Ухвала суду № 61763369, 26.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 р.Справа № 553/2536/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 27.07.2016р. по справі № 553/2536/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Ленінського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати дії Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016р. неправомірними;

- зобов'язати Полтавське об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати (грошового утримання) працюючого на відповідній посаді судді, що згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області становить 28710 грн., починаючи з 01.05.2016р.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 27.07.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016 року - неправомірними.

Зобов'язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 01 травня 2016 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді Апеляційного суду Полтавської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також його виплату з урахуванням фактично виплаченої за період з 01 травня 2016 року суми щомісячного довічного грошового утримання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи. Просив розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Позивач в заяві від 22.09.2016р. просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, справу розглядати за її відсутності.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом голови Апеляційного суду Полтавської області від 19.04.2012р. №03-03/14 та відповідно до Постанови ВРУ від 12.04.2012р. №4637-VІ "Про звільнення суддів" позивач була звільнена з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку із виходом у відставку (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі №553/3354/13-а, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2013р. залишено без змін, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави щодо обмежень у виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді в період з 01 січня по червень 2013 року та щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01 січня 2013 року (а.с.15-19).

З наявної в матеріалах справи довідки Апеляційного суду Полтавської області від 11.05.2016р. за вих. № 06-29/248/16, виданої ОСОБА_1 судді у відставці, встановлено, що заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 01.05.2016р. становить: посадовий оклад - 15950, 00 грн., надбавка за вислугу років 80 % 12760,00 грн., всього 28710,00 грн. (а.с.14).

Судовим розглядом встановлено, що 23.05.2016р. позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням вищевказаної довідки від 11.05.2016р. (а.с.9-10).

Проте, відповідач 02.06.2016р. листом за вих. № 87/Х-17 відмовив позивачу у перерахунку довічного грошового утримання посилаючись на відсутність підстав для його проведення, а також вказуючи про те, що з 01.06.2015р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в порядку та на умовах, визначених, зокрема ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", не призначаються, раніше призначені пенсії (довічне грошове утримання) судді у відставці не перераховуються (а.с.11-12).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Згідно з ч. 3 ст.138 Закону (в редакції, що діяла на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, враховуючи вказане вище та згідно з постановою Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 відповідачем було призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді.

Слід зазначити, що з 27.03.2015р. набрав чинності ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 12.02.2015р. та ч. 3 ст. 141 якого викладена з зазначеній вище редакції ч.3 ст.138 без жодних змін та, крім того, доповнена новим абзацом такого змісту: "У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що всіх вищевказаних нормах закону закріплено принцип, згідно з яким розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки нараховується в залежності від розміру грошового утримання такого судді. Ця залежність означає, що у разі зміни розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (в тому числі й у зв'язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати), в обов'язковому порядку підлягає перерахунку також і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру.

Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до п. 3

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 (п. 5,7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону № 2453.

Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 Конституційний Суд вже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18.06.2007р. № 4-рп/2007, від 03.06.2013р. № 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Статтею 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які дано Bерховною Радою України.

Згідно з ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу провести перерахунок призначеної спеціальної пенсії на підставі законодавства, що діяло на час призначення пенсії, обґрунтованість позову і необхідність його задоволення.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.07.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 27.07.2016р. по справі № 553/2536/16-а залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість грн. тридцять дві коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2016 р.