Постанова № 61763626, 26.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 р. Справа № 642/4611/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.08.2016р. по справі № 642/4611/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просив суд:

- визнати протиправною діяльність посадових осіб управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про держану службу";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити, починаючи з 26.01.2011р. перерахунок пенсії та нарахувати їй пенсію у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про держану службу" від 16.12.1993р. №3723-Х11, із змінами та доповненнями, та ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788 Х11, які діяли на час призначенні позивачем пенсії, та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактичного отримання сум.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.08.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним діяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно Закону України "Про державну службу".

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-Х11, із змінами та доповненнями, та ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788 Х11, які діяли на час призначення їй пенсії, та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 25.01.2016 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій за період з 26.01.2011 року по 24.01.2016 року включно - залишено без розгляду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В той же час, відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала апеляційну скаргу, апеляційну скаргу відповідача просила залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебувала та отримувала пенсійне забезпечення, як державний службовець в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, що підтверджується пенсійним посвідчення №2089301927, видане 14.04.2011р., номер особового рахунку 809044/1211 (а.с.13).

Згідно заяви від 17.07.2014р. позивач зареєстрована та отримує пенсійне забезпечення з липня 2014р. в УПФУ в Ленінському районі м. Харкова за місцем фактичного проживання (а.с.26).

30.05.2016р. позивач звернулась до УПФУ в Ленінському районі м. Харкова із письмовою заявою про запит її пенсійної справи в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області та здійснення перерахунку їй пенсії на підставі довідок ДПІ у м. Лисичанську від 12.05.2016р. за №20/12-09-05/20 та №19/12-09-05/20 з урахуванням допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби, та індексації заробітної плати (а.с.14-17).

13.06.2016р. позивач отримала довідку УПФУ в Ленінському районі м. Харкова "Індивідульні відомості про застраховану особу" (формаОК-5), в якої визначені суми заробітку для нарахування пенсії та складає за 2009р. - 37340,71 грн., за 2010р. - 44601,62 грн. При розрахунку та призначенні розміру пенсії УПФ мало цю інформацію (а.с.25)

Протоколом №97 від 11.07.2016р. "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу" позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та зазначено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок і відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" перерахунок пенсії здійснюється у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям (а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які позивач посилався у позові, як на підстави своїх вимог, - обґрунтовані та відповідачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено доказів у підтвердження своїх заперечень до позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції на момент виходу позивача на пенсію) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно статті 37-1 Закону України "Про державну службу" ( в редакції, чинній на момент виходу позивача на пенсію) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена у січні 2011р.

Пенсійне забезпечення державних службовців в період до 01.05.2016р. було врегульоване зазначеними нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р.

10.12.2015р. прийнято Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2015 року.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, яка набрала чинність з 01.05.2016р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.05.2016р. Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р., по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені Закону України "Про державну службу", були чинними як на момент звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, так і на момент розгляду справи, неконституційними не визнавались.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. не передбачено підстав для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., з 01.05.2016р. відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що позивач із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" звернулась до відповідача 30.05.2016р.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Виходячи з того, що заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01.05.2016р., тобто після набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р., відповідач обґрунтовано прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015р. та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. чим порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.08.2016р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.08.2016р. по справі №642/4611/16-а скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині задоволених позовних вимог - відмовити, в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст постанови виготовлений 03.10.2016 р.