Ухвала суду № 61763789, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/12375/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Маринчак Н. Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «БЕССАРАБІЯ-В» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «БЕССАРАБІЯ-В» (далі - ПП «БЕССАРАБІЯ-В») звернулось до суду з позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Арцизька ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року позовні вимоги ПП «БЕССАРАБІЯ-В» задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року апеляційну скаргу Арцизької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Арцизька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «БЕССАРАБІЯ-В» в повному обсязі.

ПП «БЕССАРАБІЯ-В» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Арцизької ОДПІ.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Арцизькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні даних декларації з ПДВ за серпень 2014 року в частині відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку. За результатами перевірки складено акт №497/15-35434347 від 12 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001211500 від 25 листопада 2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 2416713,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1208356,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ПП «БЕССАРАБІЯ-В» мало господарські відносини з ТОВ «ВІВАТ-АПК» (договір купівлі-продажу соняшникової олії №26/06-3 від 26 червня 2014 року), СФГ «Ратушненко М.І.» (договір купівлі-продажу ріпака №10/07/03 від 10 липня 2014 року), ПП «Перспектива» (договір купівлі-продажу ріпака №07/07/5 від 07 липня 2014 року, договір купівлі-продажу рапсу №02/07/5 від 02 липня 2014 року) та ТОВ «ІЗМАЇЛЬСЬКІЙ ЕЛЕВАТОР» (договір складського зберігання зерна №5 від 19 червня 2014 року з додатковими угодами до нього). Реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та його контрагентами підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» правомірно включено суми за господарськими операціями зі своїми контрагентами до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП «БЕССАРАБІЯ-В».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко Н.Є. Маринчак