Ухвала суду № 61753905, 29.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4073/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1766/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретарів Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»( правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 23 лютого 2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 123 500 швейцарських франків, терміном до 20 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 23 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», між позивачем та відповідачами в справі, укладено договір іпотеки від 23 лютого 2007 року, згідно якого, в іпотеку надано нерухоме майно - шестикімнатну квартиру №4 площею 220,5 кв.м, яка розташована в м. Коломия, вул. Бандери,44 Івано-Франківської області.

08 грудня 2011 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу предмета вимоги за кредитами, відповідно до якого позивач став новим кредитором у зобовязанні з ОСОБА_2

У зв»язку з невиконанням кредитних зобов»язань по кредиту у відповідачки ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 867870,30 грн.

У рахунок погашення заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шестикімнатну квартиру №4 площею 220,5 кв.м, яка розташована в м. Коломия, вул. Бандери,44 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта-Банк».

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2016 року в позові ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність - відмовлено.

Представник ПАТ «Дельта Банк»» на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Представник апелянта зазначив, що при ухваленні рішення суд дійшов помилкового висновку про те, що сторонами не досягнуто згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позичальник - відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлялася, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов»язання згідно умов кредитного договору, однак зобов»язання не виконані у зв»язку з чим за відповідачем станом на 28.07.2015 року наявна заборгованість у сумі 867870,3 грн.

У зв»язку з наведеним, вважає апелянт, ПАТ «Дельта Банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, виклавши власну позицію стосовно права вибору способу судового захисту не зважаючи на вимоги позивача.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не досягнуто згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 23 лютого 2007 року було укладено кредитний договір № 11121194000, згідно якого останній було надано 123 500 швейцарських франків строком до 20.02.2018 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним Договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 23.02.2007 року, згідно якого надано в іпотеку нерухоме майно, а саме - шестикімнатну квартиру №4 площею 220,5 кв.м., яка розташована в м. Коломия, по вул. Бандери, 44.

08.12.2011 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу предмета вимоги за кредитами, відповідно до якого позивач став новим кредитором у зобовязанні з ОСОБА_2

Відповідач умови кредитного договору не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 867870,3 грн., з яких 790 218,62 грн. тіло кредиту, 77 651,68 відсотки.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 цього Кодексу).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»

Такий же порядок передбачено ч. 1 ст. 589 та ст. 590 ЦК України.

Відповідно до п. 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

У разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 2.1.2 договору іпотеки).

Згідно п. 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадках, зазначених в п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3 договору іпотеки).

У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення (п. 4.4 договору іпотеки).

Відповідно до п. 5.1 (розділу 5) договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 5.2 договору іпотеки, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться у п. 5.2, іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.3 договору іпотеки).

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 5.4 договору іпотеки).

Банком неодноразово повідомлялось та направлялися ОСОБА_2 письмові вимоги про погашення простроченої (поточної) заборгованості згідно умов кредитного договору

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати за рішенням суду право власності у спосіб, передбачений ст. 37 Закону країни «Про іпотеку».

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в справі № 6-1851цс15, яка згідно з вимогами ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України; суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи, що умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання за іпотекодержателем права власності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у обраний позивачем спосіб.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що обраний ними спосіб звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності за іпотекодавцем узгоджений сторонами, оскільки визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України «Про іпотеку» не передбачено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства « Дельта Банк» відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю.Беркій

ОСОБА_5