Ухвала суду № 61784566, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1313/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Щегель Т.О.

пр-к позивача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення середньої заробітної плати,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України в якому просив стягнути на його користь середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 №810/1313/13-а з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 №810/1313/13-а з приводу поновлення на роботі з 21.06.2013 по 13.07.2015 у сумі 82152,01 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі №810/1313/13-а визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України № 343-К від 01.03.2013, а також накази Київської обласної митниці № 1032-К від 25.12.2012, № 150-К від 04.03.2013 та зобов'язано Міністерство доходів і зборів України поновити позивача на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 5 березня 2013 року. Зобов'язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 березня 2013 року по 20 червня 2013 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині зобов'язання Міністерство доходів і зборів України поновити позивача на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 5 березня 2013 року допущено до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України задоволено частково, в задоволенні апеляційної скарги Київської митниці Міндоходів відмовлено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні наказу Київської митниці Міндоходів від 27.12.12 року № 1040-К скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Міндоходів від 27.12.12 року № 1040-К; в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року без змін. Крім того Вищим адміністративним судом України, в зв'язку із реорганізацією відповідачів, здійснено їх заміну на правонаступників Державну фіскальну службу України та Київську митницю ДФС.

11 червня 2015 року наказом Міністерства доходів і зборів України № 547-о наказано голові комісії з реорганізації Київської митниці поновити позивача на рівнозначній посаді.

Наказом Київської митниці Міндоходів від 09 липня 2015 року № 25-о поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Київської митниці Міндоходів та зазначено, що вважати останнього таким, що став до роботи з 13.07.2015 року.

Позивач, з тих підстав, що фактично його було поновлено на посаді лише з 13 липня 2015 року, звернувся з даним позовом в суд та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Крім того, зазначена норми не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Разом з тим, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді негайно виконано не було.

Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (частина перша статті 77 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи те, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 в частині поновлення позивача на посаді виконана Київською митницею Міндоходів шляхом прийняття наказу лише від 09 липня 2015 року та відповідно до якого зазначено, що вважати позивача таким, що став до роботи з 13.07.2015 року, тому суд першої інстанції правильно вважав, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.

Відповідно до наданої суду довідки Київської митниці ДФС № 196 від 20.08.2015 року, середня заробітна плата позивача з 21.06.2013 року по 12.07.2015 року складає 82 152,01 грн.

В період невиконання рішення суду позивач працевлаштований не був, на обліку в центрі зайнятості як безробітний не перебував, не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не одержував іншу грошову допомогу, яка б впливала на розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Правильність визначення розміру суми, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки виконання рішення суду відповідачем не заперечується.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на положення частини дев'ятої статті 267 КАС України, оскільки положеннями статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. За змістом частини дев'ятої статті 267 КАС України позивач, на користь якого ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Тобто, саме позивач має право обирати спосіб захисту свого порушеного або невизнаного права.

Питання стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення є вирішенням спору в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судового рішення на підставі поданої заяви в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що питання про здійснення виплати працівнику середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки вирішує саме орган який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, тому саме в провадженні даної справи повинно бути розглянуто вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Даний спір не є новим публічно-правовим спором.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 03.10.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.