Ухвала суду № 61753568, 29.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1958/16 Справа № 204/985/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Дніпро

29 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сенченка І.М.,

суддів Бровченко Л.В., Кононенко О.М.,

при секретарі судового засідання Солодовник О.Д.,

за участю: прокурора Смирнова В.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 12015040680000192 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 6 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, який народився 21 липня 1986 року у м. Дніпропетровську, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, в останній раз 5 листопада 2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі частин 1 та 4 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 листопада 2015 року, визначено остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

На зазначений вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на незаконність вироку суду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. В апеляції, її автором вказується на те, що вирок було постановлено без його участі. Крім того, автором зазначається на те, що судом не були допитані потерпілий та поняті, а прокурор в свою чергу здійснив на нього моральний тиск, через, що він визнав вину в повному обсязі, сподіваючись на залишення колишнього строку покарання.

Провадження № 11-кп/774/1958/16 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_4

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2, 22 січня 2015 року, приблизно о 16 годині, знаходячись разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 біля фонтану, розташованого поблизу ТРЦ «Аррolo», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 36, за обставин і у спосіб, зазначені у вироку, скориставшись тимчасовою відсутністю раніше йому знайомої ОСОБА_5, яка залишила без нагляду свою жіночу сумку, таємно викрав майно, належне останній, відображене у вироку, на загальну суму 398, 80 гривень, чим заподіяв потерпілій матеріальний збиток на вищевказану суму.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

На думку прокурора апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки вирок відповідає вимогам закону.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 щодо незаконності вироку через суттєве порушення судом вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що під час судового розгляду, за згодою учасників судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав та покаявся, що суд визнав в якості обставини, яка помякшує покарання.

В такому випадку, застосування судом ч. 3 ст. 349 КПК України позбавляє обвинуваченого оскаржувати в апеляційному порядку визнані обставини та вказувати, як на порушення норм КПК, на ту обставину, що під час судового розгляду не була допитана потерпіла та інші особи.

Не є порушенням кримінального процесуального закону і той факт, на який в апеляції вказує ОСОБА_2, що вирок був проголошений без обвинуваченого, якого не доставили в судове засідання, після виходу суду з нарадчої кімнати.

Статтею 376 КПК України, яка регламентує проголошення судового рішення, передбачено, що вирок проголошується прилюдно та негайно відразу після виходу суду з нарадчої кімнати.

Отже, суд, по виходу з нарадчої кімнати, прилюдно оголосив вирок, що підтверджується журналом судового засідання, і таким чином вимог вказаної норми закону не порушив.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Враховуючи наведене, подана апеляція задоволенню не підлягає, оскільки вирок суду ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 6 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області