Як вбачається із розрахункових листів про нараховану позивачу заробітну плату, відповідачем у спірний період заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, який передбачений діючим законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що нарахування та виплату заробітної плати позивачу, за період з 2 липня 2015 року по 3 грудня 2015 року, здійснено Прокуратурою Київської області відповідно до нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Судова колегія враховує, що згідно із ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно зі ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн., постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена і колегією суддів не встановлено підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги відповідача.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню у частині задоволення вимог позивача.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасувати у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.