Рішення № 61774478, 26.09.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5607/16-ц 2/335/1378/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретареві Якимовій О.С., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги про визнання протиправними дії Координаційного центру з надання правової допомоги щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Координаційного центру з надання правової допомоги про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, зазначивши наступне. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2015 року ОСОБА_3 була поновлена на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області, яке відповідачем виконано не було. На виконання рішення суду відповідач надіслав наказ про поновлення на роботі ОСОБА_3 на його адресу, не повідомивши особисто позивача про поновлення її на роботу. 25.04.2016 року відповідач звільнив ОСОБА_3 з посади директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п.6 ст.36 КЗпП України, не ознайомивши її ані з наказом про її поновлення, ані з наказом про звільнення. З урахуванням уточнень до позову просить суд визнати протиправними дії Координаційного центру з надання правової допомоги щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги; визнати наказ Координаційного центру з надання правової допомоги №116-к від 25.04.2016 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п.6 ст.36 КЗпП України незаконним, в частині звільнення ОСОБА_3 за п.6 ст.36 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області; стягнути з Координаційного центру з надання правової допомоги на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15325 грн.61 коп., моральну шкоду 3000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2015 року виконано відповідачем у повному обсязі, ОСОБА_3 повідомлялася відповідачем про поновлення її на роботі за адресою, яку вказував представник позивачки у позовах та в апеляційних скаргах. Про зміни в організації праці, перепрофілювання Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та про наступне вивільнення ОСОБА_3 була попереджена 28.03.2015 року, їй також були запропоновані інші посади, від яких вона відмовилася. Відповідач звільнив ОСОБА_3 на законних підставах, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, зясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

У відповідності зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги № 6-к від 03.02.2014 року ОСОБА_3 з 03.02.2014 року призначена на посаду директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Наказом в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги № 370-к від 07.07.2015 року ОСОБА_3 з 09.07.2015 року звільнена з посади директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за одноразове грубе порушення трудових обовязків, відповідно до п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України. Підстави: копія рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21.05.2015 р., копія листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області від 27.05.2015 року № 0244 та копія акту про відмову в наданні пояснень від 27.05.2015 року, копія рішення Апеляційного суду Запорізької області від 05.06.2015 року, службова записка начальника відділу персоналу, державних закупівель та юридичного забезпечення діяльності ОСОБА_4 від 07.07.2015 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2015 року з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.01.2016 року про виправлення описки визнано незаконним наказ виконуючого обовязки директора Координаційного центру з надання правової допомоги № 370-к від 07.07.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України; поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області; стягнуто з Координаційного центру з надання правової допомоги на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 682 грн. 03 коп.; стягнуто з Координаційного центру з надання правової допомоги на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01.03.2016 р. рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2015 року змінено в частині поновлення на роботі, замість „поновити ОСОБА_3 на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області вказано „поновити ОСОБА_3 на посаді директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги № 88-к від 17.03.2016 року у Запорізькій області на виконання Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01.03.2016 р. наказ від 07.07.2015 року № 370-к про звільнення ОСОБА_5 скасовано, поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Наказ № 88-к від 17.03.2016 року був відправлений відповідачем на адресу: м.Запоріжжя, вул.Ситова,13 б,кв.17, та отриманий 18.04.2016 року представником позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 (довідка начальника 104 п/в ОСОБА_6 а/с 17).

Наказом виконуючого обовязки директора Координаційного центру з надання правової допомоги № 116-к від 25.04.2016 року ОСОБА_3 звільнена з посади директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги 27 квітня 2016 року у звязку з відмовою від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці, відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 331/5 від 10.03.2015 року у звязку зі змінами в організації праці та перепрофілюванням центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної допомоги перейменований на Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги у Запорізькій області.

На аркуші справи 112 міститься попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3 у звязку зі змінами в організації праці та ст.49-2 КЗпП України, з пропозицією іншої роботи. З попередженням ОСОБА_3 ознайомлена 28.03.2015 року.

Згідно зі штатним розписом Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 03.02.2015 року директором Координаційного центру з надання правової допомоги затверджений штат у кількості 14 штатних одиниць, з 4 структурними підрозділами (а/с 89).

Після перепрофілювання Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно зі штатним розписом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з квітня 2015 року директором Координаційного центру з надання правової допомоги затверджений штат у кількості 28 штатних одиниць, з 6 структурними підрозділами, у структурному підрозділі керівництво змінилася кількість штатних посад, а саме впроваджена посада заступника директора (а/с 90).

У ч. 3ст. 32 КЗпП Українипередбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року № 6-59цс12 і відповідно дост. 360-7ЦПК Україниє обов'язковим для всіх судів України.

Також у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що припинення трудового договору за п. 6ст. 36 КЗпП Українипри відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Пункт 6 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипередбачає, що такою підставою може бути відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Ч. 3ст. 32 КЗпП передбачений обов'язок працедавця повідомити працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Міністерства юстиції України від 10.03.2015 року № 331/5 „Питання розвитку системи безоплатної вторинної правової допомоги керівництвом Координаційного центру з надання правової допомоги вдвічіі був збільшений штат працівників, утворені нові структурні підрозділи, введені нові посади, що безперечно свідчить про зміни в істотних умовах праці позивачки.

Доводи представника позивача, про те, що позивач ОСОБА_3 належним чином не була повідомлена про поновлення її на роботі та про її звільнення, є непереконливими, оскільки за довіреністю від 05.06.2015 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 (а/с 27) одержувати документи, довідки будь-якого змісту, всю поштову кореспонденцію представник позивачки отримував за адресою:м.Запоріжжя, вул.Ситова, 13 Б кв.17, яку вказував у позовних заявах та апеляційних скаргах, сам особисто приймав участь у всіх судових засіданнях без участі ОСОБА_3

Як пояснював представник позивачки у судовому засіданні, він особисто отримав наказ про поновлення та про звільнення ОСОБА_3, та переадресував їх позивачці.

Посилання представника позивача на вищевказані обставини, на які він послався як на підставу позовних вимог про визнання незаконним звільнення, не впливають на висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

ОСОБА_3 була попереджена про наступні зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці і відмовилася від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на запропонованих їй посадах, то підстава для звільнення її згідно п.6 ч.1ст. 36 КЗпП Українивідповідає чинному законодавству, внаслідок чого вимоги щодо визнання наказу № 116-к від 25.04.2016 року про звільнення ОСОБА_3 за п.6 ст.36 КЗпП України та про її поновлення не підлягають задоволенню.

На думку суду твердження представника позивачки про те, що відповідачем порушений порядок призначення на посаду, передбачений ст.ст.24,29 КЗпП України є необгрунтованим, оскільки позивач ОСОБА_3 була поновлена на посаді на виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01.03.2016 року, тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 15325 грн.61 коп. та моральної шкоди у розмірі 3000 грн. є похідними від позовних вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Рибалко Н.І.