Ухвала суду № 61754836, 28.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3466/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Херсонській області, в якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ Управління Національного банку України в Херсонській області № 188-к від 24.09.2015 року про звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово-кредитних відносин або на аналогічній посаді; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38013,79 грн. та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати; стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року заявлений позов задоволено частково. Скасовано наказ Управління Національного банку України в Херсонській області від 24.09.2015 року № 188-к «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено позивача на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово-кредитних відносин Управління Національного банку України в Херсонській області з 25.09.2015 року. Стягнуто з Національного банку України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22959,36 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7533,54 грн. Стягнуто з Національного банку України на користь позивача понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 з 06.07.2007 року працювала в Управлінні Національного банку України в Херсонській області на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово-кредитних відносин.

24.06.2015 року позивача було ознайомлено із попередженням про звільнення від 24 червня 2015 року (а.с.56).

Наказом начальника Управління Національного банку України в Херсонській області від 24.09.2015 року № 188-к ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників (а.с.53).

Позивач вважає звільнення незаконним, а тому звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення про звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату, не запропонувавши ОСОБА_2 іншої посади та не врахувавши переважного права на залишенні на роботі в системі НБУ, зважаючи на тривалий безперервний стаж позивача в структурі Національного банку, постійне підвищення нею кваліфікації та відсутність будь-яких стягнень, відсутність згоди первинної профспілкової організації Управління НБУ в Херсонській області, відповідач діяв необґрунтовано та без врахування всіх обставин, без дотримання принципу пропорційності, чим порушив норми трудового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог позивача з огляду на викладене.

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно ч. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Виходячи із вищевикладеного, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у разі якщо: мало місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; вивільнюваний працівник не користувався переважним правом на залишення на роботі; вивільнюваний працівник попереджувався за 2 місяці про наступне вивільнення.

Такий висновок суду узгоджується, також, із позицією Верховного Суду України, викладеною в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому Верховним Судом України наголошено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, постановою Правління Національного банку України від 10.06.2015 року № 364 «Про внесення змін до структур та затвердження граничної численності працівників територіальних управлінь Національного банку України», з метою оптимізації чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України, виключено зі структури, зокрема, Управління Національного банку України в Херсонській області - відділи (сектори) економічної роботи та грошово-кредитних відносин і юридичну службу зі скороченням штату працівників (а.с.20).

На виконання вимог вказаної постанови, пп. 1.2 п. 1 наказу Управління Національного банку України в Херсонській області від 23.06.2015 року № 85-к скорочено штат та численність працівників Управління Національного банку України в Херсонській області, а саме відділ економічної роботи та грошово-кредитних відносин (начальник відділу, головний економіст, провідний економіст - 2 посади).

Для повного та об'єктивного розгляду справи, з метою з'ясування обставин щодо фактичної зміни в організації виробництва і праці Управління Національного банку України в Херсонській області, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, Одеським апеляційним адміністративним судом було витребувано від Управління Національного банку України в Херсонській області: штатний розпис Управління НБУ в Херсонській області на 2014 рік, станом на 12.01.2015 року та інші штатні розписи у разі їх затвердження до 23.06.2015 року, а також пояснення коли саме був реалізований наказ від 23.06.2015 року № 85-к «Про скорочення штату та чисельності», а саме коли фактично ліквідовано відділ економічної роботи та грошово-кредитних відносин та в якому саме штатному розписі це знайшло своє відображення.

З наданих відповідачем на вимогу Одеського апеляційного адміністративного суду штатних розписів Управління Національного банку України в Херсонській області за 2014-2015 р.р. вбачається, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення (24.06.2015 року) чисельність працівників відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин та сам відділ скорочено не було.

Так, згідно штатного розпису Управління Національного банку України в Херсонській області станом на 2015 рік (уводиться в дію з 23.06.2015 року) до структури Управління Національного банку України в Херсонській області входить відділ економічної роботи та грошово-кредитних відносин, в якому визначено 4 посади (начальник відділу, головний економіст, провідний економіст - 2 посади), в тому числі, посада позивача, як то і було передбачено штатним розписом УНБУ в Херсонській області за 2014 рік.

Також, з штатного розпису Управління Національного банку України в Херсонській області станом на 2015 рік (уводиться в дію з 08.09.2015 року) вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної посади (24.09.2015 року) у відділі економічної роботи та грошово-кредитних відносин було скорочено дві посади провідного економіста, проте сам відділ та посада позивача - головного економіста, скорочено не було.

Інші зміни у штатному розписі Управління Національного банку України в Херсонській області були прийняття та вводились в дію вже після звільнення позивача із займаної посади.

Тобто, на момент звільнення позивача із займаної посади була наявна посада головного економіста відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, яку вона і обіймала на момент звільнення.

В свою чергу, з співставлення штатного розпису Управління Національного банку України в Херсонській області за 2014 рік та штатного розпису чинного на момент звільнення позивача із займаної посади, судом апеляційної інстанції встановлено, що скорочення штатних одиниць Управління Національного банку України в Херсонській області з 148 до 101 відбулось у зв'язку із скороченням: 2-х посад провідного економіста відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин; 5-ти посад відділу банківського нагляду - начальника, головного економіста та 3-х провідних економістів, при цьому, зі створенням нових 2-х посад головного та провідного економіста у секторі кошторисного процесу та внутрішньобанківських операцій (тобто скорочено фактично 3-ти посади - начальника та 2-х провідних економістів); 6-ти посад відділу валютного контролю та ліцензування; 1-єї посади заступника головного бухгалтера - начальника відділу; 23-х посад центру інформації; 5-ти посад відділу персоналу; 3-х посад відділу діловодства; 4-х посад господарського сектору.

З наведеного вбачається, що в структурі Управління Національного банку України в Херсонській області дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників, проте станом на момент звільнення позивача із займаної посади таке скорочення відбулось не за рахунок скорочення посади, яку обіймала позивач.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідачем не визначено чи здійснювалось при звільнення позивача перегрупування (перестановка) працівників Управління Національного банку України в Херсонській області та не зазначено підстав звільнення саме позивача із займаної посади, яку на момент проведення такого звільнення скорочено не було.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному наказі, в запереченнях на заявлений позов та апеляційній скарзі, як на підставу для звільнення позивача, відповідач посилається саме на скорочення посади, яку обіймала позивач, та всього відділу.

Проте, як вже зазначалось вище, судом апеляційної інстанції із представлених відповідачем штатних розписів Управління Національного банку України в Херсонській області за 2014-2015 р.р. встановлено, що на момент звільнення позивача із займаної посади була наявна посада головного економіста відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, яку вона і обіймала на момент звільнення.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, в силу положень пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 24.06.2015 року позивача було попереджено про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з моменту ознайомлення позивача з попередженням про звільнення та до фактичного звільнення позивача, Управлінням Національного банку України в Херсонській області не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади у системі Національного банку України, як то передбачено ст. 49-2 КЗпП України.

Як зазначає сам відповідач та підтверджується матеріалами справи, за період з 24.06.2015 року по 24.09.2015 року в Управлінні Національного банку України в Херсонській області існувала вакантна посада провідного економіста сектору організації роботи з готівкою відділу готівкового обігу і касових операцій, а згідно наданого Національним банком України на вимогу суду першої інстанції списку вакансій, які існували в центральному апараті у період з 24.06.2015 року по 24.09.2015 року, за наведений період у відповідача існували 69 вакантних посад.

Однак, жодної із них позивачу не було запропоновано, хоча, як вірно зазначено судом першої інстанції, стаж роботи позивача складає близько двадцяти років в системі НБУ.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, за період з моменту ознайомлення позивача з попередженням про звільнення та до фактичного звільнення позивача, до апарату Національного банку України було прийнято близько 145-ти осіб, в тому числі, шляхом переведення трьох працівників з Управління Національного банку України в Херсонській області із розташуванням робочих місць в Управлінні.

При цьому, як вже зазначалось, жодної із вказаних вакантних посад позивачу запропоновано не було.

Таким чином, відповідачем не було вжито передбачених законом заходів для працевлаштування позивача.

За викладених обставин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної посади та обґрунтованість вимог позивача про скасування такого наказу і поновлення позивача на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Національного банку України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій