Ухвала суду № 61756296, 03.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4582/16 Головуючий 1-ї інстанції Криворотов С.В.

Справа № 624/719/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Костенко Т.М.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, судових витрат, за зустрічним позом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до ОСОБА_1 про визнання дій по перешкоджанню в обробітку земельної ділянки незаконними, стягнення збитків та судових витрат, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (надалі СТОВ «Надія»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за землю в сумі 1 266,82грн., витрати на технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 600,00грн., та судові витрати.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 4,57га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області на підставі державного акту на право власності серії ХР № 146964, виданого Кегичівською районною державною адміністрацією 08.06.2004року. На підставі договору оренди землі від 10.01.2006року, зареєстрованого Кегичівським відділом ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам 30.05.2007року за №040769600240, включно до 30.05.2014року (до моменту закінчення дії договору), зазначеною земельною ділянкою користувався відповідач. 30.06.2013року позивач подав відповідачу заяву, в якій повідомила, що після закінчення строку зазначеного договору вона немає наміру продовжувати договірні відносини, і просила повернути ділянку одразу ж після закінчення дії договору. Ця заява була зареєстрована відповідачем 10.07.2013року за №136. Вимоги щодо небажання укладати новий договір оренди відповідач сприйняв неоднозначно. При цьому позивачу в усній формі було повідомлено, що СТОВ «Надія» буде користуватися земельною ділянкою до 30.05.2014року, тобто до моменту закінчення терміну дії договору. Вона вимушена була чекати цього терміну, внаслідок чого не встигла нічого засіяти на своїй земельній ділянці. Після спливу зазначеного строку відповідач не виконав свої зобовязання за договором щодо виплати орендної плати за 5 місяців 2014 року в сумі 899,18грн. Вважає, що відповідач заборгував їй три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь період прострочення виплати орендної плати.

Відповідачем СТОВ «Надія» подано зустрічний позов, в якому вони просять визнати незаконними дії ОСОБА_1 по перешкоджанню у використанні в 2014 році зазначеної земельної ділянки на підставі укладеного між ними договору оренди та стягнути з позивача заподіяні збитки в сумі 5223,51грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на момент укладення вищезазначеного договору оренди землі сторонами було досягнуто згоди стосовно того, що право оренди виникає після укладання договору і його державної реєстрації. На їх думку кінцевою датою чинності договору є кінець 2014 рік. Згідно п.4.3 договору орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця, тобто у грудні 2014 року. Водночас, пунктом 8.2 договору передбачено обовязок орендодавця не вчиняти дії, що перешкоджали б орендареві користуватися земельною ділянкою. На зазначеній земельній ділянці СТОВ «Надія» у 2014 році вирощувала однорічні трави на сіно (овес). Зазначають, що за сприянням ОСОБА_1 станом на 03.07.2014року ці трави було скошено, чим завдано СТОВ «Надія» збитки в сумі 5223,51грн., що підтверджується відповідним актом обстеження земельної ділянки та відповідним розрахунком. Наявність вказаних збитків та неотримання цим підприємством доходів від оренди землі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, унеможливлюють сплату їй будь-якої орендної плати.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо задоволення вимог зустрічного позову заперечували, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача СТОВ «Надія» - ОСОБА_3 первісний позов не визнала. Заявлений зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 травня 2016 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із СТОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 заборгованість 1 266,82грн. та витрати по сплаті судового збору - 487,20грн., всього на загальну суму 1754,02грн.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову СТОВ «Надія» відмовлено.

В апеляційній скарзі СТОВ «Надія» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення їх зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь СТОВ «Надія» збитків у вигляді витрат на обробіток та засів спірної земельної ділянки за відсутністю належних доказів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не сплатив позивачу орендну плату за користування належної їй земельною ділянкою за 5 місяців 2014 року.

Судовим розглядом встановлено, що згідно державного акту на право власності серії ХР №146964, виданого Кегичівською районною державною адміністрацією 17.07.2002року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,57га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Цим актом визначені межі та місце розташування земельної ділянки.

10.01.2006року між ОСОБА_1 та СТОВ «Надія» було укладено договір оренди землі (надалі договір), згідно умов якого ОСОБА_1 передала в платне користування СТОВ «Надія» вищеназвану земельну ділянку строком на 7 років.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований в Кегичівському відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам України 30.05.2007року за №040769600240.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 ст.125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації, відтак державна реєстрації є необхідною умовою для набуття чинності договору оренди земельної ділянки.

В ч.1 ст.638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди землі, набуваються після підписання його сторонами та відповідної державної реєстрації (перехідні положення договору).

Згідно ст.21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктами 4.1-4.3 договору передбачено, щоорендна плата сплачується орендарем щорічно у грошовій формі в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі на суму 784,89грн. кожного року, або за бажанням орендодавця рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за землю вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Як убачається з матеріалів справи, 30.06.2013року ОСОБА_1 письмово повідомила СТОВ «Надія» про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди належної їй земельної ділянки і просила повернути її. Представник СТОВ «Надія» усно повідомив ОСОБА_1, що земельна ділянка перебуватиме в оренді до закінчення строку дії договору, тобто до 30.05.2014року. Фактично земельна ділянка перебувала в користуванні СТОВ «Надія» до цієї дати.

Але, за період з січня 2014 року по травень 2014 року (за 5 місяців) СТОВ «Надія» не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою. Заборгованість СТОВ «Надія» по сплаті орендної плати складає 899,18грн. ((143 869,82грн. х 1,5%)/12 х 5, де 143 869,82 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,5% - розмір орендної плати згідно з договором; 12 кількість місяців у році; 5 кількість місяців оренди у 2014 році).

З урахуванням того, що СТОВ «Надія» використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 на протязі 5 місяців 2014 року і не виплатило позивачу за вказаний період час орендну плату, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з СТОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 899,18грн., а також три проценти річних від простроченої суми 18,76грн. та інфляційні втрати за весь період прострочення 348,88грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобовязання первісного відповідача щодо виплати орендної плати, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 січня 2006 року, є грошовим зобовязанням, а тому згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України СТОВ «Надія» зобовязано сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати за час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з доводами суду, що СТОВ «Надія» не надано доказів з приводу понесених затрат на засівання та вирощування трави (овса) на спірній земельній ділянці до закінчення терміну дії зазначеного договору оренди, а також не спростувало твердження позивача щодо фактичного збирання підприємством засіяної трави.

Вирішуючи спір, суд повно, всебічно та обєктивно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовані дані правовідносини, надав належну оцінку зібраним у справі доказам.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» - відхилити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді