Рішення № 61783738, 27.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа № 910/13886/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 250 281,41 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Джугостран В.І. (представник за довіреністю № 04/16 від 04.04.2016р.);

від відповідача: Макарчук Л.Л. (представник за довіреністю №301 від 30.06.2016р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором субпідряду № 17/12 П-13 від 17.12.2013р. та договором від 20.07.2015р. в розмірі 250 281,41 грн., з яких 232 000,00 грн. сума основного боргу, 14 940,80 грн. інфляційні втрати та 3 340,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не здійснив в повному обсязі оплату вартості робіт, які було виконано позивачем. В подальшому між сторонами було укладено договір, відповідно до якого сума заборгованості була розстрочена на 6 платежів відповідно до затвердженого між сторонами графіку, проте відповідач у передбачені договором строки повністю не розрахувався з позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач подав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача зі сплати коштів за договором субпідряду в розмірі 232 000,00 грн. припинено заміною його на нове зобов'язання. Відповідач також вказує на те, що позивачем завищено суми нарахованих ним інфляційних втрат та 3 % річних та надано свої контррозрахунки названих сум. Крім того, відповідачем зазначено про те, що підписи уповноважених представників сторін в договорі субпідряду, акті здавання-приймання послуг та договорі від 20.07.2015р. відрізняються, що свідчить про те, що вони здійснені різними людьми без відповідних повноважень, що, на думку відповідача, свідчить про те, що матеріали справи не містять первинних документів на обґрунтування позовних вимог, а також на те, що позивач жодним чином не повідомив його про зміну назви, що унеможливило подальше здійснення розрахунків з позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 27.09.2016р.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013р. між відповідачем (замовник) та ТОВ «Панорама Консалтинг» (виконавець), яке змінило своє найменування на ТОВ «СмартФармінг» було укладено Договір субпідряду №17/12 П-13 (надалі - Договір субпідряду), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався у 2013 році надати замовнику послуги, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги, а саме здійснення прив'язки, трансформації та векторизації (створення цифрових векторних карт) для 250 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (п. п. 1.1., 1.2. Договору субпідряду.

Згідно п. п. 1.3. 1.4. Договору субпідряду найменування, зміст, характеристика та інші вимоги до послуг, визначених п. 1.2. договору, визначається узгодженим сторонами технічним завданням (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору. Результати послуг, що надаються за цим договором, передаються замовнику на електронному (них) носію (ях) інформації з використанням системи координат СК 63 згідно Технічного завдання (додаток 1).

В п. 2.1. Договору субпідряду сторони домовились, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання (додатку 1), що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 3.1. Договору субпідряду ціна договору становить 290 000,00 грн., у тому числі ПДВ 48 333,33 грн. із узгодженими сторонами Протоколом погодження договірної ціни (додаток 3) та калькуляцією кошторисної вартості (додаток 4), що є невід'ємними частинами договору.

Як передбачено в п. п. 5.1., 5.2. Договору субпідряду термін надання послуг: 19 грудня 2013р. та визначений календарним планом (додаток 4), який є невід'ємною частиною договору. Місце надання послуг: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3.

В п. п. 10.1., 10.2. Договору субпідряду сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 19.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання умов договору, які вони допустили протягом строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов Договору субпідряду було надано відповідачу послуги на загальну суму 290 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією акту здавання-приймання послуг за Договором від 17.12.2013р. № 17/12 П-13 від 20.12.2013р.

Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем послуг та прийняв їх, про що свідчать наявність підпису уповноваженого представника та відтиску печатки відповідача на вказаному вище акті здавання-приймання послуг.

20.07.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання боржника перед кредитором за договором субпідряду становить 290 000,00 грн. (п. 1. Договору від 20.07.2015р.), припинення вказаного в п. 1 договору зобов'язання шляхом заміни його на нове зобов'язання боржника (новація зобов'язання) перед кредитором, зміст і умови виконання якого вказані в пунктах 3-7 договору (п. 2. Договору від 20.07.2015р.).

Згідно п. 3. Договору від 20.07.2015р. зобов'язання боржника перед кредитором щодо заборгованості в сумі 290 000,00 грн. погашається шляхом перерахування боржником грошових коштів на банківський рахунок кредитора на умовах розстрочення відповідно до Графіка платежів (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору від 20.07.2015р. сторонами погоджено наступний графік платежів, а саме:

- 58 000,00 грн. до 31.08.2015р.;

- 46 400,00 грн. до 30.09.2015р.;

- 46 400,00 грн. до 31.10.2015р.;

- 46 400,00 грн. до 30.11.2015р.;

- 46 400,00 грн. до 31.12.2015р.;

- 46 400,00 грн. до 31.01.2016р.

Свої зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, відповідач виконав частково на суму 58 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 2071 від 10.08.2015р.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за надані ним послуги, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору субпідряду, позивачем було виконано роботи на загальну суму 290 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив позивачу повну вартість зазначених вище робіт (наданих послуг) на вказану суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1. Договору субпідряду розрахунки за цим договором проводяться замовником після підписання сторонами акта здавання-приймання послуг, але не більше 3 банківських днів після фактичних надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника по основному договору.

Як зазначалось вище, сторони уклавши договір від 20.07.2015р. сторони домовились про припинення зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг в розмірі 290 000,00 грн. шляхом заміни його на нове зобов'язання боржника відповідно до графіку платежів, наведеного у додатку №1 до договору від 20.07.2015р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням положень п. 3 Договору від 20.07.2015р. та графіку платежів (Додаток № 1 до договору, з огляду на положення ст. 253 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що строк виконання свого зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг настав, а прострочення оплати вартості вказаних послуг у відповідача розпочалось по кожному платежу з наступного дня після закінчення узгодженого сторонами строку оплати.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на припинення зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, визнаються судом безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, уклавши договір від 20.07.2015р. сторонами було замінено первісне зобов'язання новим зобов'язанням, яке відповідачем належним чином виконане не було.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на укладений між сторонами договір від 20.07.2015р., яким передбачено нові строки виконання зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг.

Щодо заперечень відповідача про те, що підписи уповноважених представників сторін в договорі субпідряду, акті здавання-приймання послуг та договорі від 20.07.2015р. відрізняються, що свідчить про те, що вони здійснені різними людьми без відповідних повноважень, суд відзначає, що такі обставини відповідно до ст. ст. 32-34, 36, 41-42 ГПК України можуть бути встановлені шляхом призначення у справі судової експертизи, клопотання про проведення якого від відповідача до суду не надходило.

Посилання відповідача, на те що позивач не повідомив його про зміну найменування назви з ТОВ «Панорама Консалтинг» на ТОВ «СмартФармінг», що унеможливило подальше здійснення розрахунків з позивачем визнаються судом також необґрунтованими, оскільки заміни кредитора у зобов'язанні не відбулося, а відбулася зміна назви позивача, відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а доказів належного виконання свого зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг як перед ТОВ «Панорама Консалтинг», так і перед ТОВ «СмартФармінг» відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 232 000,00 грн. (290 000,00 грн. (вартість виконаних робіт) - 58 000,00 грн. (часткова оплата вартості робіт відповідачем) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за порушення строків оплати вартості робіт заявлено до стягнення з відповідача 14 940,80 грн. інфляційних втрат та 3 340,61 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що він є частково невірним, оскільки позивачем у своєму розрахунку попри включення періоду часу, в який індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), сума інфляційних втрат зазначено - 0,00 грн.

За розрахунком суду сума витрат від інфляції у лютому 2016р. складає -928,00 грн. (232 000,00 грн. (сума боргу) * 99,6% (індекс інфляції у лютому 2016р.)), яка не була відмінусована позивачем від суми інфляційних витрат за період з листопада 2015р. по квітень 2016р. В іншій частині розрахунок інфляційних втрат визнається судом обґрунтованим та арифметично вірним, натомість наданий відповідачем до матеріалів справи контррозрахунок суми інфляційних витрат визнається судом таким, що не ґрунтується на вище наведених нормах цивільного законодавства та не приймається судом.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 14 012,80 грн. (14 940,80 грн. - 928,00 грн. (дефляція за лютий 2016р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що розрахована позивачем сума 3 % річних не перевищує розрахованої судом сум таких нарахувань, а тому з урахуванням заявлених вимог за заявлений позивачем період до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 3 340,61 грн.

Наданий відповідачем до матеріалів справи контррозрахунок 3 % річних також визнається необґрунтованим та не приймається судом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/13886/16 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 232 000,00 грн. суми основного боргу, 14 012,80 грн. інфляційних втрати та 3 340,61 грн. 3% річних.

Судовий збір у розмірі 3 740,30 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (код ЄДРПОУ 21616582, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг" (код ЄДРПОУ 38783023, адреса: 21000, м. Вінниця, пр. Юності, буд. 11, кв. 42) 232 000,00 грн. (двісті тридцять дві тисячі 00 грн.) суми основного боргу, 14 012,80 грн. (чотирнадцять тисяч дванадцять гривень 80 грн.) інфляційних втрат, 3 340,61 грн. (три тисячі триста сорок гривень 61 коп.) 3% річних та 3 740,30 грн. (три тисячі сімсот сорок гривень 30 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2016р.

Суддя С.М. Морозов