Постанова № 61757074, 28.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.09.2016р. справа №913/643/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: не зявивсявід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від02.08.2016р.по справі№913/643/16 (суддя Смола С.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпростягнення 158 028,88грн.

У судовому засіданні 21.09.2016р. оголошено перерву до 28.09.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13-205-РО від 04.01.2013 в сумі 18651 грн 38 коп., пені в сумі 63775 грн 93 коп., інфляційних втрат в сумі 68372 грн 89 коп., 3% річних в сумі 7228 грн 68 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.08.2016р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню в сумі 63 749 грн. 78 коп., 3% річних у сумі 7 019 грн. 95 коп., інфляційні витрати в сумі 59 329 грн. 48 коп., судовий збір у сумі 1 951 грн. 49 коп. В решті позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач вважає неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань в повному обсязі, посилаючись на форс-мажорні обставини, які з 2014 року і до теперішнього часу унеможливлюють здійснення господарської діяльності відповідачем.

Представник позивача у судове засідання не прибув, відзив не надав, у судовому засіданні від 21.09.2016р. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у попередньому судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (покупець) 04.01.2013р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-205-РО, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 594,04 тис.куб.м, у т.ч.

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Пунктом 5.4. Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за договором становить 613802 грн. 36 коп., крім того ПДВ 20%, усього з ПДВ 736562 грн. 83 коп.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 10.07.2013р. сторони внесли зміни в п.2.1 договору в частині зміни обсягів поставок газу, в п.5.2 щодо ціни на газ та п.5.4 в частині визначення загальної суми вартості природного газу.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. сторони внесли зміни в п.2.1 договору в частині зміни обсягів поставок газу, в п.5.1 та п.5.2 щодо ціни на газ, в п.5.4 в частині визначення загальної суми вартості природного газу, виклали п.6.1 договору в новій редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу»; п.7.2 договору був викладений в наступній редакції: «У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; доповнили п.7.4 договору новим пунктом: «Продавець звільняється від відповідальності (штраф, пені та інше) за несвоєчасну та/або неповну поставку природного газу у разі відсутності у продавця по незалежним від нього обставинам достатнього ресурсу природного газу на дату складання акту приймання-передачі газу»; виклали п.11 договору в новій редакції.

28.04.2014р. між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою сторони внесли зміни в п.1.2 та виклали його в наступній редакції: «Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу». Також були внесені зміни в п.5.1, п.5.2, п.6.1, п.9.1, п.9.2 договору.

Додатковою угодою №3 від 15.05.2014р. та Додатковою угодою №5 від 07.07.2014р. сторони внесли зміни в п.5.2 договору щодо зміни ціни на газ.

Додатковою угодою від 05.09.2014р. №6 сторони внесли зміни в п.1.2, п.5.2 договору, зокрема, виклали п.1.2 в наступній редакції: «Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу».

Додатковою угодою №7 від 10.11.2014р. та Додатковою угодою №8 від 08.12.2014р. сторони внесли зміни в п.5.2 договору щодо зміни ціни на газ.

22.12.2014 між сторонами укладена додаткова угода №9, якою внесено зміни в п.1.1, п.2.1, п.11 договору.

Додатковою угодою №10 від 05.02.2015 сторони внесли зміни в п.2.1, п.5.2 договору.

Додатковими угодами від 10.03.2015 №11, від 27.03.2015 №12, від 06.04.2015 №13, від 12.05.2015 №14, від 03.06.2015 №15 сторонами вносились зміни в п.5.2 договору щодо зміни ціни на газ.

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у період за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього протягом січня 2013грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ на суму 1 298 080 грн. 49 коп. за період січень 2013грудень 2015 року.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Згідно з п. 6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.04.2014р. №3) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з Реєстру прийнятих платежів на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ через АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2013р. по 31.07.2015р. вкл. вбачається, що відповідач в зазначений строк отриманий природний газ в повному обсязі не оплачував.

Крім того, відповідач платіжним дорученням №7 від 11.03.2016р. перерахував позивачеві суму основного боргу в розмірі 18 651грн. 38 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у задоволенні позовних вимог про стягнення несплаченої суми заборгованості за поставлений газ за період з січня 2013грудня 2015 року у розмірі 18 651грн. 38 коп. слід відмовити.

Задовольняючи позов частково, господарський суд звільнив відповідача від відповідальності до 15.12.2014р., з посиланням на відсутність можливості перерахувати грошові кошти за Договором від 04.01.2013р. №13-205-РО на підставі Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014р. №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», перерахував розмір стягуваної пені, 3% річних та інфляційних витрат, враховуючи факт оплати та дати оплат.

Водночас, господарський суд не врахував форс-мажорні обставини, на які посилався відповідач та умови п. 9.2. Договору.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, апеляційний суд визначає наступне.

Однак, як вбачається з п. 9.2. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктами 3.4. та 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та стягнення 3% річних застосовується загальна позовна давність в три роки.

Разом з тим, колегія зазначає що оскільки позивач за захистом порушених прав та законних інтересів щодо стягнення компенсаційних санкцій за весь час прострочення сплати суми основного боргу звернувся з позовом до суду 15.05.2016 р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому була надіслана позовна заява, тому, з урахуванням загального строку позовної давності та умов п. 9.2. Договору, у позивача наявні правові підстави для стягнення з боржника компенсаційних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання починаючи з 15.05.2013р.

При таких обставинах, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні витрати, які нараховані за період з 20.03.2013р. по 14.05.2013р., є безпідставними.

Крім того, відповідач посилається на те, що починаючи з квітня 2014р., здійснення господарської діяльності у Луганській області стало неможливим у звязку з загальновідомим фактом: проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, яка розпочалась відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. №405/2014.

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 № 40(3), який діяв на момент спірних відносин, право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) покладено на Торгово-промислову палату України та регіональні торгово-промислові палати.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось за підтвердженням настання форс-мажорних обставин до уповноваженого органу, у звязку з чим Торгово-промисловою палатою України видано Сертифікат (висновок) №579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.09.2014р. № 3218/05-4.

В Сертифікаті зазначено, що події, які мали місце на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, у т.ч. виконання його зобовязань за договором на купівлю-продаж природного газу №13-205-РО від 04.01.2013, укладеного з Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) 07.04.2014, які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

Умовами договору сторони передбачили дію форс-мажорних обставин.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.8.2 договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений Сертифікат (висновок) №579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.09.2014р. № 3218/05-4 був направлений позивачу 03.10.2014р. та отриманий ним 13.10.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення місто Луганськ включно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Також, постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 №466 Про призупинення здійснення фінансових операцій зобовязано банки України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.01.2016 №21635566 (т.1 а.с.178-184) місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз станом на 06.08.2014 було: вул.Шевченко, б.102, м.Луганськ.

Окрім цього, відповідно до п.6.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі, тому відповідач, у звязку з прийняттям Правлінням Національного банку України постанови від 06.08.2014 №466, з 06.08.2014р. фактично був позбавлений можливості перераховувати позивачеві грошові кошти за поставлений по договору №13-205-РО природний газ.

З метою попередження негативних наслідків, товариство відповідача у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №203 (5953) від 22.10.2014р. опублікувало оголошення з переліком втрачених штампів та печаток.

Також, у звязку з неможливістю використання засобів поштового звязку, для повідомлення контрагентів про обставини непереборної сили, які утворились та впливають на фінансово-господарську діяльність, у тому числі щодо втрати контролю над територією обслуговування, яка знаходиться під контролем бойовиків, товариство відповідача опублікувало офіційну інформацію у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №206 (5956) від 25.10.2014р.

Крім цього, у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №14 (6018) від 28.01.2015р. товариство відповідача опублікувало повідомлення про відсутність можливості розпоряджатись нерухомим майном та документацією дозвільного, звітного та правовстановлюючого характеру.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що відповідачем не було надано доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки умови щодо застосування форс-мажорних обставин випливають саме з договору, тому Сертифікат (висновок) №579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.09.2014р. № 3218/05-4 є належним доказом настання таких обставин.

Щодо доводу позивача та висновку господарського суду про те, що зазначений Сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України за відсутності відповідних повноважень та не має враховуватись судом як належний та допустимий доказ форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на момент засвідчення форс-мажорних обставин) Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.

Відповідно до абзацу першого, пункту 3.1.1 Регламенту (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, пунктом 6.13 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка Торгово-промислової палати України/ регіональної торгово-промислової палати.

Після одержання відповідачем 19.09.2014 Сертифікату (висновку) №579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3218/05-4, з 15.10.2014р. набрав чинності Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

В статті 10 вказаного Закону є посилання, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст. 11 Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що законодавством України до 15.10.2014р. певної форми документу, що засвідчує форс-мажорні обставини не встановлено. Це міг бути, як сертифікат, так і висновок, довідка тощо.

Таким чином фактичні обставини справи свідчать, що форс-мажорні обставини є доведеними та такими, що тривають на час вирішення спору.

Саме з урахуванням зазначеного колегія суддів здійснює розгляд справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У звязку з несвоєчасним виконанням грошових зобовязань позивачем нараховано пеню у розмірі 63 775,93грн. за період з 04.03.2015р. по 15.02.2016р.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.7.2 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 сторони передбачили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, ч. 4 ст. 219 ГК України визначено, що сторони зобовязання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобовязання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно зі ст. 218 ГК України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з умов п.п. 8.1.-8.4. Договору, колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини у відповідача настали з 07.04.2014р., відповідно до Сертифікату (висновку) №579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3218/05-4 від 19.09.2014р. і саме з цього часу пеня, як відповідальність відповідачу не нараховується.

Таким чином, оскільки пеня у звязку з несвоєчасним виконанням грошових зобовязань позивачем нарахована з 04.03.2015р., тому остання не підлягає стягненню з відповідача.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог про стягнення 63 775,93грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивачем нараховано 7 228,68грн. 3% річних за загальний період з 20.03.2013р. по 15.02.2016р. та 68 372,89грн. - інфляційних витрат за лютий-березень 2013р., червень 2014р. вересень 2015р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється неможливістю його виконання у звязку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона не доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, слід врахувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Згідно з п. 1.10. постанови Пленуму за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Крім того, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальністю боржника за прострочення грошового зобовязання , оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, як визначено в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14.

Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобовязання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності. Тому, посилання відповідача на неможливість виконання грошового зобовязання та відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 6 445,94грн. за загальний період з 15.05.2013р. по 15.02.2016р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

За зобовязаннями лютого 2013р. за період з 15.05.2013р. по 26.05.2013р. на суму боргу 106 106,84грн. 3% річних складають 104,65грн.

За зобовязаннями березня 2013р. за період з 15.05.2013р. по 26.05.2013р. на суму боргу 98 801,52грн. 97,45грн.

За зобовязаннями квітня 2013р. за період з 20.05.2013р. по 26.05.2013р. на суму боргу 28 629,16грн. 16,47грн.

За зобовязаннями липня 2013р. за період з 20.08.2013р. по 26.08.2013р. на суму боргу 2 046,38грн. 1,18грн.

За зобовязаннями листопада 2013р. за період з 20.12.2013р. по 24.12.2013р. на суму боргу 68 920,73грн. 28,32грн.

За зобовязаннями грудня 2013р. за період з 20.01.2014р. по 20.01.2014р. на суму боргу 126 600,44грн. 10,41грн.

За зобовязаннями лютого 2014р. за період з 20.03.2014р. по 25.03.2014р. на суму боргу 114 739,91грн. 56,58грн.

За зобовязаннями березня 2014р. за період з 20.04.2014р. по 27.04.2014р. на суму боргу 77 468,88грн. 50,94грн.

За зобовязаннями квітня 2014р. за період з 20.05.2014р. по 25.05.2014р. на суму боргу 65 170,50грн. 32,14грн.

За зобовязаннями червня 2014р. за період з 20.07.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 9 370,52грн. 378,16грн.

За зобовязаннями липня 2014р. за період з 20.08.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 2 570,80грн. 97,20грн.

За зобовязаннями серпня 2014р. за період з 20.09.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 1 388,86грн. 48,97грн.

За зобовязаннями вересня 2014р. за період з 20.10.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 1 491,44грн. 48,91грн.

За зобовязаннями жовтня 2014р. за період з 20.11.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 4 477,26грн. 135,42грн.

За зобовязаннями листопада 2014р.за період з 20.12.2014р. по 22.11.2015р. на суму боргу 25 826,40грн. 717,48грн.

За зобовязаннями грудня 2014р. за період з 20.01.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 54 154,92грн. 1 366,48грн.

За зобовязаннями січня 2015р. за період з 20.02.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 53 992,08грн. 1 224,81грн.

За зобовязаннями лютого 2015р. за період з 20.03.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 38 717,82грн. 789,21грн.

За зобовязаннями березня 2015р. за період з 20.04.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 49 160,04грн. 876,80грн.

За зобовязаннями квітня 2015р. за період з 20.05.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 17 172,00грн. 263,93грн.

За зобовязаннями травня 2015р. за період з 20.06.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 2034,83грн. 26,09грн.

За зобовязаннями червня 2015р. за період з 20.07.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 1 508,76грн. 15,62грн.

За зобовязаннями липня 2015р. за період з 20.08.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 950,40грн. 7,42грн.

За зобовязаннями серпня 2015р. за період з 20.09.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 625,68грн. 3,29грн.

За зобовязанням вересня 2015р. за період з 20.10.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 1037,52грн. 2,90грн.

За зобовязаннями жовтня 2015р. за період з 20.11.2015р. по 22.11.2015р. на суму боргу 6 438,96грн. 1,59грн.

За зобовязаннями листопада 2015р. за період з 20.12.2015р. по 22.12.2015р. на суму боргу 9 097,50грн. 2,24грн.

За зобовязаннями грудня 2015р. за період з 20.01.2016р. по 15.02.2016р. на суму боргу 18 651,38грн. 41,28грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат розмірі 68 372,89грн. за лютий-березень 2013р., червень 2014р. вересень 2015р. колегія суддів зазначає наступне.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, здійснивши повний розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів дійшла висновку, щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 61 645,49грн. за період з серпня 2014р. по жовтень 2015р., враховуючи, що найменший період визначення таких витрат складає місяць.

За зобовязаннями червня 2014р. за період з серпня 2014р. по жовтень 2015р. на суму боргу 9 370,52грн. 5 204,42грн.

За зобовязаннями липня 2014р. за період з вересня 2014р. по жовтень 2015р. на суму боргу 2 570,80грн. 1 396,10грн.

За зобовязаннями серпня 2014р. за період з жовтня 2014р. по жовтень 2015р. на суму боргу 1 388,86грн. 693,84грн.

За зобовязаннями вересня 2014р. за період з листопада 2014р. по жовтень 2015р. на суму боргу 1 491,44грн. 692,66грн.

За зобовязаннями жовтня 2014р. за період з грудня 2014р. по жовтень 2015р. на суму боргу 4 477,26грн. 1 957,10грн.

За зобовязаннями листопада 2014р. за період з січня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 25 826,40грн. 10 208,21грн.

За зобовязаннями грудня 2014р. за період з лютого 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 54 154,92грн. 19 133,47грн.

За зобовязаннями січня 2015р. за період з березня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 53 992,08грн. 15 398,25грн.

За зобовязаннями лютого 2015р. за період з квітня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 38 717,82грн. 6 191,86грн.

За зобовязаннями березня 2015р. за період з травня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 49 160,04грн. 859,13грн.

За зобовязаннями квітня 2015р. за період з червня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 17 172,00грн. -76,01грн.

За зобовязаннями травня 2015р. за період з липня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 2 034,83грн. -17,08грн.

За зобовязаннями червня 2015р. за період з серпня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 1 508,76грн. 2,45грн.

За зобовязаннями липня 2015р. за період з вересня 2015р. по жовтень 2015р. на суму боргу 950,40грн. 9,22грн.

За зобовязаннями серпня 2015р. за жовтень 2015р. на суму боргу 625,68грн. -8,13грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2016р. по справі №913/643/16 підлягає зміні в частині стягнення пені, 3% та інфляційних витрат, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська область частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2016р. по справі №913/643/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2016р. по справі №913/643/16 скасувати частково та викласти пункт другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (вул.Гагаріна, б.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05451150) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720) 6 445,94грн. 3% річних, 61 645,49грн. інфляційних витрат та 1 021,37грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (вул.Гагаріна, б.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05451150) 1 483,96грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЛО.