Рішення № 61755595, 29.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.16р. Справа № 904/6418/16

За позовом Публічного акціонерного товариства " БАНК ФОРУМ", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 28 989,38 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство " БАНК ФОРУМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28 989,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №3-0004/11/14-КС від 24.10.2011, в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 29.08.2016.

12.08.2016 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 51-91) та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 898,38 грн., яка складається з: 21 106,50 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 6956,75 грн. - прострочена заборгованість по нарахованим процентам; 835,13 грн. - пеня за простроченими процентами за період з 12.07.2015 по 11.07.2016. На підставі ст. 22 ГПК України зазначена заява прийнята судом до розгляду.

29.08.2016 відповідач подав до суду заяву, якою просив суд застосувати позовну давність - загальну та скорочену при нарахуванні штрафів та пені (а.с.97). Також, відповідач подав через канцелярію суду заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що нараховані проценти по кредиту в сумі 6956,75 грн. визнаються ним лише за вересень 2014 в сумі 313,71 грн. та за жовтень 2014 в сумі 142,82 грн. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що нарахування банком процентів за користування коштами за весь 2015 та за частину 2016 не є законним, оскільки нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (кінцевий термін 23.06.2015) згідно п.6 ст.232 ГК України. Згідно ст.258 п.2 ЦК України строк позовної давності дорівнює один рік і висування пені у розмірі 835,13 грн. в серпні 2016 є неправомірним. Також відповідач вказує, що на його думку слід виключити строк бездіяльності банка з 16.08.14 по 31.03.15 якбезпідставний час для нарахування санкцій. Відповідач зазначив, що 25.07.14 на вимогу банку була сплачена пеня у розмірі 124,13 грн., яка на думку відповідача повинна була зарахована в сплату процентів, в зв'язку з чим проценти складатимуть 332,40 грн. Відповідач також зазначив, що ним не було здійснено сплату кредиту, в зв'язку з неотриманням від позивача гарантійного листа про вивід з-під застави обладнання (а.с.98-99).

В межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.08.2016 до 12.09.2016.

05.09.2016 відповідач подав до суду доповнення до заперечень на позовну заяву, в яких зазначив, що належним чином виконував свої зобов'язання по сплаті кредиту, зокрема було сплачено суму в розмірі 2981,63 грн. відповідно до платіжного доручення №5 від 25.04.2014, проте позивачем було відмовлено відповідачу у виконанні платіжного доручення №5 від 25.04.2014, з посиланням на п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач вважає таку відмову банку безпідставною, оскільки обмеження встановлені п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на зобов'язання банку, щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. Тобто сума в розмірі 2981,63 грн. не є переказом в розумінні п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є вимогою щодо виконання банком своїх зобов'язань з надання банківських послуг. Відповідач пояснював, що не погашав заборгованість оскільки банк не вирішував питання щодо зняття обтяження з майна відповідача (а.с.108).

09.09.2016 позивач подав через канцелярію суду пояснення на заперечення відповідача, в яких зазначив, що в період запровадження у банку тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури позичальником здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором, в період з 25.03.2014 по 28.08.2014 банком було зараховано загальну суму у розмірі 56 046,43 грн. на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитним договором утворилась у зв'язку з припиненням погашення відповідачем боргу після 28.08.2014. Невиконання банком платіжного доручення №5 від 25.04.2014, було зумовлено забороною позивачу виконувати доручення клієнтів в тому числі в частині списання, а також і договірного списання грошових коштів з їх рахунків, але банком було роз'яснено, що погашення заборгованості за кредитним договором позичальник може здійснювати шляхом внесення коштів через касу банку або направлення коштів на погашення заборгованості з рахунків відкритих у інших банках. Щодо заперечень відповідача, з приводу неправомірності нарахування процентів та пені за весь час прострочення зобов'язання, позивач зазначив, що відповідно до ст. 1048 ЦК України, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється за весь час до дня повернення позики (кредиту). Щодо пені, позивач зазначив, що відповідно до п. 4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати пеню за кожен день прострочення зобов'язання. На підставі викладеного, позивач вважає заперечення відповідача безпідставними та просив суд позов задовольнити у повному обсязі (а.с.112-129).

В межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.09.2016 до 27.09.2016.

27.09.2016 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив зобов'язати банк пред'явити реєстр акцептованих вимог кредиторів, згідно листа позивача №4722/1-2 від 31.03.2015. Зазначене клопотання було відхилено судом з огляду на те, що ці документи не стосуються предмету спору.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Подав через канцелярію суду пояснення щодо порядку розрахунку пені, в яких зазначив, що відповідно до розрахунку пені, дата виникнення простроченого платежу починається з 13.01.2015 (в межах 6 місяців з урахуванням здійснення розрахунку за період починаючи з 12.07.2015), період нарахування взятий починаючи з 12.07.2015 (в межах строку позовної давності 1 рік з урахуванням здійснення розрахунку станом на 12.07.2016).

Також, позивачем було подано клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання. Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача, оскільки позивачем не надано доказів неможливості участі іншого представника в судовому засіданні, а суд обмежений двохмісячним строком розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, який у даному випадку спливає 03.10.2016.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011 між Публічним акціонерним товариством " БАНК ФОРУМ" (позивач - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач - позичальник) укладено кредитний договір №3-0004/11/14-КС, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на рефінансування залишку заборгованості по кредитному договору №SME_WC/03090 від 28.12.2010 в ПАТ "Піреус Банк МКБ" в сумі 300 000,00 грн. Для видачі кредитних коштів банк відкриває позичальнику рахунок №20634300161132.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних. Для обліку нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється позичальником щомісячно впродовж дії кредитного договору внесками за формулою ануїтету згідно з додатком №1 (Графік повернення кредиту та сплати відсотків) до цього договору. Порушення позичальником графіку повернення кредиту та сплати відсотків є підставою для вимог дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника по цьому кредитному договору у повному обсязі вимоги банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - прострочена заборгованість за кредитом, в третю - строкові проценти та комісії, в четверту - строкова заборгованість за кредитом, в п'яту - можливі неустойка, штраф та пеня, потім - інші вимоги банку (п. 2.8. договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасно повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/ або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

На виконання умов укладеного договору, 24.10.2011 позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 300 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №758715 від 24.10.2011 (а.с.23).

24.10.2011 між ПАТ "Банк Форум" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 3-0004/11/14-КС, пунктом 1 якої сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором. (а.с.22).

Відповідно до п. 1.2. договору та п. 1 додаткової угоди №1, кредитні кошти надаються строком по 23 жовтня 2014 р.

Відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними кошами та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави №3-0004/11/14-КС - "З" від 24.10.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Договір поруки №3-0004/11/14-КС - "П" від 24.10.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством " БАНК ФОРУМ" та ОСОБА_3.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №3-0004/11/14-КС від 24.10.2011, позивач у травні 2015 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 (поручителя за кредитним договором) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач - позичальник) про солідарне стягнення заборгованості у сумі 27 471,66 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 21 106,50 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 2 307,05 грн.; суми пені за простроченим кредитом та процентами - 4 058,11 грн., розраховану станом на 09 квітня 2015.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 3-0004/11/14-КС від 24.10.2011 року у розмірі 18 106,65 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2015, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2015 року в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у сумі 2999,85 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 2307,05 грн. та пені у сумі 4058,11 грн. скасовано, позов в зазначеній частині задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 3-0004/11/14-КС від 24.10.2011 року станом на 09 квітня 2015 року у сумі 9 365,01 грн., яка складається із наступного: 2999,85 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 2307,05 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 4058,11 грн. - пеня за простроченим кредитом та процентами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 13.04.2016, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2015 та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2015, скасовано в частині стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, і провадження у справі в цій частині закрито, з посиланням на порушення судами ст. 15 ЦПК України, оскільки вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 рішення залишені без змін (а. с. 35-37).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що вищевказаними судовими рішеннями було встановлено, що в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач у строки встановлені в договорі кредит не повернув.

Станом на 12.06.2016 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 28 898,38 грн., яка складається з 21 106,50 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 6956,75 грн. - прострочена заборгованість по нарахованим процентам; 835,13 грн. - пеня за простроченими процентами за період з 12.07.2015 по 11.07.2016, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.2. договору, строк повернення кредиту є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 21 106,50 грн. та заборгованості по прострочених процентах у розмірі 6956,75 грн. - підлягають задоволенню.

Відповідні обставини справи, щодо наявності такої заборгованості встановлені при розгляді цивільної справи № 204/2721/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 27 471,66 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до п. 4.1. договору, яким встановлено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позивальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 835,13 грн. за період прострочення з 12.07.2015 -11.07.2016.

Наданий позивачем розрахунок пені є обґрунтованим та розрахованим вірно.

29.08.2016 відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21106,50 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 6956,75 грн. - простроченої заборгованості по нарахованим процентам заявлені позивачем у межах, встановленого ст. 257 ЦК України, трирічного строку позовної давності, а тому в цій частині заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи звернення позивача із позовом до суду 03.08.2016, а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності, позовна давність щодо стягнення пені обмежується періодом з 03.08.2015 по 11.07.2016. Строк позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення пені за період з 11.07.2015 по 02.08.2015 є пропущеним.

Згідно з частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 541,95 грн.

Одночасно суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені, який підлягає до стягнення, з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано такі обставини, що заслуговують на увагу. В судовому засіданні відповідач усно заявляв про те, що у нього було відкрито розрахунковий рахунок у позивача, на якому обліковувались кошти відповідача у розмірі 2999,85 грн. Вказані кошти не були повернуті позивачем оскільки щодо нього було запроваджено спочатку процедуру тимчасової адміністрації, а потім процедуру ліквідації. З заявою про включення кредиторських вимог до відповідного реєстру відповідач не звертався. Вказані обставини підтвердив представник позивача.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 90% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені 54,19 грн.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що відповідачу було відмовлено у виконанні платіжного доручення №5 від 25.04.2014, з посиланням на п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач вважає таку відмову банку безпідставною, оскільки обмеження встановлені п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на зобов'язання банку, щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. Суд вважає такі заперечення відповідача безпідставними з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка визначає наслідки запровадження тимчасової адміністрації, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 5 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16.06.2014 року, що прийнято відповідно до п.2 ч.5 ст.12 розділу ІІ, ч.4 ст.44 розділу VІІІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 року №355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", розпочата ліквідація Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"(а.с.87).

Повідомлення про зміну платіжних реквізитів Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" у зв'язку з прийняттям Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 16.06.2014 року №49 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 за вих.№1049/1400 від 01.07.2014 (а.с.110).

25.07.2014 ФОП ОСОБА_1 звернулась із заявою до уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум", в якій просила суму 2 999,85 грн., що знаходиться на рахунку НОМЕР_2 зарахувати на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.101).

31.05.2015 позивач направив на адресу відповідача року лист за вих.№4722/12 щодо наявної заборгованості, банком одночасно було повідомлено про неможливість перерахування суми 2 999,85 грн. в погашення заборгованості за кредитним договором №3-0004/11/14-КС від 24 жовтня 2011 року за рахунок коштів на рахунку НОМЕР_2 , що включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки станом на 26.07.2014 року, коли відповідач звернувся з такою заявою, ліквідаційна процедура стосовно ПАТ "Банк Форум" вже була відкрита, а вказана сума не є однорідною вимогою (а.с.102).

24 квітня 2014 року, тобто в період, визначений графіком повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, відповідач сплатив черговий платіж у меншому розмірі, ніж визначений графіком, а саме у сумі 7800,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 143101 від 24.04.2014 року(а.с.109).

Що стосується суми 2 981,63 грн., яка на думку відповідача безпідставно не зарахована банком за платіжним дорученням №5 від 25.04.2014 року на погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжного доручення №5 від 25.04.2014 року вбачається, що останній містить "дебет рахунку НОМЕР_2", тобто номер рахунку, на якому станом на 07.04.2014 року з 01.03.2014 року були наявні грошові кошти у розмірі 2999,85 грн. (а.с.109).

Разом з тим, із справи вбачається, що станом на 14.03.2014 року, коли Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №14 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", у ПАТ "Банк Форум" не було підстав застосовувати положення п.3.2.4 кредитного договору та здійснювати договірне списання заборгованості з рахунку відповідача, а вже під час тимчасової адміністрації, тобто після 14.03.2014 року, у тому числі 25.04.2014 року, коли відповідач частково внесла черговий платіж на погашення заборгованості за кредитним договором, та 26.07.2014 року, коли вона звернулась з відповідною заявою про перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_2 на погашення заборгованості, то за змістом вказаних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ПАТ "Банк Форум" не вправі був вчиняти дії щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема вчиняти дії по зарахуванню суми 2999,85 грн. з рахунку НОМЕР_2.

Щодо посилань відповідача на те, що несплата кредиту була зумовлена неотриманням від позивача гарантійного листа про вивід з-під застави обладнання, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Отже, позивач мав право ініціювати вивід майна (обладнання) з під застави, після належного виконання відповідачем свого зобов'язання зі сплати кредиту (забезпеченого зобов'язання).

Але, оскільки відповідачем не було виконано належним чином та в установлений строк зобов'язання за кредитним договором, у позивача не було підстав для зняття заборони на відчуження заставного майна, отже заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені без урахування її зменшення на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 364,02 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства " БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 7, код 21574573) 21106,50 грн. - прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів, 2307,05 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 54,19 грн. пеня та 1364,02 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.10.2016.

Суддя Я.С. Золотарьова