Ухвала суду № 61753594, 26.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6009/16 Справа № 201/10732/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та витрат відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що всі позивачі користувалися послугами відповідача, використовуючи кожен свій банківський рахунок та прив'язані до нього картки; протягом 2013-2014 років користувалися послугами банку щодо отримання коштів від родичів за допомогою платіжної системи Ligpay.

22 лютого 2014 року позивачем ОСОБА_2 надано доручення відповідачу через свою платіжну систему щодо перерахування коштів з рахунку Ligpay на картковий рахунок цього ж позивача в цьому ж банку у розмірі 11000.12 доларів США, через хвилину цей же позивач надав доручення цьому ж банку на перерахунок в такому ж порядку суми коштів 817.18 доларів США, але вказані доручення банком виконані не були: з рахунку Ligpay вказані кошти були зняті, а до карткового рахунку вони не потрапили, доручення виконане не було, програма видала відповідь про відмову і блокування платежу. Такі ж обставини і в інших позивачів. Останні звернулися до банку з заявою про з'ясування обставин вказаного, розблокування рахунків і проведення платежів або повернення їм вказаних сум коштів, але відповідач відмовився це зробити і позивачі вимушені були звертатися з позовом до суду. Зараз вказані кошти не повернуті банком, банк весь цей час користується коштами позивачів, тому вони вважають, що банк повинен сплатити позивачам вказану в позові грошову суму,оскільки порушуються їх права . На подальші неодноразові звернення позивачів до відповідача з питанням виплати їм вказаних коштів отримано відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивачі вимушені були звертнутися з позовом до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

LiqPay - це відкритий web-інтерфейс, який дозволяє приймати платежі і переводити гроші за допомогою мобільного телефону, інтернету та платіжних карт у всьому світі.

Відповідно до п.1.1. Угоди користувача, розміщеної на офіційному сайті www.liqpay.com/ru/rules банк, будучи оператором, приймає на себе зобов'язання здійснювати прийом/переказ грошових коштів від клієнтів допомогою web-інтерфейсу LIQPAY. Ця Угода публічно доноситься необмеженому колу фізичних осіб для сприяння в здійсненні переказів грошових коштів в мережі інтернет, шляхом його розміщення (публікації) на офіційному веб-сайті www.LiqPAY.com (постійно доступний для ознайомлення).

Зобов'язання банку в рамках угоди обмежуються прийомом грошових коштів у клієнтів і передачею коштів особам, яким вони призначені. Відповідно до п. 4.1. угоди банк має право стягувати з клієнта певну суму грошових коштів в якості компенсації витрат та/або винагороди банку, пов'язаних з виконанням банком своїх зобов'язань за цією угодою. Розміри тарифів, підстави, умови і момент їх оплати клієнтом вказані на сайті www.liqpay.com. Оплата тарифу клієнтом здійснюється шляхом утримання відповідної суми банком в порядку, описаному на сайті www.liqpay.com.

Відповідно до п. 5.1. угода про використання web-інтерфейсу LIQPAY укладається між банком та клієнтом у формі договору приєднання Акцептом умов угоди є здійснення клієнтом дій, визначених п.5.4. цієї угоди.

У момент здійснення акцепту клієнту привласнюється унікальний обліковий запис в web-інтерфейсі LIQPAY, що відповідає номеру мобільного телефону, зазначеному Користувачем у формулярі. Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту акцепту, що визначається часом введення користувачем на сайті унікального одноразового пароля отриманого на номер телефону, зазначеного при реєстрації.

Відповідно до статті 627 ЦК України (відповідно до ст. 6 цього Кодексу) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Номери рахунків, з яких здійснювались спірні перекази грошових коштів, позивачами не надано. На підтвердження позовних вимог, позивачі надають інформацію про номери телефонів, відповідно до яких вони начебто зареєстровані у web-інтерфейсі LIQPAY. Проте, за вказаними номерами телефонів у web-інтерфейсі LIQPAY зареєстровані інші особи. Так, за наданими позивачами ID-платежами, встановлено: 35306180 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 - сума переказу 1106.18 дол. США - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 35306251 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 - сума переказу 817.18 дол. США - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 36484977 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_4 - сума переказу 997.00 дол. США - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 35104282 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_5 на рахунок НОМЕР_6 - сума переказу 10634.84 грн. - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 35102457 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_5 на рахунок НОМЕР_7 - сума переказу 13017.63 грн. - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 35102539 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_5 на рахунок НОМЕР_2 - сума переказу 9372.21 грн. - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку); 34681963 - переказ коштів з рахунку НОМЕР_5 на рахунок НОМЕР_8 - сума переказу 11735.26 грн. - платіж не проведено (недостатньо коштів на рахунку).

При цьому, жоден з рахунків платників не належить позивачам. Вказані рахунки належать третім особам, які участі в розгляді справи не приймають. Позивачами надано до суду виписки за рахунками третіх осіб, інформація за якими є конфіденційною. При цьому зазначають про належність цих рахунків саме позивачам, що не відповідає дійсності.

З наданих суду доказів неможливо встановити належність грошових коштів, які є предметом позову саме позивачам. Позивачі не надали суду доказів, що платіжні засоби, з яких мали надходити кошти з використанням сервісу лікпей належать саме відповідачам.

Відповідно до п.1.1.3.2.13 Умов та правил надання банківських послуг, розташованих на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» www.privatbank.ua у мережі інтернет, які є невід'ємною частиною договору, укладеного з клієнтом, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр, щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Окрім того, відповідно до п.1.1.3.2.3. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору та/або у разі виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

В даному випадку банк діє в рамках укладеного між сторонами договору та в межах чинного законодавства. Так, в ухвалі від 16 грудня 2015 року по справі № 6-31159ск15 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив: «Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Застосовуючи зазначені положення закону, суди використали лише ті їх приписи, які вказують на умови договору щодо прав клієнта і не врахували виключення з умов договору, шо ним же передбачені або законом. Так, оформлюючи картковий рахунок, клієнт приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з п.1.1.3.2.13 яких передбачено, що банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями відповідача, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків позивачам було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Але в судовому засіданні це підтвердження не знайшло.

Відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.4 ст 60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов до обгрутнованого висновку, що позивачами не доведено ті обставини, на які вони посилаються у своєму позові, зокрема належності наданих суду скрин-шотів з web-інтерфейсу LIQPAY, які не містять інформацію щодо власника рахунку і доказування позивачів грунтується на припущеннях.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича