Ухвала суду № 61768473, 28.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Осаулов А.А.

№22-ц/796/10185/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/36897/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

НемировськоїО.В.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

У мотивування вимог посилався на те, що 07.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №2707/1207/71-028, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 124 000,00 доларів США.

Банк свої зобов'язання за Договором виконав, надавши кредит, однак відповідач свої зобов'язання систематично порушує, отриманий кредит не повертає, відсотки за користування ним своєчасно не сплачує.

28.11.2012 рок між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах.

У подальшому, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора / стягувача за Договором №2707/1207/71-028 від 07.12.2007 року.

Станом на 01.11.2014 року відповідач має заборгованість за кредитом - 118 828 доларів США, що за курсом НБУ на 01.11.2014 року складає 1 538 903,88 грн, за відсотками - 80 826,46 доларів США, що за курсом НБУ на 01.11.2014 року складає 1 046 757,94 грн.

Також йому нараховано пеню за останні 12 місяців перед зверненням до суду в розмірі 35 344,35 доларів США, що за курсом НБУ на 01.11.2014 року складає 457 733,51 грн.

З урахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість 3 043 395,33 грн, а саме: за кредитом -1 538 903,88 грн, за відсотками - 1 046 757,94 грн, пеню за останній рік - 457 733,51 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №2707/1207/71-028, укладеним 07.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, у загальному розмірі 3 017 576 грн 14 коп., а саме, у розмірі заборгованості за кредитом в сумі 1 538 903,88 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами станом на 01.11.2014 року в сумі 1 046 757,94 грн та заборгованості по пені за період з 01.12.2013 року по 01.12.2014 року в розмірі 431 914,32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що строк сплати за Кредитним договором від 07.12.2007 року №2707/1207/71-028 настав 12.09.2011 року, що вбачається зі змісту повідомлення про зміну умов кредитного договору ПАТ «Сведбанк» від 01.09.2011 року №6396, надісланого на адресу відповідача ОСОБА_2, яким останнього було повідомлено про зміну умов кредитного договору.

За змістом п. 2.2 Договору факторингу до фактора перейшли права грошової вимоги до божників тільки за кредитними договорами, строк сплати яких не настав на дату підписання вищезазначеного договору, а оскільки до позивача відповідне право грошової вимоги не перейшло, тому в суду не було правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості.

Вказує, що витяг реєстру заборгованостей боржників та купівельної ціни, укладений від імені ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» підписаний невідомими особами без надання доказів їх повноважень на підписання відповідного витягу, а відтак не можна вважати, що відбулось переуступлення права вимоги відносно апелянта за Договором факторингу від 28.11.2012 року.

Посилається, що з розрахунку заборгованості не зрозуміло коли саме відповідач одержав грошові кошти за Кредитним договором, чим підтверджується дана обставина, з якого часу виникла заборгованість, за який період часу здійснений розрахунок заборгованості та розрахунок пені, за який період позивач звертається із вимогою про стягнення з відповідача відсотків.

Також, суд першої інстанції не встановив наявність в ПАТ «Сведбанк» чинної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями та не звернув уваги, що стягнута із відповідача загальна сума 336 673,30 доларів США не відповідає переданій загальній сумі, яка вказана у ксерокопії витягу реєстру заборгованостей боржників та купівельної ціни (додаток 1 Б) у розмірі 215 527,3 доларів США.

Залишено поза увагою суду й те, що у позивача відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, а тому у ТОВ «Кредитні ініціативи» не було правових підстав для заявлення позовних вимог про стягнення пені у іноземній валюті.

Поряд з цим, суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір пені, чим порушив вимоги процесуального закону.

Звертає увагу й на те, що відповідач отримав письмове повідомлення ПАТ «Сведбанк» від 01 вересня 2009 року про зміну умов кредитного договору. Цим самим банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначивши днем остаточного їх погашення десятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 12 вересня 2009 року.

У той же час із вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся у грудні 2014 року.

При цьому, умова Кредитного договору (п.10.11), в якій установлено збільшену позовну давність, не містить окремого підпису позичальника, іншої окремої письмової угоди сторін про збільшення позовної давності укладено не було, а відтак таку умову Кредитного договору не можна вважати угодою сторін про збільшення позовної давності.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення суми заборгованості ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №2707/1207/71-028, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 124 000,00 доларів США на строк з 07 грудня 2007 року по 07 грудня 2031 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. (а.с. 5-8)

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу №15. (а.с. 20-21)

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1 якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по Кредитних договорах, укладених з боржниками та у переліку Кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. При цьому сторони погодились, що права вимоги заборгованості по Кредитних договорах, та права вимоги по Договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються/передаються клієнтом фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нарахувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інших обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього Договору, але настане у майбутньому. (а.с. 27-35)

Пунктом 2.3 цього Договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладання цього Договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

За Реєстром заборгованостей боржників та купівельної ціни Додаток 1Б заборгованість ОСОБА_2 по сумі кредиту становить 118 828 доларів США, по процентах - 54 373,40 доларів США, по пені - 42 325,91 доларів США (еквівалент у грн - 215 527,31 грн). (а.с. 37)

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Крім того, за положеннями ст. ст. 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги, яке має наслідком заміну кредитора у зобов'язанні, передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи предмет Договору факторингу до фактора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи умови щодо валюти кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що Договір факторингу є укладеним у відповідності до вимог закону, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, що строк сплати за Кредитним договором від 07.12.2007 року №2707/1207/71-028 настав 12.09.2011 року, що вбачається зі змісту повідомлення про зміну умов кредитного договору ПАТ «Сведбанк» від 01.09.2011 року №6396, яким боржника повідомлено про зміну умов кредитного договору. Оскільки за змістом п. 2.2 Договору факторингу до фактора перейшли права грошової вимоги до божників тільки за кредитними договорами, строк сплати яких не настав на дату підписання вищезазначеного договору, а тому до позивача відповідне право грошової вимоги не перейшло і в суду не було правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості.

Вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно наданого суду апеляційної інстанції Повідомлення про зміну умов Кредитного договору вбачається, що за своїм змістом це не є повідомлення про зміну умов кредитного договору, а цим повідомленням банк попередив ОСОБА_2 що в разі несплати заборгованості у певний строк банк може вчиняти дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що витяг реєстру заборгованостей боржників та купівельної ціни, укладений від імені ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» підписаний невідомими особами без надання доказів їх повноважень на підписання відповідного витягу, а відтак не можна вважати, що відбулось переуступлення права вимоги відносно апелянта за Договором факторингу від 28.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір факторингу, укладений 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в особі директора Щербини А.П. і заступника директора Бут А.М. та ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі директора Тєлєшева М.Л., містить підписи осіб, які уклали вказаний договір, печатки юридичних осіб.

До того ж, інформація про керівників юридичних осіб є загальнодоступною.

До апеляційної інстанції представник позивача повторно надав пакет документів на спростування доводів апеляційної скарги, які представником позивача не спростовані.

Відповідно до п. 5.1.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій, у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплату неустойок та відшкодування банку збитків у випадках незалежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Згідно із п. 3.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_2 щомісяця, через касу банку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим Договором.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником через касу Банку на рахунок нарахованих відсотків НОМЕР_1 щомісяця в період з «01» по «20» число включно за попередній календарний місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачується позичальником одночасно з погашенням кредиту (п. 3.3 Договору).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Станом на 01.11.2014 року відповідач має заборгованість за кредитом - 118 828 доларів США, що за курсом НБУ на 01.11.2014 року складає 1 538 903,88 грн, за відсотками - 80 826,46 доларів США, що за курсом НБУ на 01.11.2014 року складає 1 046 757,94 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 16)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що з розрахунку заборгованості не зрозуміло коли саме відповідач одержав грошові кошти за Кредитним договором, чим підтверджується дана обставина, з якого часу виникла заборгованість, за який період часу здійснений розрахунок заборгованості та розрахунок пені, за який період позивач звертається із вимогою про стягнення з відповідача відсотків.

Вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, розрахунками заборгованості, Реєстром заборгованостей боржників та купівельної ціни Додаток 1Б. (а.с. 16, 37, 72-73).

Відповідачем не надано суду жодної квитанції, по якій ним сплачені платежі, але не враховані, як такі.

Всі доводи апелянта в цій частині зводяться до того, що він не погоджується з наданим розрахунком. Будь-яких конкретних доказів, які б свідчили, що розрахунок заборгованості не правильний, суду не надавалося.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що стягнута із відповідача загальна сума 336 673,30 доларів США не відповідає переданій загальній сумі, яка вказана у ксерокопії витягу реєстру заборгованостей боржників та купівельної ціни (додаток 1 Б) у розмірі 215 527,3 доларів США, з огляду на таке.

Так, дійсно, 28.11.2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість на загальну суму 215 527,3 доларів США, що складається з заборгованості по сумі кредиту - 118 828 доларів США, по процентах - 54 373,40 доларів США, по пені - 42 325,91 доларів США (еквівалент у грн - 215 527,31 грн).

Проте, у подальшому відповідач не виконував умови Кредитного договору, в зв'язку з чим у силу ч. 3 ст. 549 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України йому продовжували нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню, що в свою чергу призвело до збільшення заборгованості.

Щодо доводів ОСОБА_2 відносно розміру пені колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення заборгованості, позивач просив стягнути пеню за останній рік у розмірі 457 733,51 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності. (а.с. 87-88)

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом застосовано строк позовної давності щодо пені та стягнуто її за період з 01.12.2013 року по 01.12.2014 року в розмірі 431 914,32 грн.

Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України є правом суду.

До того ж, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що розмір стягнутої пені є значно меншим від розміру завданих збитків, а інші обставини, які мають істотне значення, відсутні.

Вказане вище свідчить про відсутність підстав для зменшення пені.

Також, суд звертає увагу й на те, що позивач просив стягнути пеню у гривні, а не валюті долар США, як це зазначає апелянт.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що умова Кредитного договору (п.10.11), в якій установлено збільшену позовну давність, не містить окремого підпису позичальника, іншої окремої письмової угоди сторін про збільшення позовної давності укладено не було, а відтак таку умову Кредитного договору не можна вважати угодою сторін про збільшення позовної давності.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору сторони домовилися, що строку позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років.

Як вбачається з матеріалів справи, кожний аркуш Кредитного договору підписаний ОСОБА_2, в тому числі й аркуш, де містяться положення відносно збільшення строку позовної давності.

Крім того, даний Договір не містить жодних застережень ОСОБА_2

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування збільшеного строку позовної давності.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

О.В.Немировська