Ухвала суду № 61778317, 22.09.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1797/2016

Справа № 359/5057/16-ц

У Х В А Л А

22 вересня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» «КВАНТА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», про визнання права іпотеки, визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності,-

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 було подано заяву про відвід головуючому судді, яка обґрунтована наступним.

Ознайомившись із інформацією Бориспільського міськрайонного суду Київської області, заявнику стало відомо, що матеріали апеляційного оскарження ухвали суду у даній справі про забезпечення позову передані до Апеляційного суду Київської області тільки 20.09.2016 року, хоча апеляційна скарга подана 31.08.2016 року, тоді, як мали бути направлені 01.09.2016 року, чим порушено вимоги ст.ст.293, 296 ЦПК України .

Заявник також стверджує, що, виходячи з прохальної частини, позивачем заявлено 16 позовних вимог, з яких 13 формально обєднано однією вимогою №4, а саме відновлення становище, яке існувало до порушення, відповідно до яких позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобовязати вчинити дії: закрити і поновити окремі розділи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,- а також зобовязати вчинити дії: провести державну реєстрацію іпотеки, заборони на нерухоме майно, -які на думку позивача мають бути вчинені державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 В звязку з цим заявник зазначає, що за змістом ст.10, ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є субєктом владних повноважень , і рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, субєкта владних повноважень може бути оскаржена до Міністерства юстиції України, його територіальних підрозділів, або до суду, а також стверджує, відповідно до вимог ст.ст.16,17 КАС України ці вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а також приватний нотаріус не може бути відповідачем у даній справі, оскільки жодних інших позовних вимог до неї не предявлено, та, що відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заявник також вважає, що при винесенні ухвали про забезпечення позову, суддя усвідомлювала що позовні вимоги є майнового характеру, стосуються речового права права на іпотеку та застосування наслідків недійсності правочину, тобто вимоги є майновими, а також зазначає, що п.п.15,16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбаченихстаттею 216ЦК). Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбаченихчастиною п'ятою статті 216,статтею 1212ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Також заявник посилається на вимоги п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин", де розяснено, що при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22Закону України "Про захист прав споживачів"при пред'явленні позову споживачем.

Крім того, в обґрунтування заяви про відвід зазначено, що ухвалою суду від 25.07.2016 року відкрито провадження та відмовлено у здійсненні попереднього судового засідання, що на думку заявника призвело до ряду процесуальних порушень, що підтверджує необєктивність розгляду цієї справи судом та надання преференцій позивачу по відношенню до відповідачів не встановлення кола відповідачів, забезпечення позову, не витребування необхідних доказів, не дослідження сплати позивачем розміру судового збору та аналізу позовних вимог, не дослідження правил підвідомчості.

При цьому заявник посилається на розяснення, викладені в п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин", відповідно до яких, ураховуючи складність та особливість спорів, що виникають із кредитних правовідносин, проведення попереднього судового засідання є необхідним.

Також заявником зазначено про неправомірне забезпечення позову, оскільки ніяких вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, тощо не заявлено, а також , що суддею не вжито жодної з дій, які визначені та рекомендовані постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Заявник стверджує, що чисельність порушення норм процесу , необєктивність та упередженість судді у даній справі є очевидною, що кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, та що згіно п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та упередженості судді.

Другий представник відповідача ОСОБА_5 підтримав заяву про відвід.

Представник позивача проти задоволення заяви про відвід заперечував, посилаючись на те, що представником відповідача не наведено фактів упередженого ставлення судді, а лише висновки щодо заявлених позовних вимог. Він також зазначає, що позивачем сплачено судовий збір в повному обсязі судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру, одна з яких містить вимогу, що стосуються наслідків визнання правочину недійсним та не носить майнового характеру. Він також вважає, що вчасне направлення апеляційної скарги до апеляційного суду, це не є компетенцією судді, а є обовязком працівників канцелярії суду.

Заслухавши пояснення представників відповідача, суд вважає, що підстави для задоволення відводу судді відсутні.

Так, чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає підстави для відводу судді, які визначені ст.20 ЦПК України.

В тому числі за змістом п.4 ч.1 вказаної статті суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Проте, представники відповідача не навели достатніх доводів, а також не надали жодного належного і допустимого доказу на підтверджені того, що існують обставини, які б викликали сумнів в обєктивності та неупередженості головуючого судді.

Так, заявником визнано, що обставини невчасного передання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції йому не відомі, в той час, як в зазначений в заяві період з 16.08.2016 року по 19.09.2016 року головуючий суддя у даній справі знаходилась у черговій щорічній відпустці.

Щодо інших наведених в заяві фактів, які заявник вважає порушенням процесуального законодавства та упередженим ставленням судді до відповідачів, слід зазначити наступне.

Всупереч твердженням представника відповідача ОСОБА_1 попереднє засідання у даній справі не є обовязковим в силу вимог ч.7 ст.130 ЦПК України Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Проте, не проведення попереднього засідання у даній справі, не позбавляє відповідачів права в силу вимог ст.ст.131, 168 ЦПК України подавати докази та заявляти відповідні клопотання під час судового розгляду, до початку розгляду справи по суті.

Щодо порушення суддею правил підсудності при відкритті провадження у даній справі, то заявлена вимога щодо відновлення становища позивача, яке існувало до порушення, в тому числі щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3,закриття та поновлення розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то вони не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично позивачем не оскаржуються дії приватного нотаріуса як державного реєстратора, і такі дії, про які просить позивач можуть бути вчинені на підставі рішення суду будь-яким уповноваженим державним реєстратором речових прав на нерухоме майно.

Щодо неправильної сплати позивачем судового збору з позовних вимог немайнового характеру, то суд, в силу вимог п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, встановивши, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.119,120 цього кодексу, та, що не було сплачено судовий збір, надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, і, якщо позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, залишає позовну заяву без розгляду.

Щодо порушень допущених суддею при розгляді заяви про забезпечення позову, то рішення суду, як це вбачається зі змісту поданої заяви є предметом апеляційного оскарження, в той же час слід зазначити, що відповідачі не скористались своїм правом,передбаченим ч.4 ст.154 ЦПК України, та протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали не подали заяву до суду про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті без їх повідомлення.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за субєктивним та обєктивним критеріями.

Відповідно до субєктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з обєктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Подана заява, а також вищенаведені фактичні обставини справи не свідчать про те, що головуючий суддя у даній справі виявила упереджене чи необєктивне ставлення до осіб, які беруть участь у справі та не забезпечила рівні права і можливості усім особам, які беруть участь у справі щодо здійснення їх прав, а також не сприяла, чи перешкоджала всебічному, повному та обєктивному зясуванню обставин справи.

З урахуванням наведеного, заява про відвід задоволенню не підлягає, оскільки наведені в заяві обставини не свідчать про необєктивність чи упередженість судді.

На підставі викладеного, керуючисьст.20,21,24 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про відвід головуючому судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мурановій-Лесів І.В. відмовити.

Ухвала суду самостійному апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів