Постанова № 61756840, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року Справа № 904/3417/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №110-Д від 01.09.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016р. у справі № 904/3417/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-158-Б від 04.01.2013 у загальному розмірі 100 233 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016р. у справі № 904/3417/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 802 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 4 174 грн. 73 коп. - 3% річних, 179 грн. 66 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 802 грн. 33 коп. та 3% річних у розмірі 4 174 грн. 73 коп. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги п. 3.4 Договору купівлі-продажу природного газу, який є взаємоповязаний з п. 6.1 Договору, оскільки сторонами у Договорі визначено як строк (до 20-го числа) оплати, так і термін для повернення покупцеві оригіналу акту, підписаного та скріпленого печаткою. Таким чином, апелянт вважає, що для настання обовязку відповідача сплатити за отриманий газ одночасно мають настати дві події: як строк, так і термін. При цьому значення має не дата, зазначена відповідачем в акті, а дата вчинення позивачем вищевказаних дій. Відповідач свої зобовязання виконав: склав, підписав та направив позивачу акти приймання-передачі газу, що підтверджується копіями супровідних листів та описом вкладення курєрської пошти. Однак позивач свої зобовязання не виконав, підписані акти відповідачу не повернув, доказів повернення не надав. Для визначення періоду нарахування фінансових санкцій необхідним є встановлення моменту порушення зобовязання.

У звязку з відсутністю підписаних з боку позивача актів приймання-передачі газу відповідач не міг здійснити остаточний розрахунок в строк, передбачений договором, оскільки фактичний обсяг газу та його вартість не були узгоджені сторонами.

Посилаючись на п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., апелянт зазначає, що позивач не довів жодними доказами факт обізнаності відповідача, що акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем та мотивованої відмови від підписання актів, з урахуванням п. 6. 1 Договору, не надав. Тому у позивача не виникло права вимоги виконання зустрічного зобовязання здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу, оскільки позивач не довів факт передачі відповідачу товаророзпорядчих документів по договору, на підставі яких відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок.

Відтак, позивач не довів факт прострочення виконання зобовязання відповідачем та порушення строків оплати, тому що остаточний строк проведення розрахунків не настав.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У письмових поясненнях позивач не заперечує настання строку оплати до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та зазначає, що підписані сторонами акти приймання - передачі газу наявні в матеріалах справи, дата яких зазначена безпосередньо в їх тексті і підстав вважати, що акти складені в інший день немає. (а.с.243-249, т.1)

Позивач, посилаючись на практику Вищого господарського суду України стверджує, що дата підписання актів не повязана з датою виникнення зобовязання, якщо такий зв'язок прямо не передбачено угодою сторін. Акт приймання-передачі товару не являє собою правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а лише посвідчує юридичний факт постачання товару, яке відбувається незалежно від підписання акту.

Отже, доводи апелянта стосовно звязку між підписанням та поверненням актів приймання-передачі природного газу з виникненням зобовязання з остаточного розрахунку для позивача суперечать п. 3 ст. 11, п. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України. Жодним положенням договору або Закону не передбачена оплата природного газу саме після повернення актів приймання-передачі природного газу.

Позивач вважає, що виконав обовязок передати природний газ відповідачу, що підтверджується засвідченими належним чином копіями актів приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які містять, зокрема, дату, місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також важливою обставино є те, що відповідач не заявляв жодних претензій і не повідомляв позивача про неотримання природного газу (ст. 665 Цивільного кодексу України) або про порушення договору щодо кількості переданого природного газу.

На думку позивача, обовязок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту. Твердження відповідача про неотримання примірників актів приймання-передачі газу не доведені відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач на даний момент повністю погасив заборгованість з поставленого природного газу та протягом трьох років жодна дія відповідача не свідчила про те, що останній вважає свої права за спірним договором порушеними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та призначено в судове засідання на 23.08.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Сизько І.А.

У судовому засіданні 23.08.2016р. оголошено перерву до 27.09.2016р.

У судовому засіданні 27.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-158-Б (далі-договір, а.с.25-28)

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами сторони неодноразово продовжували строк дії вказаного договору, останній раз додатковою угодою № 16 від 19.06.2015 - до 30.06.2015. Крім того, у вказаній додатковій угоді сторони дійшли згоди припинити дію договору в частині поставки природного газу з 01.07.2015 (а.с.47).

На виконання умов договору позивачем у період з січня 2013 року по червень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 45 937 408 грн. 31 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період (а.с.48-77).

Відповідач поставлений в період з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ оплатив у повному обсязі (а.с.79-91), останній платіж в сумі 52 543 грн. 33 коп. (сума заявленого до стягнення основного боргу) відповідачем було проведено 12.01.2016, що підтверджується банківською випискою (а.с.113).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення 7 802,33 грн. інфляційних втрат та 4 174,73 грн. -3 % річних, нарахованих на суму основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 року між ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" укладено договір на купівлю продаж природного газу № 13-158-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 3 690,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Згідно п.п. 6.1 укладеного договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточних розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди (а.с. 30) , оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У пункті 3.4 договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяці, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач поставлений в період з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ оплатив у повному обсязі, останній платіж в сумі 52 543 грн. 33 коп. (сума заявленого до стягнення основного боргу) відповідачем було проведено 12.01.2016, що підтверджується банківською випискою (а.с.113).

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу в сумі 52 543 грн. 33 коп. є правомірним.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 35 666 грн. 79 коп., нарахованої в період з 20.02.2015 по 20.10.2015 .

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 7 802,33 грн., та 3% річних у розмірі 4 174,73 колегія суддів виходить з наступного :

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положення пунктів 3.4., 6.1. договору свідчить, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. Встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обов'язки: відповідач зобов'язаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а позивач підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання.

Відповідач свої зобовязання щодо складання, підписання та направлення позивачу актів приймання-передачі газу виконав, що підтверджується копіями супровідних листів та описом вкладення курєрської пошти.

Позивач свої зобовязання, передбачені п.3.4 Договору не виконав. Підписані акти приймання передачі відповідачу не передав. Доказів повернення суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

Таким чином, аналіз змісту п.6.1 договору дає підстави стверджувати, що питання кінцевого строку оплати фактично залишилось відкритим. Факт оплати відповідачем коштів за отриманий газ не свідчить про настання строку оплати, а є виконанням його зобов'язань у відповідності з п.6.1 договору.

За обставин ненастання строку виконання відповідачем зобов'язань по зазначених актах приймання-передачі, вимоги позивача є безпідставними.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 08.04.2014 у справі №3-7гс14, який відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім цього аналогічні правові висновки містяться в постановах ВГСУ № 924/13/16 від 26.07.16; № 906/210/16 від 3.08.16р.; № 906/12/16 від 11.08.16р.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду , обставинам справи є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог по стягненню 7 802,33 грн. інфляційний втрат та 4 174,73 грн. 3% відсотків річних рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову цієї частини позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги визнані обґрунтованими і приймаються до уваги колегією суддів, апеляційна скарги визнається такою що підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу щодо наявності в матеріалах справи підписаних сторонами актів приймання передачі не спростовує доводів апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження виконання обовязків позивача щодо повернення підписаних актів відповідачу.

Оскільки, при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, розподіл судових витрат змінюється відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016р. у справі № 904/3417/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016р. у справі № 904/3417/16 скасувати частково.

В позові відмовити повністю.

Сягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 653, 85 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят три гривні вісімдесят пять копійок).

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 03.10.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.А.Сизько