Постанова № 61763320, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/5224/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року в справі № 805/5224/15-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобовязання вчинити дії з нарахування і виплати суддівської винагороди та компенсації за невикористану щорічну відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині невчинення дій з нарахування та виплати на користь ОСОБА_2: заробітної плати за період з 01.09.2014 по 08.10.2015 включно та компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2013 по 04.10.2014 тривалістю 30 календарних днів, щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2014 по 04.10.2015 тривалістю 30 календарних днів, додаткову відпустку за період роботи з 01.03.2014 по 01.03.2015 тривалістю 5 календарних днів;

-зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області вчинити дії з нарахування та виплати на користь ОСОБА_2: заробітної плати за період з 01.09.2014 по 08.10.2015 включно, компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2013 по 04.10.2014 тривалістю 30 календарних днів, щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2014 по 04.10.2015 тривалістю 30 календарних днів, додаткову відпустку за період роботи з 01.03.2014 по 01.03.2015 тривалістю 5 календарних днів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині не вчинення дій з нарахування та виплати на користь ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року включно; компенсації за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів.

Зобовязано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року в сумі 27459 (двадцять сім тисяч чотириста пятдесят девять) грн. 01 коп.

Зобовязано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2014 року на посаді помічника судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки фактично не працювала, не виконувала свої службові обовязки, тому підстави для виплати їй заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року відсутні.

В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області просить розглянути справу без участі представника управління.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 15 жовтня 2001 року по 08 жовтня 2015 року працювала в Центрально-Міському районному суді м. Макіївки Донецької області, на час звільнення обіймала посаду помічника судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки, що підтверджується трудовою книжкою.

Листом від 10 жовтня 2014 року в.о. Голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області повідомив в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про те, що в Центрально-Міському районному суді м. Макіївки Донецької області станом на 10 жовтня 2014 року не має керівника апарату, у звязку з чим в.о. Голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, просив надати відповідні розяснення з цього проблемного питання, або самостійно визначити особу, яка буде виконувати обовязки керівника апарату вказаного суду.

В.о. Голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області направлено листа від 04 грудня 2014 року до Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в якому зазначає, що працівникам суду не виплачується грошове забезпечення, у звязку з чим працівники суду потрапили в скрутне фінансове становище, просить розяснити у звязку з чим не відбувається відповідне грошове фінансування.

Відомості про надходження відповіді на зазначені листи в матеріалах справи відсутні.

Наказом в.о. Голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області № 7-К від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади помічника судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області на підставі заяви позивача та листа керівника апарату Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у звязку з переведенням для подальшої роботи в Центрально-Міський районний суд міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. Зазначеним наказом затверджено надати ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні щорічні відпустки, а саме: за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів та додаткову відпустку тривалістю 5 днів за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року.

Відповідно до наказу керівника апарату Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року № 76-К ОСОБА_2 призначено на посаду помічника судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно з довідкою про доходи № 08-725-15 від 01 вересня 2015 року, виданою ТУ ДСА України в Донецькій області, ОСОБА_2 з вересня 2014 року по серпень 2015 року не отримувала заробітну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24 листопада 2015 року звернувся до ТУ ДСА України в Донецькій області з заявою про виплату грошових коштів.

Листом від 10 грудня 2015 року вих. № 07-4090-15 ТУ ДСА України в Донецькій області надано відповідь на вищевказану заяву позивача, в якій зазначено, що копія наказу про звільнення позивача на їх адресу не надходила, а отже, вирішення питання щодо проведення зазначених виплат можливе лише після надходження копії відповідного наказу.

На підставі викладених обставин ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом для захисту своїх прав.

Судова колегія зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція.

Абзацом 23 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-ІV (далі Закон № 638-ІV) встановлено, що режим у районі проведення антитерористичної операції - це особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 3 Закону № 638-ІV боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах, зокрема: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів; пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону № 638-ІV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції.

Частиною 2 статті 14 Закону № 638-ІV встановлено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 3 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Макіївка.

Дію цього розпорядження було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Макіївка, на території якого розміщено Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам. Зокрема, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і кримінальні провадження, підсудні Центрально-Міському районному суду м. Макіївки Донецької області, було передано для забезпечення розгляду Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області.

ОСОБА_3 суддів України від 23.12.2014 № 76 здійснено заходи щодо забезпечення гарантій незалежності суддів, у тому числі щодо їх переведення та виплати суддівської винагороди, а саме прикріплення суддів Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (розміщене на сайті «Судова влада» та є загальнодоступним ).

На виконання Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», рішення ОСОБА_3 суддів України № 76 та розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 Державною судовою адміністрацією України видано наказ «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим» від 15.10.2014 № 133, яким визначено (збільшено) кількісний склад суддів місцевих загальних судів.

Відповідно до вищезгаданого наказу № 133, кількість суддів у Центрально-Міському районному суду м. Макіївки Донецької області становить 8, а у Слов'янському міськрайонному суді Донецької області - 22.

Іншим наказом Державної судової адміністрації України від 20.10.2014 № 135 збільшено штат працівників апаратів місцевих судів у Донецькій області, а саме з 1970 до 2081 посад.

Враховуючи вищевикладене та ситуацію, що склалася на території АР Крим, Донецької і Луганської областей, з метою збереження робочих місць, Державною судовою адміністрацією України було збільшено кількість штату апарату судів на всій території, підконтрольній українській владі.

Наказом Голови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24.12.2014 № 15к тимчасово прикріплено штат суддів та апарат Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області до штату Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

ОСОБА_2 у своєму позові зазначає, що тривалий час не мала можливості перевестися до іншого суду через брак вакансій у судах Донецької області, при цьому жодної допомоги у працевлаштуванні з боку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області їй надано не було. Проте позивач не довів під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, що звертався для працевлаштування до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області чи до відповідача для сприяння працевлаштуванню.

Також колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки процедурі звільнення ОСОБА_2 з Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області.

Відповідно до частини першої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду.

Відповідно до частини третьої статті 154 Закону України «Про судоустрій суддів і статус суддів», судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Отже чинним законодавством чітко визначено особу, до повноважень якої належить звільнення помічника судді керівник апарату відповідного суду.

Вирішуючи питання про проведення нарахувань працівникам апарату місцевих загальних судів при наданні відпусток, виплаті компенсацій за невикористані дні відпустки тощо Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області керується інформацією, викладеною керівником апарату суду в копії відповідного наказу, який надходить до управління. Копія такого наказу має бути завірена належним чином та містити зазначені відомості, облік яких веде кадрова служба відповідного суду.

Копія наказу керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Макіївки про звільнення позивача з посади помічника судді вказаного суду, оформлена належним чином, яка б надавала законні підстави вважати позивача звільненим і провести відповідні виплати до ТУ ДСА України в Донецькій області не надходила.

Наказ в.о. голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_4 від 08.10.2015 №7-к «Про звільнення ОСОБА_5», який суд визнав належним та допустимим доказом по справі, не може спричиняти відповідних правових наслідків, адже був виданий посадовою особою поза межами її повноважень.

Окрім цього вирішуючи спірні правовідносини необхідно встановити підстави невиконання позивачем своїх посадових обовязків з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року.

Наказом Голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області № 9 від 29 серпня 2014 року, у звязку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, з 01 вересня 2014 року встановлено простій у роботі Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області зі збереженням за працівниками Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поняття «простій» законодавчо врегульовано в ст. 34 Кодексу законів про працю України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 Кодексу законів про працю України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

З аналізу наведених норм вбачається, що як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не повязаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 13.07.2011 у справі № 6-21724св10.

Таким чином, за відсутності доказів, що ОСОБА_2 виходила на роботу в період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року, як то табелі обліку робочого часу, та виконувала звої посадові обовязки, в неї відсутнє право на отримання заробітної плати. Оскільки питання виплати заробітної плати безпосередньо пов'язане з фактичним виконанням працівником своїх обов'язків

Що стосується вимог з нарахування та виплати на користь позивача компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2013 по 04.10.2014 тривалістю 30 календарних днів, щорічну основну відпустку за період роботи з 04.10.2014 по 04.10.2015 тривалістю 30 календарних днів, додаткову відпустку за період роботи з 01.03.2014 по 01.03.2015 тривалістю 5 календарних днів колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 82 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки», за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

За таких обставин період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року не може бути врахований ОСОБА_2 до стажу, що дає право на щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, а тому позовні вимоги з цього приводу також не підлягають задоволенню.

Таким чином, через невиконання позивачем своїх посадових обовязків у період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року та відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення ОСОБА_2 у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не виникло обовязку з нарахування та виплати їй заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року в справі № 805/5224/15-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобовязання вчинити дії з нарахування і виплати суддівської винагороди та компенсації за невикористану щорічну відпустку задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 р. у справі № 805/5224/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобовязання вчинити дії з нарахування і виплати суддівської винагороди та компенсації за невикористану щорічну відпустку відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_6

ОСОБА_7