Рішення № 61783310, 26.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.16р. Справа № 904/6178/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ДОНБАС-ТЕРМО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ", м. Нікополь

про стягнення грошової суми коштів за виконані роботи

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ДОНБАС-ТЕРМО", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ", м. Нікополь про стягнення грошової суми коштів за виконані роботи в розмірі 140 858,50 грн., пеню в розмірі 7042,92 грн., інфляційні в розмірі 1408,59 грн. та 3% річних в розмірі 648,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №20150703 від 02.11.2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що позивачем в порушення п. 2.7.. договору не надано своєчасно рахунку на оплату, а відтак відсутні підстави для оплати. Крім того, відповідачем зазначено, що у зв'язку з неузгодженістю розміру пені в договорі, підставі для її стягнення відсутні.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» (далі- Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас-Термо» (далі-Позивач) 02 листопада 2015 року було укладено Договір підряду № 20150703 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту пальників інфрачервоного випромінювання в ТЦП та ТЦП2 ТОВ «ОСОБА_1 Тьюб».

Згідно пунктів 2.1 та 2.3 Договору загальна вартість робіт складається в межах 142 080,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20% - 23 680,00 гривень.

Відповідно до п. 2.7. договору, замовник зобов'язується сплати вартість договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника після підписання актів виконаних робіт та надання відповідних рахунків протягом 10 календарних дні.

На виконання умов Договору Позивачем були виконані роботи з ремонту пальників інфрачервоного випромінювання в ТПЦ 2, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 20150703/2 від 22.12.2015р. на та Актом здачі-приймання наданих послуг № 20150703/1 від 08.02.2016р. на загальну суму 140 858,50 грн. (а.с.24-25).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №03/03/02 від 03.03.2016 року, яка залишена відповідачем без відповіді.

Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Судом вважається недоведеним з боку відповідача факт ненадання рахунку передбаченого п. 2.7. договору, оскільки окремий порядок фіксації передачі такого документу умовами договору не передбачений, строк для його направлення не встановлений. Слід зазначити, відповідач не звертався з листами або претензіями до позивача з приводу ненадання відповідних документів, а відтак господарський суд вважає, що рахунки були передані разом із актами сдачі-приймання наданих послуг.

Посилання відповідача на те, що акти підписані не встановленою особою, спростовується тим, що на актах міститься печатка підприємства відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача про існування актів, останні підписані беззаперечно, а факт наданих послуг відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 140 858,50 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.4 Договору в разі несвоєчасної оплати замовнику нараховується пеня у розмірі не більше облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми але не більш 5% від суми договору.

На підставі п. 4.4. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 7042,92 грн. за період з 19.02.2016 року по 14.04.2016року

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення з відповідача є неправомірними та безпідставними. Так, п.4.4. договору містить положення щодо формування розміру пені, але з нього конкретно не вбачається її розмір, оскільки сторонами визначено, що постачальник має сплатити пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, проте таке викладення не є однозначним, а відтак в частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 648,34 грн. за період з 19.02.2016 року по 14.04.2016 року та інфляційні в розмірі 1408,59 грн. за період з 19.02.216 року по 14.04.2016 року.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

При розрахунку інфляційних, позивачем не взято до уваги те, що у лютому 2016 року мала місце дефляція, зважаючи на те, що заявлений період з 19.02.2016 року по 14.04.2016 року, при розрахунку інфляційних слід враховувати і лютий 2016 року, а відтак судом здійснено перерахунок інфляційних та встановлено, що за спірний період останні складають 839,52 грн., які підлягають стягненню.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення останніх підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з присудженням до стягнення з відповідача 140858,50грн. суми основного боргу, 3% річних в розмірі 648,34 грн. та інфляційних 839,52 грн.. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (53201, м. Нікополь, вул. Трубників, б. 56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ДОНБАС-ТЕРМО" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12, код ЄДРПОУ 31445803) заборгованість в розмірі 140 858,50 грн., 3 % річних в розмірі 648,34 грн., інфляційні в розмірі 839,52 грн. та 2135,20грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.10.2016

Суддя ОСОБА_2