Ухвала суду № 61763245, 03.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23972/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання нікчемним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання нікчемним та скасування рішення відповідача №181463 від 30 січня 2013 року про проведення державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна 4275380000 (квартира), АДРЕСА_1, та здійснених на підставі записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до останнього (далі - оскаржуване рішення); зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на квартиру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання нікчемним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - було закрито.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, ОСОБА_3 є онуком померлої ОСОБА_4.

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 вересня 1994 року, виданого виконавчим комітетом Ленінградської районної ради народних депутатів міста Києва, на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

21 вересня 2002 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Л.О., та зареєстрований у реєстрі за №791, яким усе своє майно заповідала ОСОБА_3

При цьому, як стверджував позивач, прийняте відповідачем оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте без врахування вимог законодавства, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкування майна, чим позбавлено права власності на нерухоме майно інших спадкоємців, в тому числі позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Поряд з цим, згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи те, що в межах даної справи позивач просить захистити його порушені права (інтереси), що виникли з цивільних відносин, суд першої інстанції приходить до висновку, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Поряд з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14 червня 2016 року №21-41а16, якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, - спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі випливає із цивільних правовідносин, а тому він не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.