Постанова № 61777822, 15.09.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 2107/1226/2012

Провадження № 2-а/653/24/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» до Генічеської міської ради, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинними рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» , звернулося до суду із позовом про визнання нечинними рішення , посилаючись на те, що Генічеською міською радою винесено рішення за №476 від 27.12.2007 року «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування об'єкта», згідно якого пунктом 26 надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га за адресою: місто Генічеськ, проспект Миру, 109 в оренду на 49 років, із земель житлової та громадської забудови; винесено рішення №572 від 26.03.2008 року «Про погодження місця розташування обєкту та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянам та фізичним особам-підриємцям», згідно якого пунктом 7 затверджено ФОП ОСОБА_2 матеріали погодження місця розташування будівлі магазину у м. Генічеську пр. Миру,109; винесено рішення №779 від 27.11.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання земельної ділянки в оренду», згідно якого пунктом 1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою для розташування будівлі магазину за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109.

Посилається на те, що згідно рішення №88 від 14.02.1990 року виконавчого комітету Генічеської міської ради, Генічеській типографії було виділено у користування земельну ділянку площею 0,19 га за адресою м. Генічеськ, пр.Миру,109. Фактично межі та площа земельної ділянки були визначені на схематичному плані складеному 29.10.1991 року. Загальна площа земельної ділянки складає 1897 кв.м. Під будівлями знаходиться 1026 кв.м. земельної площі, під двором 871 кв.м. земельної площі. Мало місце перереєстрації та зміни власників нерухомого майна. Згідно витягу про державну реєстрацію права власності, виданого Генічеським державним бюро технічної інвентаризації №30223334 від 07.06.2011 року ТОВ"Видавництво Дніпро" є власником 49/50 частини нежилих будівель, які розміщені за адресою м. Генічеськ, пр.Миру,109. Перша реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем була здійснена 17.11.2006 року, номер витягу 12554648. Отже, до ТОВ"Видавництво Дніпро" як набувача і власника нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м. Генічеськ, пр.Миру,109, відповідно до діючого законодавства перейшло право користування тією земельною ділянкою на якій розміщене нерухоме майно та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна.

Вказує, що прийняті Генічеською міською радою рішення порушили законні права та інтереси набувача і власника нерухомого майна ТОВ «Видавництво Дніпро» на право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, яке розміщене за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109. Відповідно до схематичного плану від 15.02.2011 року під будівлями знаходиться 1026 кв.м. земельної площі, під двором 871 кв.м., земельної площі. Загальна площа земельної ділянки складає 1897 кв.м.

В судовому засіданні позивач директор ТОВ «Видавництво Дніпро» ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, вважають, що позивач є набувачем та власником нерухомого майна, до якого перейшло право користування земельною ділянкою та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна. Отже вважають, що такі рішення мають бути в судовому порядку визнанні нечинними, оскільки при їх прийнятті було грубо порушено чинне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 2 ст. 377 ЦК України. Просять позовні вимоги задовольнити. За його клопотанням витребувані документи, які на його думку підтверджують право позивача на земельну ділянку.

Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_5 заперечував проти позовних вимог, з огляду на те, що при прийнятті спірних рішень Генічеська міська рада діяла в межах наданих їм повноважень та в межах діючого законодавства.

Представник третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову, з огляду на те, що справа взагалі непідсудна цьому суду.

Представник третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_7 позов не визнав, заперечував проти задоволення позову, з огляду на те, справу потрібно закрити як не підсудну цьому суду , так як це спір про право, тому це цівільне провадження.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно рішення №88 від 14.02.1990 року виконавчого комітету Генічеської міської ради, Генічеській типографії було виділено у користування земельну ділянку площею 0,19 га за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109 . Фактично межі та площа земельної ділянки були визначені на схематичному плані складеному 29.10.1991 року, загальна площа земельної ділянки складає 1897 кв.м. (0,1897 га). Мало місце перереєстрація та зміна власників нерухомого майна.

Відповідно до схематичного плану від 15.02.2011 року, під будівлями знаходиться 1026 кв.м, земельної площі, під двором 871 кв.м., земельної площі. Загальна площа земельної ділянки складає - 0,1897 га(1897 кв.м).

Вперше право власності на нерухоме майно за позивачем зареєстровано Генічеським державним бюро технічної приватизації на підставі постанови господарського суду Херсонської області від 16.10.2006 року (справа №8/238-1*06), рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20.09.2010 року (справа №2-160/10), рішення суддів Апеляційного суду Херсонської області від 07.12.2010 року (справа №22-ц-11958). Саме останнє судове рішення від 20.09.2010 року було підставою реєстрації права власності в БТІ. Судове рішення від 20.09.2010 року набрало законної сили. Підтвердженням викладеного факту є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14658564 від 16 грудня 2013 року. Нерухоме майно позивача складається з адміністративної будівлі літ. А, прибудови з підвалом літ.Б, складу літ.В, сауни літ.Г, рожки літ. Д, споруд № 1 -3.

В травні 2007 року позивача було позбавлено права власності на нерухоме майно, у звязку з чим представник позивача звернувся до відповідача з заявою утриматися від прийняття рішень та вчинення дій, щодо оформлення права власності на нерухоме майно, прийняття рішень з земельних питань, до прийняття законного рішення у судовій справі за фактом незаконного відчуження майна.

Проте незважаючи на це, Генічеською міською радою винесено рішення за №476 від 27.12.2007 року «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування об'єкта», згідно якого пунктом 26 надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га за адресою: місто Генічеськ проспект Миру, 109 в оренду на 49 років, із земель житлової та громадської забудови; винесено рішення № 572 від 26.03.2008 року «Про погодження місця розташування обєкту та надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянам та фізичним особам підприємцям», згідно якого пунктом 7 затверджено ФОП ОСОБА_2 матеріали погодження місця розташування будівлі магазину у м. Генічеську пр. Миру,109; винесено рішення №779 від 27.11.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання земельної ділянки в оренду», згідно якого пунктом 1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою для розташування будівлі магазину за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109.

Скасування ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року постанови господарського суду Херсонської області від 16.10.2006 року по справі №8/238-ПН-06, не позбавляє права власності ТОВ"Видавництво Дніпро", оскільки залишається законне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20.09.2010 року по справі №2-160/10, яке саме і є підставою виникнення права власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Реєстраційною службою Генічеського районного управління юстиції Херсонської області від 16.12.2013 року.

05.02.2014 року ухвалою господарського суду Херсонської області по справі №923/98/13-г затверджено мирову угоду між ПАТ „ЕК"Херсонобленерго" та ТОВ"Видавництво Дніпро" відповідно до якої ПАТ"ЕК"Херсонобленерго" (апелянт по справі №8/238-ПН-06), визнав право власності за ТОВ"Видавництво Дніпро" на 49/50 частку нерухомого майна, розташованого в м. Генічеську по проспекту Миру, 109 та відмовилося від будь-яких заявлених раніше заяв, скарг щодо оспорення права власності на це майно за ТОВ"Видавництво Дніпро".

Згідно з витягом про державну реєстрацію права власності виданого Генічеським державним бюро технічної інвентаризації № 30223334 від 07.06.2011 року, за ТОВ «Видавництво Дніпро» , як за власником майна поновлено реєстрацію та зареєстровано 49/50 частини нерухомого майна, яке розміщене за адресою м. Генічеськ, пр. Миру,109. (попередній витяг № 29076233 від 21.02.2011 року). Форма власності - приватна.

Дослідивши наданні докази, суд вважає, що спірні рішення відповідача винесені необґрунтовано, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, та порушують чинне законодавство, зокрема, ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України, ч.2 ст. 377 Цивільного Кодексу України, порушено право

позивача, як набувача і власника 49/50 частини нерухомого майна, яке розташоване за

адресою: м. Генічеськ, пр. Миру, 109 права користування тією земельною ділянкою, на якій, нерухоме майно розміщене, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

До ТОВ „Видавництво Дніпро" (позивача), як набувача і власника нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109, відповідно до діючого законодавства, перейшло право користування земельною ділянкою та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна. Власником 1/50 частки майна за адресою пр. Миру, 109 є громадянин ОСОБА_1

Земельна ділянка по пр. Миру 109 була виділена і передана Генічеській типографії у користування, та фактично встановлено межі та площу земельної ділянки.

Судом також встановлено, що ТОВ «Видавництво Дніпро» , як власник 49/50 частини нерухомого майна не відмовлялося від права користування земельною ділянкою на якій знаходиться належне йому майно, і від тієї частини ділянки, яка необхідна йому для обслуговування нерухомого майна.

Також встановлено, що на час винесення Генічеською міською радою спірних рішень, рішення про вилучення земельної ділянки за адресою м. Генічеськ, пр. Миру. 109. Генічеська міська рада не приймала, та тільки 18.08.2010 року Генічеською міською радою було винесено рішення № 1339 «Про вилучення земельної ділянки» , в п.1 якого зазначено, що «Вилучити земельну ділянку вільну від забудови, надану під адміністративно-виробничу будівлю А.Т.П. площею 900 кв.м за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109 та зарахувати до земель запасу Генічеської міської ради, для подальшого раціонального використання», яке в свою чергу було оскаржено позивачем у справі.

Та як вбачається з постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 22 травня 2012 року по справі №2107/1207/2012 року, Генічеська міська рада ухвалила рішення №1339 (п.1) від 18.08.2010 року «Про вилучення земельної ділянки вільної від забудови, площею 900 кв.м. за адресою м. Генічеськ, пр.Миру, 109». Однак, суд дослідивши матеріали справи встановив, що мова йде про земельну ділянку, прилеглу до будівель, власником яких є ТОВ"Видавництво Дніпро", і яка є земельною ділянкою необхідною для обслуговування цих будівель. А тому, суд визнав нечинним пункт 1 рішення №1339 Генічеської міської ради від 18.08.2010 року. Вказана постанова набрала законної сили. Це також підтверджує, що твердження ОСОБА_2С, про те, що до ТОВ"Видавництво Дніпро", як власника майна, яке розташоване в м. Генічеську по пр. Миру,109 перейшло право «користування лише тією частиною земельної ділянки, на якій нерухоме майно розміщене, без площі двору» є безпідставним.

Також суд бере до уваги та погоджується із посиланням ТОВ «Видавництво Дніпро» про те, що Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 29.04.2013 року, яка набрала законної сили, також встановлено обставини справи щодо прав ТОВ «Видавництво Дніпро» на користування земельною ділянкою в м. Генічеську по пр.Миру, 109.

Так постановою Генічеського районного суду від 29.04.2013 року було визнано нечинним рішення VII сесії VI скликання Генічеської міської ради №121 пункт 25), від 25.03.2011 року, в якому зазначалося: відмовити юридичній особі - товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» (ідентифікаційний ) 31917801), у виготовлені проекту землеустрою щодо складення договору оренди на земельну ділянку площею 0,1897 га., за адресою: місто Генічеськ, проспект Миру, 109, для розміщення нежилих будівель, оскільки ділянка надається під будівлями, а не їх частинами".

Так, постановою зобовязано Генічеську міську раду надати дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» (ідентифікаційний код -р917801), на виготовлення проекту землеустрою та укласти договір оренди на земельну ділянку площею 0,1859 га., (1859 кв.м.) за адресою:м. Генічеськ, пр. Миру, 109, на якій знаходиться нерухоме майно товариства, та яка необхідна для обслуговування нерухомого майна.

Як вбачається з іншої постанови Генічеського районного суду від 29.04.2013 року по справі №653/56/13-а, суд дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника Генічеської міської ради, дійшов до висновку, про право ТОВ «Видавництво Дніпро», як власника 49/50 частки майна на користування земельною ділянкою площею 1859 кв.м., право громадянина ОСОБА_1, як власника 1 /50 частки майна про право користування земельною ділянкою площею 37,94 кв.м.

Крім того, судом встановлено, що на час винесення відповідачем рішень на користь ОСОБА_2 у вказаної фізичної особи-підприємця було відсутнє нерухоме майно за адресою м.Генічеськ, пр.Миру, 109.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Первинні документи та докази про належність права власності за ТОВ «Видавництво Дніпро» були досліджені та ним була надана оцінка у вищевказаних судових рішеннях.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України (в редакції чинної на час виникнення правовідносин) - якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані обєкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

ОСОБА_2 не набував на аукціоні права оренди земельної ділянки за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109. Такий аукціон Генічеською міською радою взагалі не проводився.Також не мав у власності нерухомого майна.

Судом дослідженні схематичний план від 29.10.1991 року, яким фактично встановлено межі та площу земельної ділянки, яка склала 1897 кв.м., схематичний план від 15.02.2011 року, згідно якого під будівлями знаходиться 1026 кв.м. земельної площі, під двором 871 кв.м. земельної площі, абрис земельної ділянки, та було встановлено, що виділена земельна ділянка ОСОБА_2 входить до площі під двором 871 кв.м., та повністю перекриває вїзд до двору, що позбавляє набувача і власника нерухомого майна прав передбачених ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України, користування тією земельною ділянкою на якій нерухоме майно розміщене та частиною земельної ділянки яка необхідна для обслуговування нерухомого майна.

Оскільки ситуаційний план достовірно дає уявлення місцезнаходження запитуваної земельної ділянки відносно вулиць, проїзду та інших домоволодінь, а також відносно окремих будівель або їх частин, із наданих планів вбачається, що досліджувальна земельна ділянка , виділена ОСОБА_2 знаходиться на території двору позивача, та входить в склад земельної ділянки, яка перейшла до позивача як до нового набувача майна. Також це вбачається шляхом співставлення та дослідження абрису присадибної ділянки від 29.10.1991 року, схематичного плану від 29.10.1991 року, кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого на замовлення ТОВ «Видавництво Дніпро», та абрису ділянки кадастрового плану земельної ділянки. Крім того, при складені акту від 12.05.2008 року про встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 в зазначеному документі не вказані суміжні землекористувачі, тобто не відбулось погодження меж земельної ділянки. Таким чином, виходячи з досліджуваного проекту землеустрою та з кадастрового плану земельної ділянки, яка була відведена фізичній особі ОСОБА_2 за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 109 земельна ділянка площею 0,0075 га була відведена на земельній ділянці, яка була надана раніше у користування згідно рішення № 88 від 14.02.1990 року Генічеській типографії та в подальшому була передана позивачу.

Досліджені докази спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що його земельна ділянка не знаходиться на земельній ділянці виділеній у 1990 році Генічеській типографії, та не порушує прав позивача.

З технічної документації на земельну ділянку, проекту землеустрою, технічної документації на будівлі виділену за рішенням Генічеської міської ради про виділення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 під будівництво магазину на земельній ділянці у м. Генічеськ, пр. Миру. 109 є проїздом і підїздом до приміщень ТОВ «Видавництво Дніпро», а саме до приміщень № 8,9,10 на 1-му поверсі будівлі під літ. «А», до приміщення № 2 на 1-му поверсі будівлі під літ. «Б», до приміщень № 1,2,3 на 2-му поверсі будівлі під літ «Б», приміщень № 1,2,3.4,5,6 будівлі під літ. «В», приміщень № 1,2,3,4,5 будівлі під літ «Г».

Суд враховує те, що обставини, які встановлюються за допомогою доказів, поділяються на дві групи: обставини, які належать до предмета доказування, та обставини, які не входять до предмета доказування, але мають значення для встановлення істини в адміністративній справі Тому доказування в адміністративному процесі тільки тоді виконує своє призначення, коли у повному обсязі будуть встановлені як основні, так і проміжні (другорядні) обставини, оскільки визнання їх судом, встановлення їх звязків з обставинами предмета доказування дозволяє скласти повну картину справи та постановити не тільки обґрунтований й законний висновок по суті справи, а й здійснити заходи щодо недопущення в подальшому винесення будь-якого рішення, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень відносно людини або колективного субєкта, які порушують або звужують їх права, встановлені Конституцією України та законами України.

Згідно вимогст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1статті 69 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1ст. 2 КАС Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції Українипроголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно дост. 144 Конституції Україниоргани місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституціїчи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Також судом враховується ст. 1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, з огляду наст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 9 частини першоїстатті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»установлено, що питання з приводу організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З огляду наст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Розпорядження ж землями територіальних громад, в тому числі і шляхом передачі земельних ділянок у власність або користування, в силу приписівст. 12 ЗК Українитаст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»належить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, які вправі прийняти рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки.

Генічеською міською радою не враховані вимоги закону, а саме ч. 2 ст. 120 ЗК Украни та ч. 2 ст. 377 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаєЗакон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Уст. 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 158 ЗК Українипередбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У відповідності дост. 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, Генічеською міською радою оскаржувані рішення, були прийнятті з порушенням чинного законодавства, порушили право позивача, як набувача і власника 49/50 частини нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Генічеськ, пр. Миру,109 права користування тією земельною ділянкою, на якій нерухоме майно розміщене, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна.

Суд враховує, що обовязковою умовою визнання рішення чи дії субєкта владних повноважень протиправним та його скасування є доведеність позивачем його прав та порушення цим рішенням чи дією охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із принципу ст. 71 КАСУ, згідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивач довів факт порушень саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема довів наявність в ТОВ «Видавництво Дніпро» субєктивного матеріального права та законного інтересу, на захист якого подано позов.

Саме відведена третій особі земельна ділянка перешкоджає законним правам користування та розпорядження земельною ділянкою, належної саме позивачу, належність якого підтвердилась в ході дослідження наданих доказів.

Згідно з ч. 1ст. 162 КАС Україниадміністративний суд має право у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Оскарження рішень суд вважає ефективним способом захисту порушених прав, виходячи із змісту принципів проголошених Конституцією України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки винесенні рішення порушують права та інтереси позивача, як власника майна, підїзжати до будівель, користуватися будівлями та у відповідності до положень ч. 2 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України користуватися земельною ділянкою необхідною для обслуговування цих будівель, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання рішень нечинними.

За наведених вище обставин спава підсудна адміністративному суду, та не повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, як то наполягає представник третьої особи.

Згідно зіст. 50 КАС Українисторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина першастатті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділуVIПрикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу Україниу разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України у сумі 96,57 шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро», оскільки позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» до Генічеської міської ради, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинними рішення задоволено повністю.

Керуючись ст.ст.159,160,161 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» до Генічеської міської ради, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинними рішення задовольнити.

Визнати нечинним пункт 26 Рішення № 476 від 27.12.2007 Генічеської міської ради «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га за адресою м. Генічеськ пр. Миру,109 у оренду на 49 років, із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради»

Визнати нечинним пункт 7 рішення № 572 від 26.03.2008 року Генічеської міської ради «Про затвердження ФОП ОСОБА_2 матеріали погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га із земель житлової та громадської забудови (графа 71 згідно форми № 6-зем інші відкриті землі) міста Генічеська по проспекту Миру, 109 на території Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області для оформлення права користування землею шляхом укладення договору оренди строком на 49 років та дати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду на 49 років».

Визнати нечинним пункт 1 рішення № 779 від 27.11.2008 року Генічеської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), для розташування будівлі магазину, площею 0,0075 га, розташованої за адресою місто Генічеськ, проспект Миру, 109 із земель житлової та громадянської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» витрати зі сплати судового збору у розмірі 96,57 (девяносто шість гривень 57 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача Генічеської міської ради Херсонської області.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_8