Рішення № 61747764, 19.09.2016, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2397/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

5 липня 2016 року, представник позивачів ОСОБА_2 «СК «Аха-Страхування», звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 24.02.2014 р., між ними та ТОВ «Автотранспортне підприємство «Укррос-Транс» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2335217/05АВ, який належить останнім на праві власності, і згідно умов якого, був застрахований автомобіль НОМЕР_1, який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 07.02.2015 р. о 18:30 год. по вул. 40 років Перемоги в смт. Таїрове, Овідіопольського району Одеської області, за участю автомобілю марки «ВАЗ» д/н 80809ОЕ під керуванням відповідача та вищевказаного застрахованого автомобілю НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, причиною якої стало те, що відповідач не вибравши безпечну швидкість руху і не впоравшись з керуванням, допустив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_1 з напівпричепом, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого транспортного засобу, порушивши тим самим п. 12.1 ПДР України, за що, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 11.02.2015 р., яка набрала законної сили 23.02.2015 р., ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 340 грн.

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 1.001.15.00148/VESKO6332 від 17.03.2015 р. та умов договору страхування № 2335217/05АВ від 24.02.2014 р., розмір стразового відшкодування склав 9638,46 грн., яке було сплачено позивачами.

При чому, цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату ДТП була застрахована у ОСОБА_2 «СК «Галицька» згідно полісу № АІ2164284, яким, 24.07.2015 р. позивачами було направлено заяву про виплату страхового відшкодування за полісом, і яка була задоволена ОСОБА_2 «СК «Галицька» частково і сплачено позивачам 2679,57 грн.

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить 7003,89 грн., які представник позивача у позові просив суд стягнути з відповідача та суму судового збору у розмірі 1378 грн.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання електронних листів на їхню електронну адресу за клопотанням представника згідно заяви, але надіслав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просив суд слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 37-39,42-43).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою свого місця проживання і повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, що підтверджується довідкою Овідіопольського РВ ГУДМС України в Одеській області № 2527 від 08.07.2016 р. про те, що згідно АДК, відповідач станом на 08.07.2016 р. зареєстрвоаним чи знятим з реєстрації не значиться, а також поштовими повідомленнями з підписом про вручення судової повістки з викликом до суду та поштовим повідомленням з відміткою листоноші «за зазначеною адресою не проживає» причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 34,40,46).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтями 8,9 Закону України «Про страхування» передбачено страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.02.2014 р., між ними та ТОВ «Автотранспортне підприємство «Укррос-Транс» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2335217/05АВ, який належить останнім на праві власності, і згідно умов якого, був застрахований автомобіль НОМЕР_1, який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 07.02.2015 р. о 18:30 год. по вул. 40 років Перемоги в смт. Таїрове, Овідіопольського району Одеської області, за участю автомобілю марки «ВАЗ» д/н 80809ОЕ під керуванням відповідача та вищевказаного застрахованого автомобілю НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, причиною якої стало те, що відповідач не вибравши безпечну швидкість руху і не впоравшись з керуванням, допустив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_1 з напівпричепом, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого транспортного засобу, порушивши тим самим п. 12.1 ПДР України, за що, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 11.02.2015 р., яка набрала законної сили 23.02.2015 р., ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 340 грн. (а.с. 7,10-28).

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 1.001.15.00148/VESKO6332 від 17.03.2015 р. та умов договору страхування № 2335217/05АВ від 24.02.2014 р., розмір стразового відшкодування склав 9638,46 грн., яке було сплачено позивачами (а.с. 9).

При чому, цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату ДТП була застрахована у ОСОБА_2 «СК «Галицька» згідно полісу № АІ2164284, яким, 24.07.2015 р. позивачами було направлено заяву про виплату страхового відшкодування за полісом, і яка була задоволена ОСОБА_2 «СК «Галицька» частково і сплачено позивачам 2679,57 грн.

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить 7003,89 грн., які не були сплачені відповідачем, не зважаючи на письмову претензію про регресні вимоги від 24.07.2015 р. надісланою позивачами на адресу відповідача, яким вона була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивачів з даним позовом.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, як підтверджений матеріалами справи та документальними доказами, викладеними вище.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1378 грн. (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) - суму страхового відшкодування у розмірі 7003,89 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.