Рішення № 61783806, 29.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа №910/8406/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про відшкодування збитків у розмірі 446 310, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Брилевська О.А.

від відповідача: ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК" (далі-позивач або ТОВ "УКРФРУТЛОГІСТИК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач або ФОП ОСОБА_5.) про стягнення збитків у розмірі 446 310, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.07.2016 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, ФОП ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність заміни первісного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на належного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2. Представник позивача у судовому засіданні надав письмову згоду на заміну відповідача у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 замінено первісного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 на належного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) та відкладено розгляд справи на 25.07.2016.

22.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що ним не отримано позовної заяви з додатками.

У судовому засіданні 25.07.2016 представник позивача надав суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками, а також не заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.08.2016 представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача надав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати:

1) у ФОП ОСОБА_6 - оригінал договору-заявки № 25/01/2016 на автотранспортні послуги, укладений із ФОП ОСОБА_2, документи, що підтверджують оплату за цим договором;

2) у ФОП ОСОБА_5 - оригінал договору оренди вантажного автомобілю НОМЕР_2/НОМЕР_5, укладений із ФОП ОСОБА_2 та оригінали документів про оплату ФОП ОСОБА_2 за користування вказаним автомобілем із причепом;

3) у Головного Управління Національної поліції України в м. Києві належним чином засвідчену копію матеріалів кримінального провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФРУТЛОГІСТІК» про викрадення вантажу - фруктів, від 26.01.2016 та повідомити про результати розгляду зазначеного кримінального провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Головного Управління Національної поліції України у місті Києві у строк до 06.09.2016 належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження № 12016110200000283 за заявою ТОВ «УКРФРУТЛОГІСТІК» від 26.01.2016 про викрадення вантажу та інформацію про результати кримінального провадження № 12016110200000283.

У судовому засіданні 15.08.2016 оголошено перерву до 12.09.2016 згідно ст. 77 ПК України.

09.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 10.05.2016 про порушення провадження у справі № 910/8406/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 повернуто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 про порушення провадження у справі № 910/8406/16.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення між власником транспортного засобу ФОП ОСОБА_5 та відповідачем договорів оренди транспорту, актів прийому-передачі транспортного засобу, відповідної оплати відповідачем за надання транспорту, водія тощо.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між CINAR NARENCIYE YAS SEBZE MEYVE GIDA YEKS.AMB.NAK.ITH.TIC.VE SAN.LTD/STI (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК" (далі - покупець) укладено контракт № 0915-1Т поставки товару, умовами якого передбачено, що продавець поставляє за цим контрактом товари, перелік яких вказується в інвойсах, які є невід'ємною частиною договору. Покупець, здійснює вибір і замовлення товарів для закупівлі, приймає товар, що постачається продавцем за цим контактом, який переходить у власність покупця, бере на себе зобов'язання здійснити митне очищення товарів, що поступають. Покупець бере на себе зобов'язання щодо подальшого поширення даного товару в оптово-роздрібній мережі та зобов'язання за розрахунками з продавцем.

На виконання умов контракту № 0915-1Т від 01.09.2015 продавцем було відвантажено позивачеві товар, а саме фрукти (гранати свіжі - 9 500 кг та апельсини - 2 850 кг) загальною вартістю 7 885, 00 доларів США, що підтверджується електронною декларацією № 500040403/2016/000317.

Так, 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК" (далі - комітент) та Фізичною особою-підприємцем «ОСОБА_6.» (далі - комісіонер) укладено договір комісії № К-16-0101, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату від свого імені укласти за рахунок комітента договір щодо продажу продукції, передбаченої даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2. договору, комісіонер зобов'язується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу продукції відповідно до вказівок комітента, визначених у додатках до даного договору, та на найвигідніших для комітента умовах.

Прийняти у комітента продукцію, призначену для продажу відповідно до умов даного договору та вжити всіх необхідних заходів для її належного збереження.

Згідно п. 5.1. договору, комісійна плата комісіонерові у розмірі, який узгоджується сторонами окремо, але у будь-якому разі становить не більше 1 000, 00 грн. на місяць, сплачується шляхом перерахування грошових коштів комітентом на користь комісіонера щоквартально.

Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2016 (п. 10.2. договору).

На виконання договору комісії № К-16-0101 від 01.01.2016, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір-заявку № _25/01/2016 на автотранспортні послуги від 25.01.2016, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується власними силами своєчасно й у повному обсязі доставити за місцем призначення наданий йому вантажовідправником вантаж, а замовник зобов'язується сплатити узгоджену вартість доставки.

Вантажовідправник/Замовник/Вантожоодержувач: ТОВ "УКРФРУТЛОГІСТИК".

Маршрут перевезення: Іллічівськ (Одеська область) - Вишневе (Київська область).

Дата та час відвантаження: 25.01.2016.

Адреса завантаження: Іллічівськ порт.

Адреса розвантаження: Україна, АДРЕСА_2

Узгоджена вартість доставки складає: 11 200, 00 грн.

Марка, державний номер+причеп автомобіля: НОМЕР_3/ НОМЕР_6.

Водій: ОСОБА_7

Пунктом 11 договору-заявки передбачено, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за вантаж переданий йому вантажовідправником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язався доставити вантаж - гранати - 9 500 кг та апельсини - 2 850 кг позивачу у АДРЕСА_2.

Так, завантаження товару у автомобіль перевізника «ДАФ», державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом НОМЕР_6 відбулося 26.01.2016, вантаж у кількості 13 000,00 кг. отримав водій ОСОБА_7, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 61 від 26.01.2016, нарядом № 516/84 та видатковим ордером № 300931 до наряду.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) вартість вантажу прийнятого до перевезення складає 7 885, 00 доларів США.

Проте, в порушення умов договору-заявки № _25/01/2016 на автотранспортні послуги від 25.01.2016, відповідачем було втрачено вантаж позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару та його збереження, позивачу було завдано прямих збитків у розмірі 446 310, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 919 цього кодексу визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно статті 920 вказаного кодексу, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням.

Частиною 1 ст. 17 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору-заявки № _25/01/2016 на автотранспортні послуги від 25.01.2016, відповідач зобов'язався доставити позивачу вантаж - гранати - 9 500 кг та апельсини - 2 850 кг у АДРЕСА_2.

Проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару та його збереження, відповідний вантаж було втрачено відповідачем, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРФРУТЛОГІСТІК» звернулося до Головного Управління Національної поліції України в м. Києві із заявою про викрадення вантажу - фруктів від 26.01.2016, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження № 12016110200000283.

Так, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 витребувано Головного Управління Національної поліції України у місті Києві належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження № 12016110200000283 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФРУТЛОГІСТІК» від 26.01.2016 про викрадення вантажу та інформацію про результати кримінального провадження № 12016110200000283.

Проте, станом на дату винесення рішення у справі відповідні матеріли кримінального провадження № 12016110200000283 суду не надані.

Суд відзначає, що перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника). Тобто, перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Враховуючи те, що перевізник відповідає за втрату прийнятого до перевезення вантажу та обов'язок доведення того, що це сталося не з його вини, чинним законодавством покладено саме на перевізника, суд, на підставі викладеного вище приходить до висновку, що відповідачем належним засобами доказування не доведено, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежали, а саме сталися не з його вини.

Так, згідно електронної декларації загальна вартість товару складає 7 885, 00 доларів США, дата завантаження товару - 26.01.2016.

Отже, за висновком суду, позивачем понесено витрати, яких останній зазнав у зв'язку із втратою відповідачем вантажу.

Таким чином, за розрахунком суду обґрунтованою є сума збитків у розмірі 195 783, 11 грн., що розрахована наступним чином: 7 885, 00 доларів США х 2482, 9818 (курс Національного банку України на 26.01.2016).

За таких обставин, оскільки положеннями ст. 924 ЦК України встановлено відповідальність перевізника за пошкодження чи псування вантажу під час його перевезення, суд приходить до висновку, що відповідальним за завдані позивачем збитки є відповідач.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не спростував заявлених вимог, факт заподіяння збитків позивачу відповідачем належним чином доведений, розмір таких збитків чітко визначений понесеними позивачем витратами, яких останній зазнав у зв'язку із втратою вантажу, а причинний зв'язок між протиправними діяннями та шкодою належно встановлений, тому визнається обґрунтованою вимога позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 195 783, 11 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТЛОГІСТИК" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, ідентифікаційний код - 39286911) 195 783 (сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 11 коп. - збитків та 2 936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.10.2016

Суддя Бондарчук В.В.